Постанова № 59317332, 13.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" липня 2016 р. справа № 804/16079/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 р. у справі № 804/16079/15

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності,-

встановив:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного здійснення контролю за виконанням працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, що призвело до порушення права позивача, встановленого ст. 40 Конституції України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована необґрунтованістю позовних вимог позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.

Позивач, зокрема, зазначив, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив відсутність відомостей про звернення саме до відповідача з приводу неотримання працівником відповідача, як уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, письмових звернень від 04.08.2015 року та від 26.08.2015 року.

В письмових запереченнях на позов відповідач просив суд відмовити в задоволені позову повністю тільки на тій підставі, що позивач не має безпосередньо до відповідача будь-яких вимог щодо бездіяльності саме відповідача, а ОСОБА_2 з моменту призначення його ліквідатором ПАТ "Омега Банк" виступає як його керівник, а тому ніякого відношення до відповідача не має. Суд першої інстанції поклав в основу своєї постанови про відмову в задоволенні позову заперечення відповідача без належного дослідження обґрунтованості позовних вимог та надання їм належної правової оцінки.

Згідно п.17 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та діє від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинен слідкувати за належним виконанням посадових обов'язків своїми працівникам.

Окрім цього, відповідно до п.1 ч.3 ст.16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позови, подані проти працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вважаються позовами проти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця норма Закону спростовує посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в своєму запереченні на статус неналежного відповідача в даному адміністративному провадженні.

Статтею 40 Конституції України та ст.15 Закону України "Про звернення громадян" зобов'язує посадових осіб державних органів розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, чого не відбулося.

Отже, безконтрольність з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за діяльністю своїх працівників призвело до порушення конституційного права позивача на своєчасний розгляд письмового звернення та отримання обґрунтованої відповіді за результатом такого розгляду у встановлений законом строк.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були застосовані зазначені вище норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття незаконного і необґрунтованого судового рішення.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06 липня 2015 р. №437 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ОМЕГА БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 06 липня 2015р. №127, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ОМЕГА БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ОМЕГА БАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ОМЕГА БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 06 липня 2015 р. до 05 липня 2016 р. включно.

Листом від 04.08.2015р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" ОСОБА_2 (за адресою у листі: 04080, м.Київ, вул. Новоконстянтинівська, 18-В), згідно якого просив розглянути звернення в найкоротший час об'єктивно і всесторонньо та направити на її адресу повідомлення про нікчемність договорів факторингу, або в межах своїх повноважень ліквідатора звернутися до суду з позовною заявою про визнання цих договорів нікчемними та просити суд застосувати до цих договорів наслідки нікчемності цих договорів.

Вказаний лист направлено 05.08.2015р. та згідно копії поштового конверта із штрихкодовим ідентифікатором 5000014543684 повернутий без вручення за закінченням встановленого строку зберігання.

Листом від 26.08.2015р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" ОСОБА_2 (за адресою у листі: 04080, м.Київ, вул. Новоконстянтинівська, 18-В), згідно якого просив в найкоротший час підтвердити чи спростувати наявність оплати ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", код ЄДРПОУ 378815, банку ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", ціни продажу в повному обсязі за договором факторингу №15 від 28.11.2012р., вчиненого між ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", та при можливості, надіслати належним чином завірені письмові докази такого виконання ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" зобов'язання за договором факторингу №15 від 28.11.2012р., якщо такі існують.

Вказаний лист направлено 25.08.2015р. та згідно копії поштового конверта із штрихкодовим ідентифікатором 5000014529401 повернутий без вручення за закінченням встановленого строку зберігання.

Зі змісту листів позивача від 04.08.2015р. та від 26.08.2015р. судом першої інстанції встановлено, що ці звернення є проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством прав та інтересів щодо отримання інформації та вчинення певних дій спрямованих до органів управління ПАТ "Омега Банк", повноваження якого в процедурі ліквідації виконує уповноважена особа Фонду.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що:

- наявність факту підзвітності уповноваженої особи з приводу її діяльності щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку не передбачає здійснення самостійного контролю відповідачем за діяльністю уповноваженої особи при виконанні повноважень органів управління банку, з питань організації діяльності банка не пов'язаної з процедурою виведення такого банку з ринку, в тому числі щодо обов'язкову розглядати звернення громадян;

- позивачем не надано жодних відомостей відносно звернення саме до відповідача з приводу не отримання уповноваженою особою, як працівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час виконання повноважень органів управління банку, листів від 04.08.2015р. та від 26.08.2015р.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, на підставі наступного.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.8 Конституції України).

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Слід зазначити, що ст.2 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

З наведених правових норм вбачається, що дія Закону України "Про звернення громадян" при взаємовідносинах щодо розгляду звернень громадян обмежена лише відносно звернень, що стосуються виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування в межах гарантованої суми.

Згідно статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі ст.7 цього Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги (ст. 18 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно зі ст.19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення та ін.

Відповідно до ст.20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Слід зазначити, що згідно із ч.3 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів (далі - Фонд) та Національного банку України.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить в собі застережень про те, що на правовідносини, які виникають при його застосуванні, не можуть розповсюджуватися приписи Закону України "Про звернення громадян".

Згідно п.17 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Окрім цього, відповідно до п.1 ч.3 ст.16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позови, подані проти працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вважаються позовами проти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Частиною 8 ст.35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Отже, саме Фонд і є належним відповідачем у справі, оскільки несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, у письмових зверненнях від 04.08.2015 року та від 26.08.2015 року позивач звертався до уповноваженої особи Фонду з приводу виконання покладених на нього обов'язків, що передбачені п.4 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме щодо визнання нікчемними договору факторингу, укладеного банком з ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" та договору факторингу укладеного ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" з ТОВ "Кредитні ініціативи".

Таким чином, позивач звертався до уповноваженої особи Фонду як до суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації ним обов'язків, передбачених саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не як до посадової особи, що виконує функції керівника ПАТ "Омега Банк". При цьому, звернення позивача не стосувалися відшкодування банківських вкладів в межах гарантованої суми.

Отже, позивач мав передбачене ст.40 Конституції України та Законом України "Про звернення громадян" право на отримання обґрунтованої відповіді на його звернення в порядку та строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян". Проте, уповноваженою особою Фонду як суб'єктом владних повноважень - працівником Фонду не було виконано обов'язку щодо належного розгляду звернень та надання обґрунтованої відповіді позивачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Фонд є належним відповідачем по справі, Уповноваженою особою Фонду було порушено передбачене ст.40 Конституції України право позивача на розгляд звернення і отримання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

У зв'язку з тим, що колегія судів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову у повному обсязі, судові витрати позивача на сплату судового збору за подання позову в сумі 487 грн. 20 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 535 грн. 71 коп. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 р. у справі № 804/16079/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неналежного здійснення контролю за виконанням працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, що призвело до порушення права ОСОБА_1, встановленого ст. 40 Конституції України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. та 535 грн. 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун