Ухвала суду № 59317303, 29.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Боголюбської Л.Б., Маліновського О.А.,

за участю

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.,

прокурора Салкова Р.В.,

засудженого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 86236 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд послався на те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа №1кп/754/327/14 від 25.02.2015, виданого Деснянським районним судом м. Києва, не використано всі надані йому відповідно до закону повноваження для захисту прав сторони кримінального провадження - ОСОБА_2, тобто не вчинено всі дії, спрямовані на виявлення рухомого та нерухомого майна боржника з метою повного, своєчасного виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про розстрочку виконання судового рішення.

При цьому посилається на доводи, викладені в його заяві про розстрочку виконання рішення, та вказує, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення проведено всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що підтверджено останнім в суді першої інстанції. Крім того, Державною виконавчою службою було проведено перевірку його майнового стану і 25 грудня 2015 року складено акт про відсутність майна, яке підлягає реалізації, а єдиним майном, яким він володіє, є квартира, де він проживає з родиною.

Апелянт стверджує, що вказані обставини суд першої інстанції не врахував та прийняв рішення з порушенням вимог процесуального законодавства, не дотримавшись вимог щодо оцінки досліджених доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_2 та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження за заявою ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 537 КПК України суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, пов'язані з виконанням вироку.

Згідно позиції, що викладена у п. 20Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до вимог розділу VIII КПК України. Питання, які виникають під час та після виконання вироку у потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та інших осіб, що стосуються цивільного позову, розглядаються судом за правилами КПК (стаття 539).

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Тобто задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З матеріалів судового провадження №1-в/754/233/16 вбачається, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Цим же вироком часткового задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 матеріальні витрати в сумі 14701, 50 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн., моральну шкоду в сумі 86236 грн.

На виконання вироку суду в частині вирішеного цивільного позову Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, а постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відновлено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 86236 грн.

У лютому 2016 року ОСОБА_1, стверджуючи про наявність ускладненого матеріального становища, подав до Деснянського районного суду м. Києва заяву про розстрочку виконання вищевказаного вироку суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 86236 грн. При цьому посилався на те, що одружений, має двох дітей: доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також на те, що його дружина доглядає сина та працює в Київському національному університеті ім. В. Гетьмана на 0, 25 ставки, і він фактично утримує родину один при розмірі заробітної плати в 4815 грн. Також зазначав, що крім квартири, в якій проживає з родиною, іншого майна не має.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд послався на те, що державним виконавцем не використано всі надані йому відповідно до закону повноваження для захисту прав сторони кримінального провадження - ОСОБА_2, тобто не вчинено всі дії, спрямовані на виявлення рухомого та нерухомого майна боржника з метою повного, своєчасного виконання судового рішення.

Всупереч доводам апеляційної скарги таке рішення суд першої інстанції прийняв на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.

Так, судом були досліджені надані ОСОБА_1 відомості щодо матеріального стану його сім'ї та наявності у нього утриманців. Разом з тим, ті обставини, що ОСОБА_1 має заробітну плату, розмір якої у 2015 році складав 4815 грн., а його дружина працює на 0, 25 ставки, не можуть бути достатніми підставами для розстрочки виконання вироку в частині вирішення цивільного позову, оскільки самі по собі не є такими, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

При цьому беззаперечних доказів на підтвердження відсутності майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача під час здійснення відновленого виконавчого провадження про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 86236 грн. ОСОБА_1 не надано. А як вбачається з наданих засудженим суду апеляційної інстанції довідок, він працює, і розмір отриманого ним наробітку у 2016 році значно збільшився.

Поряд з цим, з матеріалів судового провадження вбачається, що в межах відновленого виконавчого провадження державним виконавцем не вчинено всіх дій, спрямованих на виявлення рухомого та нерухомого майна боржника з метою повного та своєчасного виконання судового рішення, і це було підтверджено державним виконавцем під час його безпосереднього допиту судом першої інстанції.

Більше того, за поясненнями в суді апеляційної інстанції потерпілої ОСОБА_3, у червні 2016 року ОСОБА_1 в межах відновленого виконавчого провадження перешкоджав державному виконавцю перевірити майновий стан боржника, оскільки не допустив до свого житлового приміщення, що не оспорював і ОСОБА_1

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність підстав для розстрочки виконання вироку в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді заяви ОСОБА_1, колегія суддів визнає апеляційну скаргу необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року в частині вирішеного цивільного позову, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______ _______ _______

Л.О. Осіпова Л.Б. Боголюбська О.А. Маліновський