Ухвала суду № 59318608, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/6478/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016

у справі № 816/4524/15

за позовом ФОП ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління у Полтавській області (далі - Інспекція)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 № 0047021701/11001, від 15.07.2015 № 0047011701/11000, рішення від 15.07.2015 № 00470021701/11002 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 № Ф-0041411701/843.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що витрати позивача, понесені ним у зв'язку з наданням маркетингових, консультаційних та інших послуг, а також витрати на оплату електроенергії, використаної орендарями в наданих платником в оренду приміщеннях, не відповідають критерію документальної підтвердженості та змісту укладених договорів, а тому не підлягають врахуванню у податковому обліку платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2, в якій він просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фактичним споживачем електроенергії у приміщеннях, які передані позивачем в оренду іншим суб'єктам господарювання, є сам позивач, що зумовлює право останнього на врахування витрат на оплату цієї електроенергії при визначенні об'єкта оподаткування податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Також позивач стверджує про реальність виконання операцій з поставки послуг у рамках правовідносин з приватним підприємством «Парадігм Консалтінг Груп», з публічним акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» та із закритим акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна», що зумовлює правильність відображення наслідків виконання цих операцій у податковому обліку ФОП ОСОБА_2

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій, покладених в основу прийняття судових рішень зі спору, та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 15.06.2015 № 731/16-03-17-01-08/НОМЕР_1, а також документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, оформлену актом від 10.07.2015 № 836/16-03-17-01-08/НОМЕР_1.

Перевірками не визнано витрати платника, понесені за операціями з надання маркетингових, інформаційних, консультаційних послуг, послуг з просування товару, з дослідження кон'юнктури ринку, з проведення передпродажних заходів тощо, у зв'язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_2 належних первинних документів на підтвердження наявності цих витрат.

Також Інспекцією не визнано право позивача на відображення у податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ) на оплату електроенергії, спожитої орендарями в наданих позивачем в оренду приміщеннях. На обґрунтування цього висновку податковий орган послався на договори оренди, укладені ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) з іншими суб'єктами господарювання (орендарі), за умовами яких усі експлуатаційні витрати (у тому числі й по сплаті комунальних платежів) покладено на орендарів; наведене, на думку Інспекції, виключає господарський характер розглядуваних витрат для позивача.

За наслідками цих перевірок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0047011701/11000 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 55 114 грн. за основним платежем та на 27557 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 № 0047021701/11000, за яким ФОП ОСОБА_2 нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 34267,86 грн. за основним платежем та в розмірі 8566,97 грн. за штрафними санкціями.

Також Інспекцією було сформовано вимогу про сплату ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 80821,91 грн. та прийнято рішення від 15.07.2015 № 00470021701/11002 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6140,12 грн.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 177.2 цієї статті ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

При цьому в силу підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, однією з визначальних умов врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди). Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбані поза межами економічної діяльності платника не підлягають відображенню у податковому обліку.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці правильності відображення у податковому обліку ФОП ОСОБА_2 витрат на оплату електроенергії, суди підтримали правову позицію відповідача у справі відносно того, що відповідно до договорів оренди оплата електроенергії здійснюється орендарями у складі орендних платежів, а тому відповідні витрати не є витратами ФОП ОСОБА_2, понесені у рамках провадження ним господарської діяльності.

Однак при цьому суди не надали правової оцінки аргументам позивача, що фактичним платником за спожиту електроенергію виступає саме ФОП ОСОБА_2, не перевірили порядку здійснення розрахунків між позивачем як орендодавцем та його орендарями за спожиту електроенергію, не з'ясували обсяги спожитої орендарями електроенергії, не дослідили відповідності цих обсягів сумі витрат, врахованих платником при визначенні оподатковуваного доходу.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору по цьому епізоду, оскільки орендні платежі, які одержані ФОП ОСОБА_2 та до складу яких включена вартість спожитої електроенергії, є виручкою позивача, з якої підлягають виключенню документально підтверджені витрати, понесені у зв'язку з одержанням цієї виручки. Витрати ФОП ОСОБА_2 на оплату електроенергії, спожитої та компенсованої орендарями, не можуть кваліфікуватися як позагосподарські, оскільки є необхідними у процесі провадження діяльності з надання в оренду нежитлових приміщень. Такі витрати у випадку фактичної оплати електроенергії позивачем є витратами останнього, що понесені у рамках провадження господарської діяльності з надання в оренду нежитлових приміщень.

По епізоду, пов'язаному з відображенням позивачем у податковому обліку витрат за операціями з надання маркетингових, консультаційних та інших послуг приватному підприємству «Парадігм Консалтінг Груп», публічному акціонерному товариству «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» та закритому акціонерному товариству «Філіп Морріс Україна», Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою щодо невідповідності цих витрат критерію документальної підтвердженості.

Так, за правилами пункту 138.1 статті 138 ПК до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 цієї ж статті ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У справі, що переглядається, платником не подано будь-яких первинних документів на підтвердження наявності витрат, понесених саме у зв'язку з наданням розглядуваних послуг, а тому суди цілком об'єктивно погодилися з висновком Інспекції про протиправність врахування ФОП ОСОБА_2 цих витрат при визначенні оподатковуваного доходу у перевіреному періоді.

Відсутність розмежування оспорюваних донарахувань за окремими епізодами виключає можливість виокремити законно визначені платникові грошові зобов'язання за оспорюваними актами індивідуальної дії від протиправних, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід визначити донараховані платникові суми грошових зобов'язань за окремими епізодами та з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі, прийняти правильне і вмотивоване рішення по суті спору.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 816/4524/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько