Ухвала суду № 59316448, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22571/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.02.2015 №12926552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність В Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 149 833,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.12.2014 №1309/26-55-22-01/31839467 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 №12926552201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 187 291,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 149 833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 458,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» та його контрагентом - приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб».

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» (покупець) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 23.10.2013 №23/10/2013, відповідно до якого продавець передає у власність покупця обладнання за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору надано суду копії: договору купівлі-продажу від 23.10.2013 №23/10/201; додатку №1 до договору від 23.10.2013 №23/10/201; податкових накладних від 31.10.2013 №814, 03.07.2014 №131, від 08.07.2014 №186; видаткової накладної від 05.12.2014 №968; платіжних доручень.

В якості ділової доцільності названих правовідносин, позивачем вказано на подальшу реалізацію відповідного обладнання приватному акціонерному товариству "Укренергомонтаж".

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» (покупець) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15.07.2014 №15/07Т, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно накладної та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договорів надано суду копії: договір купівлі-продажу від 15.07.2014 №15/07Т, податкової накладної, видаткової накладної, банківських виписок.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські відносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспорт» (покупець) та приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» документально підтверджені та мали реальний характер.

Посилання апелянта на акт від 11.12.2014 №1772/26-59-22-03/38441669 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Капрод» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з платниками податків постачальниками та покупцями, за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки він не містить аналізу змісту господарських взаємовідносин позивача та приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб».

Колегія суддів наголошує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, 201.4, 200.1, 201.10 статті 201 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Оскільки, ухвалою від 11.07.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (вул. Лєскова, 2 м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 3 090 ( три тисячі дев'яносто) грн. 30 ( тридцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.