Постанова № 59316551, 27.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7241/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Романішина В.Л., Запорожана Д.В.,

секретар - Ханділян Г .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Одеського міського Управління ГУМВС України в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1269 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, стягнення з Одеського міського Управління ГУМВС України в Одеській області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивача звільнено незаконно, без додержання вимог положень Кодексу законів про працю України, «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», позивача не повідомлено про звільнення через скорочення штатів, йому не запропонована інша посада, можливість його подальшого використання на службі не перевірялася, позивач фактично продовжував працювати на своїй посаді до грудня 2015 року, що є підставою вважати його переведеним до Національної поліції, а тому наказ №1269 о/с від 04.11.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №1269 о/с від 04.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року звільнено з посади заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (за скороченням штату) та згідно із п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1269 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 1 Закону України «Про міліцію» (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 № 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Верховною Радою України прийнятий Закон України № 580-VIІI від 02.07.2015 «Про Національну поліцію». Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 07.11.2015, що визначено розділом ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Отже, спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

За змістом п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

На підставі пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, позивача було попереджено про наступне вивільнення з дня опублікування Закону № 580. Ураховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано у газеті «Голос України» від 06.08.2015 № 141-142, то тримісячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015.

Відповідно до п.п. 9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівниками міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Як стверджував позивач, рапорт про звільнення з підстав переведення на роботу в ГУ Національної поліції в Одеській області він написав на ім'я ОСОБА_2 03.11.2015, як і всі працівники Суворовського РВ УМВС України в Одеській області, та здав її працівнику відділу кадрового забезпечення Суворовського ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Водночас, показами свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджуються обставини написання позивачем та подання ним до відділу кадрів ОМУ ГУМВС України в Одеській області рапорту щодо звільнення з підстав переведення на роботу в інше міністерство, орган виконавчої влади в зв'язку з бажанням проходити службу в ГУ Національної поліції в Одеській області разом з іншими працівниками, які в подальшому були зараховані на посади в новоутворений орган.

До того ж, що на вимогу колегії суду представник відповідача - ГУ МВС України в Одеській області не надав докази стосовно того, згідно якого порядку, яким чином і в якому саме журналі реєструвалися рапорти працівників міліції, та чи реєструвалися взагалі, зокрема працівників ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які в подальшому були прийняті на службу до Національної поліції.

Таким чином, з огляду на предмет спору, колегія cуддів дійшла висновку, що при виданні спірного наказу відповідач у відповідності до приспів ст.71 КАС України не надав доказів, які б безумовно свідчили про відмову позивача та відсутність волевиявлення позивача щодо продовження публічної служби у Національної поліції.

Окрім того, варто зазначити, що наявність підписів в журналі вхідної кореспонденцій (а.с.136-163) є свідченням виконання своїх посадових обов'язків позивачем до грудня 2015 року, тобто після видання спірного наказу.

При цьому журнал вхідної кореспонденцій (форма № 50), затверджений Наказом МВС України від 23 серпня 2012 року N 747 «Про затвердження Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України» містить офіційну інформацію про підготовку, облік, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, що не містять секретних відомостей.

Чинне законодавство у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 N 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України серед яких Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Станом на момент розгляду справи судом вони перебувають в стадії припинення.

Наказом МВС України від 06.11.2015 N 1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах МВС України в Одеській області.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст.15 Законом України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області наразі перебуває в стані припинення, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 40108740) проведена тільки 07.11.2015р., тобто на наступний день після звільнення позивача.

Як вбачається з даних ЄДРПОУ ОМУ ГУ НП в м. Одесі не є юридичною особою та створений як структурний підрозділ Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Щодо цього слід зазначити, що на момент видання спірного наказу в частині звільнення позивача за п. 64 "г" (через скорочення штату), відповідного Управління Національної поліції, в якому ОСОБА_1 міг би висловити бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції, як було зазначено у рапорті від 03 листопада 2015 року.

Позивач до звільнення проходив службу на посаді заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, має звання підполковника міліції. Має вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 12 днів. Доказів наявності обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України "Про національну поліцію", відповідачами не надано.

Так, у порушення вимог п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р., з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 р.) про звільнення позивача за п.64 "г" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

До того ж встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Таким чином, оскільки відповідачами не виконано зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії позивача були порушені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень частини 3 статті 2 КАС України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність. Відтак, позовна вимога щодо визнання наказу №1269о/с від 04 листопада 2015 року протиправним та скасування, підлягає задоволенню.

Відповідно до п.24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Отже вимоги позивача про стягнення з Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі № 815/7241/15 нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області №1269 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Стягнути з Одеського міського Управління ГУМВС України в Одеській області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення рішення суду у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -29 липня 2016 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин