Постанова № 59316756, 27.07.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" липня 2016 р. Справа № 806/922/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" червня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними і скасувати рішення Міністерства оборони України в частині призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893,27 грн., оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 28;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з врахуванням проведених виплат;

- визнати протиправним і скасувати наказ військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 18 травня 2016 року № 115 в частині виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893, 27 грн.;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, однак відповідачі призначили таку допомогу у значно меншому розмірі - 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893, 27 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повній мірі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 14 листопада 1994 року № 02820 за підпунктом "г" пункту 65 (у зв'язку з скороченням штатів).

З 13 квітня 2012 року ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії І0 ААБ № 239319.

Оглядом МСЕК від 28 квітня 2014 року ОСОБА_3 встановлена довічно ІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_3 звертався до Житомирського ОМВК з відповідною заявою, яку Житомирський ОМВК надіслав до Міністерства оборони України.

Із протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 18 від 19 червня 2015 року вбачається, що комісія, розглянувши подані ОСОБА_3 документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Міністерство оборони зазначило, що оскільки закон не має зворотної дії в часі, тому ОСОБА_3 мав право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням відповідно до статті 16 вказаного Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року.

Відповідно до довідки НАСК "Оранта" № 0690-07-05/244 від 10 березня 2015 року, ОСОБА_3 протягом 1996-2015 років не проводилася виплата страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач оскаржував її до Житомирського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 04 листопада 2015 року по адміністративній справі № 806/4952/15, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з 08 квітня 2014 року, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідністю осіб, звільнених з військової служби від 19 червня 2015 року № 18.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

На виконання зазначеного судового рішення комісія з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом № 28 від 22 квітня 2016 року, про призначення майору у запасі ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893, 27 грн.

У такому ж розмірі визначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_3 і Житомирським обласним військовим комісаріатом у наказі № 115 від 18 травня 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 13 квітня 2012 року, а тому її виплата повинна здійснюватися за законодавством, що діяло станом на 13 квітня 2012 року, а саме: відповідною редакцією Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що травма позивача пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок ), яка набрала чинності 24.01.2014 р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п. 8 Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегією суддів встановлено, що вперше позивачу встановлено третю групу інвалідності з 13 квітня 2012 року, обов'язкового особистого державного страхування не отримував. Друга група інвалідності встановлена позивачу з 28 квітня 2014 року.

За таких обставин, дія вищенаведеного Порядку № 975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено позивачу з 28 квітня 2014 року, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р., якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 р.

Вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 року.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 року по справі №21-563-а-14, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Відповідно до ст. 244- 2 КАС України висновку щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як військовослужбовець отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Крім того слід зазначити, що Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по адміністративній справі № 806/4952/15, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року набрала законної сили, відповідачі повинні були призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно Порядку № 975 від 25 грудня 2014 року, а не Порядку № 499 від 28 травня 2008 року.

Суд першої інстанції наведене не врахував, а тому прийшов до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" червня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення Міністерства оборони України в частині призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 1893,27 грн., оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 28.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з врахуванням проведених виплат.

Визнати протиправним і скасувати наказ військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 18 травня 2016 року № 115 в частині виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 1893, 27 грн.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 08 квітня 2014 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з врахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" липня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4 - Житомирський обласний військовий комісаріат вул. Баранова,4,Житомир,10001

5 - представник позивача: ОСОБА_4 - АДРЕСА_2,