Ухвала суду № 59316617, 25.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р.Справа № 820/136/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 820/136/16

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківського вкладу, укладеними між позивачем та ПАТ "Дельта Банк";

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити дані ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначеннями сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу № 001-20703-120215 від 12 лютого 2015 року та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зазначеної особи як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами протиправно не вчинено дій спрямованих на виплату належних позивачу коштів, що знаходяться на депозитному рахунку відкритого банком на його ім'я.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківського вкладу, укладеними між позивачем та ПАТ "Дельта Банк"; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити дані ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначеннями сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу № 001-20703-120215 від 12 лютого 2015 року та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зазначеної особи як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 228, 236, 629, 633 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу № 001-20703-120215 ("Депозит Delta Premier (без поповнення)"), відповідно до якого банк зобов'язувався відкрити вкладнику депозитний рахунок № 26308112985276 ( а.с.14).

Відповідно до умов Договору, банк відкриває клієнту вкладний ( депозитний) рахунок та приймає від Вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим Договором кошти в сумі 170000,00 грн. Датою повернення вкладу є 11.08.2015 р. На суму вкладу Банк нараховує проценти ( а.с.14).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 12 лютого 2015 року до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 р. № 001-20703-120215 ( "Депозит Delta Premier (без поповнення)"), сторони договору домовились доповнити пункт 1.2 Договору підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: " 1.2.1 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору не застосовуються" ( а.с.15).

Внесення вкладу у повному обсязі на депозитний рахунок, який було відкрито банком Позивачу, підтверджується платіжним дорученням № 45801398 від 12.02.2015, згідно якого, від фізичної особи ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача перераховано 170000,00 грн. ( а.с.18).

Судом встановлено, що 25.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 006-20700-250215 банківського рахунку, відповідно до якого, Банк відкриває клієнту поточні рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ( а.с.17).

При цьому, з укладанням договору № 006-20700-250215 банківського рахунку, додатковою угодою №2 від 25 лютого 2015 року до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 р. № 001-20703-120215 ( "Депозит Delta Premier (без поповнення)") ( а.с.16), п.1.6 та п. 1.7 Договору викладено в наступних редакціях:

"1.6. Нараховані на вклад проценти сплачуються вкладнику щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього Договору, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_2, відкритий на ім'я Вкладника у банку";

"1.7. Вклад виплачується Вкладнику в день закінчення строку залучення вкладу, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, шляхом переказу відповідної суми грошових коштів на Поточний рахунок Вкладника".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 р. року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням №71 від 08.04.2015 р. виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.

Рішенням №147 від 03.08.2015р. виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було продовжено тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 р. прийнято рішення № 181, яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк», для отримання коштів вкладники ПАТ «Дельта Банк» з 08 жовтня 2015 р. до 18 листопада 2015 р. включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «ОЩАДБАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АБ «УКРГАЗБАНК».

У жовтні 2015 року позивач звернувся до АТ «УКРЕКСІМБАНК» з метою отримання відшкодування вкладу у ПАТ «Дельта Банк» та 09.10.2015 р. отримав один переказ грошових коштів, ініційований Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на суму 1491,71 грн., за договором банківського вкладу ( а.с.19).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при зверненні до банку-агента Позивачу було відмовлено у виплаті повної суми відшкодування за договором банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 001-20703-120215 ( "Депозит Delta Premier (без поповнення)"), внаслідок відсутності у реєстрах вкладників такої суми для виплати відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 813 від 16.09.2015 було застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу ( депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у тому числі щодо позивача ( а.с. 57-59).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав у позові, що у телефонному режимі за телефонним номером, вказаним на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримала інформацію про нікчемність правочину, а саме: договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 001-20703-120215 ( "Депозит Delta Premier (без поповнення)").

За таких обставин, ОСОБА_2 надіслала до Уповноваженої особи заяву про виплату гарантованих сум, проте, як зазначала в позові, відповіді не отримала, та вважаючи, що відповідачами порушено її право на отримання належних сум вкладу, звернулась до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення про визнання укладеного правочину нікчемним та відхилення вимоги позивача про задоволення вимог кредитора є неправомірними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

В пункті 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року по справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 р. по справі № 826/20410/14.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 820/136/16 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2016 р.