Ухвала суду № 59316573, 27.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/724/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» звернулась з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В4» від 16.02.2016 року №0000442201, форми «Р» від 16.02.2016 року №0000462201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки, викладені в акті перевірки є не обґрунтованими, сума залишку непогашеного від'ємного значення сформована позивачем належним чином, підтверджувалася та перевірялася податковим органом, позивач має право на врахування залишку від'ємного значення податку на додану вартість до повного його погашення незалежно від термінів давності, протягом жовтня 2013 року - жовтня 2014 року позивач не декларував в деклараціях з податку на додану вартість залишок від'ємного значення за проханням податкового органу, однак зберігав за собою право на цей залишок шляхом зазначення його в додатках до декларацій, висновки податкового органу про укладання угод між позивачем та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» без мети отримання доходу, тобто, укладання фіктивних правочинів, є припущеннями відповідача, які спростовуються матеріалами справи, а тому податкові повідомлення-рішення, складені за результатами перевірки позивача мають бути скасовані.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській форми «В4» від 16.02.2016 року №0000442201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській форми «Р» від 16.02.2016 року №0000462201.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» (код ЄДРПОУ 34319566) судовий збір у розмірі 337229,58 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» зареєстроване 21.03.2006 року рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і не житлових будівель.

Податковим органом в період з 13.10.2015 року по 22.10.2015 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 30.06.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №2984/22-01/34319566 від 29 жовтня 2015 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми залишку непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, сформованого до 1 лютого 2015 року по рядку 31 Декларації за червень 2015 року на загальну суму 18801986 грн., п. 185.1 ст. 185, п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації за травень та червень 2015 року на загальну суму 3375000 грн.

На підставі виявлених порушень, з врахуванням процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення до Головного управління ДФС в Одеській області, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 16.02.2016 року №0000442201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21738488 грн., форми «Р» від 16.02.2016 року №0000462201, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 594787 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 148697 грн.

З акту перевірки 2984/22-01/34319566 від 29 жовтня 2015 року вбачається, що підставами для висновків про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та як наслідок заниження розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало укладання угод між позивачем та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг», пов'язаних з продажем та в подальшому придбанням 8/100 часток об'єкту незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу без мети отримання прибутку, як фінансового результату господарської діяльності, а з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток в майбутньому та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ підприємством ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг», а також, не включення в розрахунок суми бюджетного відшкодування оплати попередніх періодів, тобто добровільна відмова позивача від відшкодування, на яке він мав право, але не скористався ним протягом строку позовної давності - 1095 днів, що призвело до безпідставного завищення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів по податковій декларації за червень 2015 року.

Позивач не погодився з такими висновками податкового органу та звернувся з цим позовом до суду з вимогами про скасування винесених на підставі акту перевірки 2984/22-01/34319566 від 29 жовтня 2015 року податкових повідомлень-рішень.

Податковим органом в акті перевірки встановлено завищення задекларованих показників залишку непогашеного від'ємного значення попередніх періодів, сформованого до 1 лютого 2015 року на суму 18801986 грн. в рядку 31 Декларації за червень 2015 року.

Зазначені показники визначені позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за лютий - червень 2015 року на підставі п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, який передбачає, зокрема, збільшення розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний період на непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені або задекларовані до 1 лютого 2015 року.

Причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість є будівництво 24-поверхового оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 протягом 2008-2011 року.

Від'ємне значення формувалося протягом всього періоду, який перевірявся податковим органом та було відображено в деклараціях з податку на додану вартість 2012-2014 років як залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступних періодів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом п. 200.1, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Приписами п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено зарахування суми заниження суми бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у випадку добровільної відмови від отримання такої суми.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, платник податків при наявності від'ємного значення та відсутності податкового боргу має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за його заявою, або на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас, заява може бути подана платником податків в межах строку - 1095 днів та в разі, якщо він прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування і має право на отримання такого відшкодування, а п. 200.14 Податкового кодексу України передбачено зарахування суми бюджетного відшкодування в разі добровільної відмови від його отримання до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Податковим органом не заперечується правомірність формування від'ємного значення, відсутність податкового боргу, що не давало можливості врахувати від'ємне значення у зменшення боргу.

Водночас з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки погодитись не можна, оскільки позивач має право на зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України без обмеження строків до погашення цієї суми, строки, передбачені п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України застосовуються в разі подання заяви на бюджетне відшкодування, проте, таку заяву позивач не писав та за даними відповідача ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» не має право на отримання бюджетного відшкодування, що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №28881/15-02 від 21.11.2011 року.

Отже, єдиною можливістю для позивача в даному випадку є зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, оскільки він не приймав рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, що є правом позивача, не має право на отримання такого відшкодування за даними податкового органу та навіть в разі добровільної відмови від отримання відшкодування така сума включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у відповідності до положень п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

З наявних в матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість за період 2013-2014 років дійсно вбачається, що позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року було задеклароване від'ємне значення попередніх періодів в розмірі 22212590 грн., однак в жовтні 2013 року позивачем поданий уточнений розрахунок за вересень 2013 року, яким показники рядку 24 декларації на цю суму зменшені.

Вказані дії були вчинені позивачем за поясненнями його представників на прохання податкового органу з метою покращення показників району та області, однак, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси на запит №30 від 02.10.2013 року надана позивачу довідка №8689/10/15-02 від 22.10.2013 року (Том ІІІ, аркуш справи 103) про те, що по декларації за вересень 2013 року залишок від'ємного значення рахується в сумі 22212590 грн.

До того ж, позивачем, незважаючи на не декларування суми від'ємного значення в рядку 22, 24 Декларацій з податку на додану вартість з вересня 2013 року по жовтень 2014 року, в додатках до уточнюючого розрахунку за вересень 2013 року та всіх декларації по жовтень 2014 року, зокрема, додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів що залишаються не погашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», від'ємне значення в розмірі 22212590 грн. декларувалося.

Слід зазначити, що декларації з додатками за цей період прийняті податковим органом, проте, камеральні перевірки за цей період відповідачем не проводилися, незважаючи на наявність не відповідності декларації її додаткам.

До того ж, в акті перевірки в зведених даних щодо задекларованих та встановлених сум податку на додану вартість податковий орган самостійно зазначає відсутність зазначеної суми від'ємного значення в деклараціях як відхилення від даних податкового органу про наявність цих сум.

В декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року позивач відобразив суму, яку весь час декларував в додатках (Д2) до декларацій попередніх періодів, тим самим відновивши свої показники від'ємного значення в звітності, формування яких податковим органом не заперечується.

Позивач усунув помилку у відповідності до вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, якими передбачено право платника податків не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Отже, оскільки формування позивачем від'ємного значення податковим органом не заперечується, позовна давність для зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не застосовується, у позивача є право для зарахування спірного від'ємного значення до складу податкового кредиту наступних періодів до його погашення, весь період, який перевірений податковим органом позивач декларував спірну суму від'ємного значення, в тому числі в додатках до декларацій, які з врахуванням розбіжностей між деклараціями та додатками до них, приймалися податковим органом, камеральні перевірки по ним не проводилися, суд вважає доведеним наявність у позивача права на спірне від'ємне значення попередніх періодів та приходить до висновку щодо необґрунтованого зменшення цього від'ємного значення за податковим повідомленням-рішенням.

Податковим органом в акті перевірки встановлено завищення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 3375000 грн. в зв'язку із порушенням п. 185.1 ст. 185, п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки між позивачем та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» укладалися угоди, пов'язані з продажем та в подальшому придбанням 8/100 часток об'єкту незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу без мети отримання прибутку, як фінансового результату господарської діяльності, з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток в майбутньому та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ підприємством ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг».

Проте з такими висновками податкового органу, враховуючи таке.

За змістом п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У відповідності до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» 22.12.2014 року укладений посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу №2032, за яким позивач продав 8/100 об'єкту нерухомого майна - незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 за 20000000 грн.

За актом приймання-передачі майна від 29.12.2014 року позивач передав ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» придбане майно, а покупець перерахував грошові кошти позивачу, про що свідчать платіжні доручення за грудень 2014 року.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України позивач включив до складу податкових зобов'язань грудня 2014 року податок на додану вартість в сумі 3333333,33 грн. по виписаним податковим накладним, а тому суд не вбачає порушень при здійсненні цієї господарської операції норм Податкового кодексу України.

Дохід від продажу позивачем необоротних активів склав 16666666,67 грн. та з врахуванням залишкової вартості цього майна в розмірі 16030136,67 грн., чистий прибуток складає 636530 грн., що підтверджується відповідними картками рахунків бухгалтерського обліку.

Отже, позивач має право вести господарську діяльність на власний розсуд та на той час вважав за необхідне реалізувати зазначене майно, що не суперечить нормам законодавства, прибуток від цієї господарської операції був отриманий позивачем, даними регістрів бухгалтерського обліку підтверджується зміна майнового стану позивача.

Між ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» та ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» 18.05.2015 року укладений посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу №675, за яким ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» продало 8/100 об'єкту нерухомого майна - незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1 за 20250000 грн.

За актом приймання-передачі майна від 18.05.2015 року позивачу передано від ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» придбане майно та ним перераховані грошові кошти продавцю майна, про що свідчать платіжні доручення за травень 2015 року.

В бухгалтерському обліку позивачем відображено прийняття на баланс зазначеного об'єкту нерухомості та сформована його балансова вартість з врахуванням ціни придбання та послуг з його оформлення.

За змістом п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» включило до податкових зобов'язань за травень 2015 року податок на додану вартість в розмірі 3375000 грн. по виписаним податковим накладним, а позивачем за відповідними податковими накладними в травні 2015 року сформований податковий кредит на суму 3375000 грн.

З огляду на зазначені обставини, відсутність порушень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування та проведенні зазначених господарських операцій, при здійсненні бухгалтерського обліку операцій, при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань позивачем та його контрагентом, відсутні обґрунтовані підстави для висновку податкового органу про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість з врахуванням цих операцій.

До того ж угоди укладені між позивачем та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» недійсними не визнавалися, по цим угодам позивачем отриманий прибуток та понесені витрати, при цьому господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний розсуд з метою досягнення результатів діяльності, податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення недійсності правочину.

При цьому укладення угоди щодо придбання 8/100 частини спірного майна за ціну вищу ніж її продаж, представник позивача пояснив прийняттям керівництвом ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВІС-2» остаточного рішення щодо повного фінансового контролю на окремий об'єкт нерухомості (100% власності на 24-поверховий оздоровчий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1).

Отже, податковим органом безпідставно зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та безпідставно визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 365920 грн. 27 коп.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року було відстрочено Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати судового збору, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області судового збору за подачу апеляційної скарги у названому вище розмірі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі № 815/724/16 - залишити без змін.

Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 365920 (триста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 27 коп. на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 29 липня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин