Ухвала суду № 59318302, 30.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ К/9991/59426/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

по справі № 2а/0570/2823/2012

за позовом Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ у Петровському районі міста Донецька Донецької області ДПС) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй» (далі по тексту - відповідач-1, ТОВ «Асал-Строй») про стягнення заборгованості зі сплати позитивної курсової різниці у сумі 1099258,84 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 21.12.2011 по 27.12.2011 ДПІ у Петровському районі м. Донецька проведено виїзну планову перевірку відповідача, за результатами якої складено акт №4/22/35343347 від 04.01.2012 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Асал-Строй» з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2008 по 27.12.2011».

В акті перевірки зазначено порушення відповідачем вимог статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», пункт 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за №950/11230, в частині не перерахування за період з лютого 2009 року по грудень 2011 року до Державного бюджету України позитивної курсової різниці у сумі 1099258,84 грн., яка виникла при поверненні передплати за контрактом №9 від 26.09.2008 з фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Ticaret Limeted Sirketі» (Туреччина) та продажу даної іноземної валюти, попередньо купленої на міжбанківському валютному ринку України.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, «згідно умов контракту №9 від 26.09.2008, укладеного між фірмою «En Endustri Metal Sanayi Ve Ticaret Limeted Sirketі» (Продавцем) та ТОВ «Асал-Строй» (Покупцем), Покупець купує у Продавця систему підвісних стель «Армстронг» з металевими плитами, комплект шумоізоляції для стель, систему стель з «сендвич»-плитами, керамічну плитку, гранітну плитку, ковролін, меблі офісні, апаратуру відео спостереження на умовах поставки DDU, м. Донецьк. Загальна сума контракту становить 900000,00 доларів США.

Попереднім актом планової документальної перевірки (№551/23/35343347 від 29.06.2011) встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за контрактом у сумі 58992,99 доларів США.

Угодою про переведення боргу від 03.10.2011 Asal Dis Ticaret Limited Sirketi визнано новим боржником ТОВ «Асал-Строй» за контрактом №9 від 26.09.2008.

На виконання умов контракту новий боржник перерахував 58993,00 доларів США (виписка банку №1 від 18.10.2011).

Таким чином, станом на 27.11.2011 заборгованість за результатами виконання контракту №9 від 26.09.2008 відсутня, що відповідає даним бухгалтерського обліку. Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не нараховується у зв'язку з вимогами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

На думку податкового органу, у порушення статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» та пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, ТОВ «Асал-Строй» не перераховано до Державного бюджету України на код бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» позитивну курсову різницю у сумі 1099258,84 грн., яка виникла при поверненні передплати за імпортним контрактом №9 від 26.09.2008 з нерезидентом En Endustri Metal Sanayi Ve Ticaret Limeted Sirketі (Туреччина) у зв'язку з тим, що зобов'язання з поставки товару частково не виконано. Дана сума виникла як різниця між гривневим еквівалентом валюти, отриманим від її продажу після повернення та гривневим еквівалентом валюти, попередньо витраченим для її купівлі на міжбанківському валютному ринку України для здійснення передплати за вищевказаним контрактом. У договорах на обслуговування банківських рахунків підприємства, на рахунки в яких було повернено вищевказані кошти, не передбачено перерахування до бюджету вказаної позитивної курсової різниці без доручення на це клієнта ТОВ «Асал-Строй».

Відповідно до додатку № 4 до акту перевірки позивачем здійснено розрахунок позитивної курсової різниці, з якого вбачається, що позитивна курсова різниця у розмірі 1099258,84 грн. розрахована таким чином:

28.08.2008 була придбана валюта для відправлення як передплата за товар у розмірі 605000,00 доларів США за курсом придбання 4,67;

товар було отримано на суму валюти у розмірі 173547,01 доларів США;

сума валюти, на яку не отримано товар, складає 431452,99 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом на момент придбання валюти складало 2014885,46 грн.;

станом на дату повернення 20.02.2009 гривневий еквівалент після повернення передплати склав 1161917,00 грн.;

станом на дату повернення 23.02.2009 гривневий еквівалент після повернення передплати склав 1 071 787,50 грн.;

станом на дату повернення 16.03.2009 гривневий еквівалент після повернення передплати склав 639920,00 грн.;

станом на дату повернення 05.05.2009 гривневий еквівалент після повернення передплати склав 240519,80 грн.;

загальний розмір у гривневому еквіваленті після повернення переплати склав 3 114144,30 грн.

різниця між вказаною сумою та сумою у гривнях, на яку не отримано товар за курсом на момент придбання валюти, складає 3114144,30 грн. - 2014885,46 грн. = 1099258,84 грн.

Отже, позивач розрахував курсову різницю, що утворилась за наслідками операції з повернення іноземної валюти підприємству-резиденту (відповідачу) від підприємства-нерезидента.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 3 Закону України від 23.09.1994 №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» (далі по тексту - Закон №185/94) Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230, суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суб'єктами ринку, відповідно до пункту 4 розділу І цього Положення, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Проте, застосування зазначених норм можливо лише у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України для використання цими резидентами купленої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом, і приписи Закону № 185/94 та Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, щодо перерахування до Державного бюджету України позитивної курсової різниці застосовуються лише при здійсненні операцій з продажу валюти суб'єктом ринку і розповсюджуються тільки на уповноважені банки або уповноважені фінансові установи.

Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що уповноваженими державними органами будь-яких рішень про визначення вказаної суми курсової різниці як заборгованості перед Державним бюджетом України не приймалось, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення спірних коштів з підприємства є необгрунтованими.

В даному випадку відповідачу була повернута передплата за товар і позивачем не доведено порушення підприємством строків використання раніше купленої валюти за призначенням, а тому є повністю безпідставними висновки позивача про виникнення чи то у банку, чи то у відповідача обов'язку перерахування до бюджету позитивної курсової різниці.

Також позивачем не було доведено факту здійснення операції продажу зазначеної іноземної валюти суб'єктом ринку - банком.

У акті перевірки позивачем вказано, що у договорах на обслуговування банківських рахунків підприємства, на рахунки в яких було повернено вищевказані кошти, не передбачено перерахування до бюджету вказаної позитивної курсової різниці без доручення на це клієнта ТОВ «Асал-Строй».

Судами вірно зазначено, що в той же час у акті перевірки позивач не вказав ці рахунки, а також реквізити договорів та банків, у яких ці рахунки відкриті, що є порушенням пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, яким передбачено необхідність вказувати первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення,- зазначати перелік цих документів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №515/4736 (далі - Положення (стандарт) 21). Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) 21, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Пунктом 4 Положення (стандарту) 21, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Відповідно до приписів пункту 6 Положення (стандарту) 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

При цьому, як встановлено підпунктом 15.1 пункту 15 Положення (стандарту) 21, сума курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду наводиться у примітках до фінансової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти (передплата), що були повернуті позивачу від підприємства-нерезидента за договором поставки (у тому числі й курсова різниця) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства у складі інших операційних доходів (витрат) та включені до рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, що підтверджено довідкою ТОВ «Асал-Строй» та декларацією з податку на прибуток підприємства за 2009 рік.

Такі дії відповідача відповідають наведеним вище приписам Положення (стандарту) 21, а також підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність, але діяв на час утворення позитивної курсової різниці), та підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (який діяв на час проведення позивачем перевірки відповідача).

Тобто, відповідачем за наслідками операції з повернення грошових коштів від підприємства-нерезидента були вчинені усі передбачені законодавством дії.

Таким чином відповідач за наслідками операції з повернення грошових коштів від підприємства-нерезидента діяв правомірно і правових підстав для стягнення з ТОВ «Асал-Строй» 1099258,84 грн. не виникло.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е.Острович