Ухвала суду № 59318261, 30.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2016 р. м. Київ К/9991/50553/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.

представника відповідача-1 Макаренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2012

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2а/1270/2455/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі по тексту - відповідач-1, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУДКС України у Луганській області) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення податок на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 26662443,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання до ГУДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за жовтень 2011 року. Зобов'язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську надати до ГУДКС України у Луганській області висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за жовтень 2011 року із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із державного бюджету. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» сплачені ним судові витрати у розмірі 1089,10грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо ненадання до ГУДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 26662442,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за жовтень 2011 року в розмірі 26662442,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» судові витрати у сумі 3267,29 грн.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі ГУДКС України у Луганській області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» надав СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 26662443,00 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську №40 від 27.01.2012 уповноваженими особами податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування, за наслідками якої складено довідку №29/08-3/05763797 від 20.02.2012 (далі по тексту - довідка №29).

В довідці №29 зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за жовтень 2011 року бюджетне відшкодування 24340378,00 грн., від'ємне значення за жовтень 2011 року у сумі 16844273,00 грн. Водночас перевіркою не підтверджено, зазначену позивачем у декларації за жовтень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 2322065,00 грн., оскільки першим відповідачем не отримані результати зустрічних звірок за ланцюгом постачання, не отримані відповіді на запити по підприємствах ТОВ «Іннгаз», ТОВ «Діоніс-2007», ТОВ «Трійка-Діалог», ПП НВП «Пром-Сервіс».

На запит щодо зустрічної звірки ТОВ ВКФ «Вікор» отримано акт від 22.08.2011 №413 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку прийняттям рішення про припинення та ліквідацією.

У розділі 2 Довідки №29 зазначено, що під час перевірки документи позивачем надані в повному обсязі, суцільним порядком перевірені декларації та уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ з додатками, всі податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори в сфері ЗЕД та вантажно-митні декларації на експорт та імпорт продукції за цей період; вибірковим порядком перевірені інші документи (виписки з банківських рахунків, касові та банківські документи, платіжні документи, зворотно-сальдові відомості, головні книги, акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи, накладні на оприбуткування, рахунки - фактури).

Під час проведення перевірки фахівцями відповідача також були перевірені наступні документи позивача: статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, договори купівлі - продажу, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні за жовтень 2011 року та інші первинні бухгалтерські документи.

В довідці №29 також зазначено, що позивач платіжними дорученнями сплатив постачальникам за отриманий товар з зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами ТОВ «Іннгаз», ТОВ «Діоніс-2007», ТОВ ВКФ «Вікор», ТОВ «Трійка-Діалог», ПП НВП «Пром-Сервіс» на суму 2322065,00 грн. позивач надав первинні бухгалтерські документи, зокрема, угоди на постачання товару та надання послуг, видаткові накладні та акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську в довідці №29 відсутні будь-які застереження щодо наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних, рахунків-фактури, актів приймання-здачі виконаних послуг, банківських виписок по особовому рахунку позивача, платіжних доручень, на підтвердження сплати позивачем, як отримувачем товарів (послуг), сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

В довідці СДПІ у м. Луганську не зазначено про формування позивачем складу податкового кредиту та від'ємного значення з порушенням вимог Податкового кодексу України, не встановлені факти складення податкових накладних не платниками ПДВ або заповнення їх з порушенням діючого законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у частині визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо неподання до органу ДКСУ висновку підлягають задоволенню, оскільки в наслідок допущеної податковим органом бездіяльності порушено право позивача на своєчасне відшкодування суми сплаченого ПДВ. Проте, у задоволенні вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ відмовлено, оскільки на думку суду першої інстанції, суб'єктом владних повноважень ще не виконано одну із умов відшкодування ПДВ, а саме не надано відповідний висновок органу Державного казначейства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходи з того, що на виконання позивачем усіх передбачених Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) дій для отримання бюджетного відшкодування ПДВ та підтвердження правомірності визначення суми такого відшкодування в довідці, складеній СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську за наслідками перевірки позивача, дійшов висновку про протиправність бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо неподання до органу ДКСУ відповідного висновку і така бездіяльність не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції , з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі - висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. І протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

У справі, що розглядається, суди встановили, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську була проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування, за наслідками якої складено довідку №29/08-3/05763797 від 20.02.2012, в якому зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за жовтень 2011 року бюджетне відшкодування 24340378,00 грн., від'ємне значення за жовтень 2011 року у сумі 16844273,00 грн. Водночас перевіркою не підтверджено, зазначену позивачем у декларації за жовтень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 2322065,00 грн., оскільки першим відповідачем не отримані результати зустрічних звірок за ланцюгом постачання, не отримані відповіді на запити по підприємствах ТОВ «Іннгаз», ТОВ «Діоніс-2007», ТОВ «Трійка-Діалог», ПП НВП «Пром-Сервіс».

Суд першої інстанції вірно не було взято до уваги доводи відповідача-1 на непідтвердження бюджетного відшкодування ПДВ по ланцюгам у розмірі 2322065,00 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз», ТОВ «Діоніс-2007», ТОВ ВКФ «Вікор», ТОВ «Трійка-Діалог», ПП НВП «Пром-Сервіс», оскільки фактично відповідачем не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Проте висновок із зазначенням відповідної суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську не подала, при цьому податкове повідомлення із зазначенням підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування позивачу, як того вимагає пункт 200.14 статті 200 ПК України, не надіслала.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК України та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Отже, відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо неподання до органу ДКСУ висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог частково.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е. Острович