Ухвала суду № 59319527, 20.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.07.2016Справа № 910/11955/16

За позовом Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут"

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів

про стягнення 120 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: - Буденко Ю.Ф. - представ. за довір. №Д-Р/350 від 19.07.16р.;

від відповідача: - Кіндратенко Д.В. - представ. за довір. №1260 від 19.11.15р.,

від відповідача: - Суходольська Н.А. - представ. за довір. №960/16 від 12.07.16р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення 120 000,00 грн. заборгованості на підставі Договору на створення (передачу) проектної документації №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2016р. порушено провадження у справі №910/11955/16, розгляд справи призначений на 20.07.2016р.

15.07.2016 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.07.2016 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме копію Балансу (звіту про фінансовий стан) згідно додатку 1 Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016, де вказана сума дебіторської заборгованості; а також копію форми №5 "Примітки до річної фінансової звітності» станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016 згідно з Наказу Міністерства фінансів України №302 від 29.11.2000 «Про примітки до річної фінансової звітності».

В судовому засіданні 20.07.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представники відповідача заперечували проти позову, разом з тим, підтримали клопотання, подане через канцелярію суду в порядку статті 38 ГПК України.

Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування додаткових доказів у справі, суд вирішив задовольнити його, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначає, що загальних положеннях стандарту бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Мінфіну від 08.10.1999 № 237 вказано: «Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Таким чином вказана інформація повинна бути наявною лише у позивача. Отже, на думку відповідача, аналіз динаміки дебіторської заборгованості у звітності надасть можливість визнати наявність або відхилити факт заборгованості за Договором №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 року.

Згідно зі ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Так, відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Слід звернути увагу на те, що приписи статті 38 ГПК України не обмежують суд в праві витребувати необхідні для розгляду справи докази колом учасникiв даного судового процесу, тобто суд наділений правом витребувати такі докази також від iнших підприємств, установ та організацій, державних та інших органів чи посадових осіб, незалежно від їх участі у справі.

При цьому, у разі невиконання підприємством, установою чи організацією вимог суду щодо надання документів і матеріалів, незалежно від їх участі у справі, необхідних для вирішення спору і витребуваних судом у порядку статті 38 ГПК України, господарський суд, зокрема, відповідно до частини четвертої статті 90 ГПК України має право надіслати належним органам повідомлення про виявлення в діяльності працівників підприємства чи організації порушення законності, що міститься ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, а саме порушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, у вигляді невиконання службовою особою, зокрема, ухвали суду (п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 ГПК України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

З огляду на те, що зазначені відповідачем у клопотанні документи можуть містити відомості, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, суд вирішив задовольнити відповідне клопотання та в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати вищевказані докази.

Водночас, відповідно до статті 77 ГПК України, Господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, у тому числі, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

За таких обставин, розгляд справи підлягає відкладенню на підставі ст.77 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Розгляд справи відкласти на 08.08.16 о 14:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б в залі № 2 (корпус Б).

2.В порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати у Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" копію Балансу (звіту про фінансовий стан) згідно додатку 1 Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016, де вказана сума дебіторської заборгованості; а також копію форми №5 "Примітки до річної фінансової звітності» станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016 згідно з Наказу Міністерства фінансів України №302 від 29.11.2000 «Про примітки до річної фінансової звітності»

3.Зобов'язати позивача надати суду:

- письмові пояснення стосовно обставин викладених у відзиві на позовну заяву, з поданням належних доказів на підтвердження зазначеного;

- накладні №235 від 24.10.2013 року та №237 від 28.10.2013 року;

- податкові накладні, складені на виконання спірних зобов'язань.

4.Зобов'язати сторони направити для участі у розгляді справи своїх представників, повноваження яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 28 ГПК України, та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

5.Попередити сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є.Літвінова