Ухвала суду № 59316817, 11.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2016 р. м. Київ К/800/14981/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року

у справі № 825/2956/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 825/2956/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 01.08.2014 року № 1393-25, прийняту Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів (Куликівське відділення) щодо сплати податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 1 003, 92 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу Чернігівською ОДПІ на суму узгодженої та своєчасно не сплаченої суми грошового зобов'язання згідно поданої декларації з плати за землю за 2014 рік надіслана податкова вимога від 01.08.2014 року № 1393-25 на суму 1 003, 92 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач не повинен сплачувати орендну плату за землю, на якій розміщений об'єкт нерухомості, у разі його відчуження.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стаття 269 Податкового кодексу України передбачає, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В силу п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (абзац другий п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи аналіз наведених вище норм закону, є підстави вважати, що у разі подання платником податків податкової декларації з плати за землю на поточний рік, задекларована у ній сума грошового зобов'язання набуває статусу узгодженої, і її несплата у встановлений законом строк перетворюється у податковий борг. При цьому у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник податку протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни, має подати податкову декларацію із відповідними змінами.

Судами попередніх інстанцій вставлено, що між позивачем та Куликівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 01.08.2005 року б/н загальною площею 6,3884 га., що розташована за адресою: вул. Деснянська, с. Кадьківка Куликівського району Чернігівської області, на якій розміщена база відпочинку.

19.02.2014 року позивачем до податкового органу подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, у якій задекларовано річну суму орендної плати за землю у розмірі 8 690, 00 грн. з розбивкою за місяць 724, 17 грн.

Вказуючи на неправомірність спірної податкової вимоги, суди виходили з того, що право користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2005 року б/н, а отже і обов'язок сплачувати оренду плату, припинились з моменту укладення договору купівлі-продажу від 23.12.2013 року, відповідно до якого позивачем відчужено комплекс, що розташований на ній. При цьому судами встановлено, що Чернігівська обласна державна адміністрація розпорядженням від 19.05.2014 року № 252 припинила договір оренди земельної ділянки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з такими висновками не погоджується та зазначає, що предметом позову у даній справі є правомірність податкової вимоги, що виставлена на підставі непогашення позивачем суми податкових зобов'язань за самостійно поданою податковою декларацією. В такому випадку, враховуючи п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанції мали дослідити обставини щодо наявності узгодженої, але не сплаченої позивачем суми грошового зобов'язання, яка перетворилася на податковий борг.

В свою чергу, відносини щодо набуття та припинення права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: вул. Деснянська, с. Кадьківка Куликівського району Чернігівської області, не є предметом доказування у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що до спірної податкової вимоги увійшли суми несплати за травень 2014 року - 279, 75 грн. та за червень 2014 року - 724, 17 грн.

Разом з тим, судами залишено поза увагою наявну у матеріалах справи копію уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік від 08.08.2014 року та не досліджено її змісту щодо поданих змін у зобов'язаннях, зокрема, періоду сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення у справі зазначеним вище вимогами не відповідають, у зв'язку із чим справа відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року у справі № 825/2956/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді М.П.Зайцев

Н.Г.Пилипчук