Ухвала суду № 59316870, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

21 липня 2016 р. К/800/17693/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р. у справі № 826/23652/15 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним розпорядження, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 жовтня 2003 року № 87 «Про затвердження перепланування в квартирі АДРЕСА_1».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р., позов залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Так, оскаржуваним розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.2003 року № 87 було затверджено акт районної міжвідомчої комісії та благоустрою № 340 від 26.12.2002 р. «Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництва об'єкта» по переплануванню квартири АДРЕСА_1». Пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано співвласників квартири звернутися до КМ БТІ для внесення відповідних змін до поверхового плану.

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом 16.10.2015 р. В клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначила, що про існування оспорюваного розпорядження дізналась у липні 2014 року, однак до суду не зверталась, оскільки не знала, яке правове значення має вказаний документ.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущено строки звернення до суду, передбачені ч. 2 ст. 99 КАС України.

Частинами 1 та 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судами встановлено, що листом КП УЖГ Шевченківського району від 18.03.2004 року за вих. № 1099 позивачу повідомлялося про оскаржуване розпорядження № 87 від 29.01.2003 року.

Крім того, 24.12.2004 року ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім'я прокурора Шевченківського району м. Києва, у якій посилається на те, що 26.12.2002 року голова адміністрації Шевченківського району Харітончук М.В. затвердив акт районної міжвідомчої комісії та благоустрою № 340 та рекомендував оформити квартиру в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи містять висновок експертів від 22.07.2014 року, з якого вбачається, що 14.11.2013 року до КНІСЕ надійшов лист позивача до якого було додано копію оскаржуваного розпорядження №87.

У рішенні по цивільній справі №761/36101/14-ц за позовом прокурора в інтересах позивача до ОСОБА_2, Шевченківський районний суд м. Києва посилається на оскаржуване розпорядження. Вказане рішення позивач отримала 11.03.2015 р.

Зважаючи на вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав та законних інтересів до 11.03.2015 року включно, однак не надала належних доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Т. Черпіцька