Ухвала суду № 59317086, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2016 р. м.Київ К/800/48887/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Горбатюк С.А.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, у якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови у прийняття довідки ГУ МВС України у Львівській області про заробітну плату, виданої для перерахунку пенсії; зобов'язати зробити перерахунок його основного пенсійного забезпечення у відповідності до ст.ст.56, 57, 58 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щорічний перерахунок в зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в країні) від моменту призначення йому пенсії до дня прийняття судового рішення, проводити відповідні виплати в подальшому, і провести нарахування недоплачених сум за весь час згідно поданих розрахунків; зобов'язати відповідача зробити перерахунок додаткового пенсійного забезпечення за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від моменту призначення пенсії до дня прийняття судового рішення, проводити відповідні виплати в подальшому, і провести нарахування недоплачених сум за весь час згідно поданих розрахунків.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року позов задоволено; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо відмови в нарахуванні позивачу пенсії та надбавки до пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано постанову Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року залишено без розгляду; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з врахуванням проведених виплат; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова у поданих запереченнях просить у задоволені касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 23 грудня 2004 року серії НОМЕР_1, вкладка НОМЕР_2; позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛВА-1 №195841.

Позивач до 31 липня 2011 року отримував пенсію за вислугу років як військовослужбовець, а з 01 серпня 2011 року йому призначено пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він віднесений до І категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІII групи внаслідок захворювання пов'язаного з аварією на ЧАЕС, в зв'язку з чим, у відповідності до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому була призначена державна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Проте, розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, установленим ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказував про протиправну відмову відповідачем листом від 06 травня 2014 року у проведенні перерахунку пенсії і просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки ГУ МВС України у Львівській області про заробітну плату.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, залишив позовні вимоги позивача за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, в частині задоволення позову виходив із наявності у позивача права на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Відмовляючи в частині задоволення позовних про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок додаткового пенсійного забезпечення за понаднормовий стаж у відповідності з ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначив, що позивачу не призначалась державна пенсія згідно з приписами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовні вимоги про зобов'язання здійснити позивачу перерахунок основного пенсійного забезпечення у відповідності до ст.ст.57, 58 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» апеляційним судом відхилені у зв'язку з тим, що положення норм вказаних статей Закону визначають пільги та порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, факт призначення якої позивачем та відповідачем не оскаржується. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити позивачу перерахунок основного пенсійного забезпечення у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щорічний перерахунок в зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в країні) судом відмовлено, оскільки норми даної статті поширюються на осіб, які після призначення пенсії продовжували працювати (працюючі пенсіонери), до яких позивач не відноситься.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прийняті судами у даній справі рішення вищенаведеним вимогам не відповідають, висновки судів по суті спору є передчасними, зробленими без належного, повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем заявлені позовні вимоги про здійснення перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст.51, 56, 57, 58 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Задовольнивши позов, судом першої інстанції зобов'язано управління здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційний суд, вказуючи про не розгляд судом першої інстанції позовних вимог у повному обсязі, також виходив із права позивача на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вищевказаним обставинам судами належної оцінки не надано.

Крім того, судами попередніх інстанцій не розглянуті вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо відмови у прийнятті довідки ГУ МВС України у Львівській області про заробітну плату, виданої для перерахунку пенсії. Рішення суддів попередніх інстанцій будь-яких висновків щодо вимог позивача в цій частині не містять, тобто ці вимоги залишились невирішеними.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та постанову Залізничного районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді