Ухвала суду № 59316532, 26.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 876/10714/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася з позовом до Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, яким просила стягнути заборгованість у розмірі 349 777, 17 грн. з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що сума податкового боргу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вжиті податковим органом заходи щодо погашення заборгованості передж бюджетом відповідачем у встановленому законом порядку не мали позитивних наслідків. Відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на повне чи часткове погашення податкового боргу, тому відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган скористався правом на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в частині стягнення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення - рішення від 15.05.2009 року в сумі 130 878, 46 грн. у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду з адміністративним позовом залишити без розгляду, в решті позовних вимог в сумі 218 898, 71 грн. відмовити у зв'язку із недотриманням процедури стягнення коштів. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що строк тривалістю 1095 днів для звернення контролюючого органу з вимогою, пов'язаною із стягненням податкового боргу, поширюється лише на податковий борг, який виник з 01 січня 2011 року, а правовідносини сторін щодо стягнення податку на прибуток виникли у 2009 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, тому останнім не регулюються. Щодо вказаних правовідносин, на думку апелянта, слід обмежуватися шестимісячним строком, встановленим ст. 99 КАС України. Щодо позовних вимог в частині стягнення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) апелянт вказує на порушення позивачем порядку стягнення податкового боргу платників податків, встановленого ст.95-99 Податкового кодексу України. Зазначеними статтями визначено перелік заходів, що мають вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, що є умовою передування такого стягнення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 22.11.1994 р. року за № 00700053.

Заборгованість відповідача по податках та платежах перед бюджетом з 01.01.2014 року по 15.05.2014 року становить 349 777, 17 грн., з них по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 218 898, 71 грн., по податку на прибуток приватних підприємств - 130 878, 46 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.03 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.03р. по 31.12.08 р., про що складено акт № 713/91/23-118/24964599 від 29.04.2009 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001472300/0/11085 від 15.05.2009 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 130 878,46 (за основним платежем - 109 065,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 813,08 грн.).

Зазначене податкове повідомлення рішення Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова оскаржувало в судовому порядку і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року, яку ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року залишено без змін, у задоволені позову було відмовлено.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом самостійно у зв'язку з порушенням платником податків податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, з дня постановленням зазначеної вище ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду вказані податкові зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до положень п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України відповідач був зобов'язаний сплатити податкові зобов'язання протягом десяти календарних днів наступних за днем такого узгодження, однак не зробив цього.

Відповідно до ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 18 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Також нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язку органів державної податкової служби надсилати платнику податків нову податкову вимогу у зв'язку з прийняттям цього Кодексу за наявності невідкликаних податкових вимог, виставлених відповідно до норм чинного раніше законодавства.

Заборгованість відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що частково складає предмет стягнення в рамках поданого позову, у сумі 130 878, 46 грн. становлять самостійно задекларовані суми коштів (новостворений борг), зазначених у поданих податкових деклараціях: від 21.01.2014р. на суму 82 045, 00 грн., від 19.03.2014р. на суму 64 713,00 грн., від 16.04.2014р. на суму 70 810, 00 грн. Крім того, до цієї заборгованості відповідача входять нараховані контролюючим органом суми коштів за вчинені відповідачем порушення, встановлені в ході перевірки.

Так, ДПІ у Шевченівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, якою встановлено порушення Будинкоуправлінням №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, про що складено акт № 29/13-07-15-01/19167375. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000321501 від 04.03.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафною санкцією 1 330,71 грн., яке отримане відповідачем 24.03.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та з цієї дати вважається узгодженим (а.с.16).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на час звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими, та оскільки такі у встановлені строки не сплачені до бюджету, то вважаються сумою податкового боргу у розумінні пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище та відсутність доказів вжиття відповідачем заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав та передбачених законодавством обставин для його стягнення в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів апелянта про те, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області пропустила шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час подання позовної заяви, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте Кодекс адміністративного судочинства України не містить спеціальних строків для звернення податкових органів із позовами про стягнення податкового боргу з платників податків.

В свою чергу спеціальний строк звернення до суду з такими позовами встановлений Податковим кодексом України, п.102.4 ст. 102 якого передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 98 цього Кодексу суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Також ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді-доповідача від 24 листопада 2014 року було задоволено клопотання Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 813/5111/14 та відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі.

Однак, як встановила колегія суддів, на час апеляційного розгляду справи відповідач не сплатив судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова слід стягнути судовий збір в розмірі 2 436,00 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 813/5111/14 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, - залишити без змін.

Стягнути з Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, розрахунковий рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, назва суду, де розглядається справа - Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа - 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Н. В. Ільчишин

А. Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2016 року