Постанова № 59316545, 27.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4196/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання протиправним наказу від 10.03.2003 р. № 22 о/с, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним наказ № 22 о/с від 10.03.2003 в частині звільнення у відставку підполковника міліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого групи по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі ЛВ в порту «Октябрськ» УМВС з 14 березня 2003 року, зобов'язати внести зміни до наказу від 10 березня 2003 № 22/0с, вказавши посадою при звільненні підполковника міліції ОСОБА_1 «виконуючий обов'язки старшого групи з координації та контролю за діяльністю ОВС на водному транспорті та повітряному транспорті УМВС України в Миколаївській області».

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він був призначений розпорядженням від 27.12.2002 року виконуючим обов'язки старшого групи з координації та контролю, тому повинен був бути звільнений саме з цієї посади, просить визнати наказ про звільнення протиправним та внести в ньому зміни в частині посади, з якої він був звільнений.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області внести зміни у наказ № 22 о/с від 10.03.2003 року, вказавши посаду при звільненні ОСОБА_1 "виконуючий обов'язки старшого групи з координації та контролю за діяльністю ОВС на водному та повітряному транспорті Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області".

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.05.1977 року по 10.03.2003 року позивач проходив службу в органах УМВС України в Миколаївській області.

Розпорядженням начальника УМВС України в Миколаївській області № 87/6 від 04.02.2001 року був відкомандирований в порт «Октябрськ» для подальшої служби у підрозділі по координації і контролю за діяльністю ОВС на транспорті УМВС підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді старшим уповноваженим.

Розпорядженням № 87/169 від 27.12.2002 року, в зв'язку зі звільненням із органів внутрішніх справ ОСОБА_2, призначено з 01.01.2003 року підполковника міліції ОСОБА_1 виконуючим обов'язки старшого групи по координації і контролю за діяльністю ОВД на повітряному і водному транспорті УМВС.

Наказом від 10.03.2003 року № 22 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого групи по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі ЛВ в порту «Октябрськ» УМВС, з 14.03.2003 року звільнено у відставку за ст.65 п. «а» ( за віком).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду не надав суду доказів того, що позивачу було відомо, що його звільнили з посади старшого оперуповноваженого, а не з посади виконуючого обов'язки старшого групи.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

За змістом статті 4 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача з ОВС), правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу», посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

За правилами п. 14 Інструкції з організації персонального обліку кадрів в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України №345 від 31.05.1995 (що була чинною на момент звільнення позивача із органів внутрішніх справ), запис про службу в органах внутрішніх справ робиться у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів та посад.

Таким чином відомості про перебування позивача на посаді виконуючого обов'язки старшого групи з координації та контролю за діяльністю ОВС на водному та повітряному транспорті УМВС в Миколаївській області до його трудової книжки не заносились.

Відповідно до пунктів 39,40 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» № 114 від 29.07.1991 року ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посади, що підлягають заміщенню особами рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, і відповідні цим посадам спеціальні звання визначаються переліками, затверджуваними Міністром внутрішніх справ УРСР. Призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УРСР відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців.

Начальник УМВС в Миколаївській області в межах своїх повноважень розпорядженням призначив позивача виконуючим обов'язки старшого групи по координації і контролю за діяльністю ОВД на повітряному і водному транспорті УМВС.

Згідно з чинним законодавством України виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника може бути як без звільнення працівника від своїх основних обов'язків, так і зі звільненням працівника від своїх основних обов'язків.

Відповідні роз'яснення надані у листі Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника" від 19 квітня 2011 року № 126/06/186-11.

Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов'язків - це заміна працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов'язків), коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника. У цьому випадку, відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України, працівнику провадиться доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (розмір доплати встановлюється на умовах, передбачених колективним договором).

Виконання обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника (тимчасове заступництво) провадиться із звільненням від своїх основних обов'язків. У цьому випадку, відповідно до пункту 1 роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 із змінами, внесеними постановою Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 11 грудня 1986 року № 521/30-18, (далі - Роз'яснення), працівнику виплачується різниця між його фактичним окладом та посадовим окладом працівника, якого він замінює, якщо цей працівник не є штатним заступником або помічником відсутнього працівника (за відсутності посади заступника).

Головний інженер підприємства, установи, організації на час відсутності керівника права на отримання різниці в окладах не має.

Призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається. Зазначене можливо лише за посадою, призначення на яку провадиться вищим органом управління (пункт 2 Роз'яснення).

Варто зазначити, що в частині, що не суперечить її законодавству, є чинним роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39.

Зазначене роз'яснення діє на підставі Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року № 1545.

За таких обставин, факт виконання позивачем обов'язків начальника відділу не змінює його правового статусу оперуповноваженого з посади якої позивач був звільнений

з органів МВС України, а відтак відсутні підстави вважати спірний наказ протиправним.

Оговорюючи питання з приводу строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в постанові від 24.11.2015 року , справа № п/800/259/15 , номер судового рішення в ЄДРСРУ 54688673.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про ґрунтовність позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи у відповідній частині позовних вимог, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

В іншій частині позовних вимог рішення суду фактично позивачем не оскаржується, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 814/4196/15 - в частині позовних вимог щодо зобов'язання внести зміни у наказ № 22 о/с від 10.03.2003 року, вказавши посаду при звільненні ОСОБА_1 "виконуючий обов'язки старшого групи з координації та контролю за діяльністю ОВС на водному та повітряному транспорті Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області"- скасувати.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 814/4196/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення рішення суду у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 29 липня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин