Ухвала суду № 59318328, 30.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ К/800/27868/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кондитероптторг»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014

у справі № 818/240/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кондитероптторг»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кондитероптторг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Кондитероптторг») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 №0002281502/9146 та №0002291502/9149.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2013 ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку платіжної дисципліни до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2012 року, травень 2013 року, акту камеральної (невиїзної документальної) перевірки №957/15-319 від 17.02.2012 ТОВ ВКФ «Кондитероптторг», за результатами якої складено акт №630/18-19-15-02 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме від 25.09.2013: №0002281502/9146, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 51764,02 грн. та №0002291502/9149, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 42,52 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВКФ «Кондитероптторг» подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року.

17.02.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за наслідками, якої складено акт перевірки №957/15-319/24002831 від 17.02.2012.

Зі змісту зазначеного акту судом встановлено, що позивачем на порушення пункту 200.3 статті 200 розділу 5 Податкового кодексу України, пункту 4.6.3 Розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935, вчинено методологічне порушення, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

Згідно змісту зазначеного акту підприємству зменшено розмір від'ємного значення, яке зараховане зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 405592,00 грн. декларації за травень 2011 року. На думку податкового органу, платнику не підтверджено зарахування даної суми в погашення боргу. За рахунок переплати по обліковій картці платника з податку на додану вартість погашено суму податку 29360,22 грн. Позивачем 28.02.2012 сплачено 139590,00 грн. згідно платіжного доручення від 28.02.2012 №8241 (загальна сума платіжного доручення 139590,00 грн.) з порушенням граничних строків на 7 календарних днів та 21.03.2012 згідно платіжного доручення від 21.03.2012 №8408 (загальна сума платіжного доручення 376232,00 грн.) з порушенням граничних строків на 29 календарних днів.

Судами встановлено, що підприємством самостійно було задекларовано до сплати в бюджет суму податку на додану вартість згідно з декларацією за січень 2012 року в розмірі 139590,00 грн., а 212,60 грн. погашено за рахунок переплати по обліковій картці платника з податку на додану вартість. Підприємством сплачено заборгованість 21.03.2012 в сумі 139377,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 21.03.2012 №8408 (загальна сума платіжного доручення 376232,00 грн.) з порушенням граничних строків на 20 календарних днів.

Також, позивачем самостійно задекларовано до сплати в бюджет суму податку на додану вартість згідно з декларацією за травень 2013 року в розмірі 168193,00 грн., а 166161,96 грн. погашено за рахунок переплати на 30.06.2013 по обліковій картці платника з податку на додану вартість.

05.07.2013 позивачем сплачено 2031,04 грн. згідно платіжного доручення: від 05.07.2013 №11488 (загальна сума платіжного доручення 5000,00 грн.) з порушенням граничних строків на 5 календарних днів.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

За змістом п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п. 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за і наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язанню є податковим боргом.

Відповідно до пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на оплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Отже, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем правомірно нараховані штрафі санкції у розмірі 10% та 20% погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кондитероптторг» відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е.Острович