Ухвала суду № 59318263, 30.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/29674/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014

у справі № 822/397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор»

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Веснянський елеватор») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, Красилівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 №0007021501.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.09.2013 по 16.09.2013 податковим орган була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по проведених фінансово-господарських операціях із ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор» за період з 01.04.2013 по 31.05.2013, за результатами перевірки було складено акт №281/1501/36341293 від 23.09.2013.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог, зокрема: п. 44.1, п. 44 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 181, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), п.п. 2.15., п.п. 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 2258533,00 грн.

При цьому податковий орган виходив з відсутності поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Також на думку податкового органу, господарські операції ТОВ «Веснянський елеватор» за квітень, травень 2013 року щодо придбання товарів у постачальників ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор» та продажу товарів на адресу покупців - ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Кононівський елеватор», ТОВ «Миргородський елеватор», ТОВ «Агро-Еко ХХІ плюс» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 №0007021501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210152,00 грн. (з них: 140101,00 грн. - основного платежу та 70051,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій щодо придбання товарів у постачальників ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор» та продажу товарів на адресу покупців - ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Кононівський елеватор», ТОВ «Миргородський елеватор», ТОВ «Агро-Еко ХХІ плюс», які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності позивача.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні наданих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням. При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентом при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт. Крім того, судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянський елеватор» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е. Острович