Ухвала суду № 59316452, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/2262/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 25 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача в частині припинення виплати позивача нарахованої пенсії та винесенні вимоги щодо повернення надмірно нарахованої пенсії в сумі 25142,26 гривень, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії, починаючи з грудня 2015 р.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, яке є правонаступником всіх прав і обов'язків Управління Пенсійного фонду країни в Голосіївському районі м. Києва та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.04.2009 року, призначену Протоколом № 38356 від 28.05.2009 року.

Відповідно до Розпорядження управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва № 809478 від 22.06.2012 року позивача було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» з 23.05.2012 року на підставі поданої ним заяви.

З грудня 2015 р. відповідач припинив нарахування і виплату пенсії та листом № 1474 позивача було поінформовано щодо проведення перерахунку пенсії, внаслідок чого виникла переплата з 01.04.2015 р. по 30.11.2015 р. в розмірі 25142,26 гривень, яку було запропоновано позивачу сплатити добровільно.

Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та вимоги щодо відшкодування раніше виплаченої пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не застосування відповідачем положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державну службу» в частині припинення виплати пенсії з 01.04.2015 р. особам, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" відбулось з вини відповідача, без прояву будь-яких зловживань з боку позивача, а тому підстави для пред'явлення вимоги про відшкодування надмірно виплачених сум пенсії у даному випадку відсутні.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії починаючи з грудня 2015 року, суд першої інстанції вказав на те, що припинення відповідачем виплати пенсії позивачу, як працюючому пенсіонеру, пенсія якому призначена відповідно до Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та Закону України «Про державну службу», є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених пенсійним законодавством України.

При нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю. Ця норма поширюється також на журналіста реформованого друкованого засобу масової інформації, який працював у такому засобі масової інформації до завершення процесу його реформування.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення державної служби» № 283 від 03.05.1994 року до стажу державної служби включається також стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 5 березня 1999 р. N 377.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» були внесені зміни до ряду законодавчих актів, що стосуються пенсійного забезпечення, у т.ч. до Закону України «Про державну службу».

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких Поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам-відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї етапі (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 року (в редакції від 01.01.2016 року) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в 2012 р. звернувся із заявою до відповідача про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії, а саме відповідно до спеціального Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», відповідно до якого пенсії журналістам призначаються в порядку передбаченому Законом України «Про державну службу», зазначене переведена було здійснено і позивач отримує пенсію відповідно до спеціального закону.

Водночас, аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Законом України «Про державну службу» передбачено обмеження виплати пенсії в період роботи, не лише на посадах, що безпосередньо віднесені до державної служби, а й на тих, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зокрема, й у період роботи на посаді журналіста державного/комунального засобу масової інформації, пенсія не виплачується.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, а тому доводи позивача про те, що припинення виплати йому пенсії є незаконним, колегія суддів вважає необґрунтованими, а підстави для зобов'язання здійснити нарахування, виплату пенсії та задоволення позовних вимог в цій частині - відсутніми.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не має права на призначення йому «журналістської» пенсії, та погоджується з твердженням суду першої інстанції, що таке переведення з одного виду пенсії на інший позивачем не оспорювалось питання про правомірність такого переведення не розглядалось.

Також є необґрунтованими і посилання позивача про те, що він не був поінформований про переведення його на інший вид пенсії з огляду на те, що таке переведення відповідачем здійснено за заявою ОСОБА_2, що не заперечувалось останнім під час розгляду справи.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22).

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року в справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього ж суду в справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 25 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.