Ухвала суду № 59316397, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/1578/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя - доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України про стягнення заборгованості у розмірі 112 745 грн. 55 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 7 ч.1 ст. 155 КАС України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України є юридичною особою та перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» державним підприємством «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України зобов'язано сплачувати різницю фактичних витрат по відшкодуванню пенсій.

Згідно довідки № 1236/110 від 28.01.2016 УПФУ в Подільському районі м. Києва (Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) виявлено заборгованість державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікро приладів» НТК «Інститут монокристалів НАН України» по відшкодуванню різниці фактичних витрат на виплату пенсій за період з 01.08.2015 по 31.12.2015 на суму 112 745, 55 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність за відповідачем заборгованості у вказаному розмірі, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України №1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1977-ХІІ) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується, зокрема, для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за підприємством відповідача обліковуються особи, яким призначено пенсію згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок), за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно пункту 5 Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Згідно повідомлень управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України повинно відшкодувати кошти на виплату різниці між сумами пенсій за період з 01.08.2015 по 31.12.2015 на суму 112 745, 55 грн.

Вказані повідомлення надсилалися на адресу відповідача, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Проте станом на день розгляду спору в суді першої інстанції, сума на відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 112 745 грн. 55 коп. відповідачем не сплачена.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на невідповідність вказаних повідомлень вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не скористався своїм правом на оскарження вказаних повідомлень в судовому порядку.

Щодо доводів відповідача відносно того, що ДП «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України не зобов'язане відшкодовувати кошти на виплату різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів, оскільки термін атестації відповідача як наукової установи закінчився ще в листопаді 2007, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не ставить в залежність обов'язок підприємства, в тому числі його правонаступника відшкодовувати різницю пенсії щодо пенсіонерів, які були працівниками наукової установи, якою видано довідку про роботу на науковій посаді, що дає право на пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», від наявності статусу наукової установи у підприємства станом на час виплати вказаним працівникам пенсії.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року у справі № 2а-10891/12/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України про стягнення 82 969,20 грн., яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року.

Вказаними рішеннями судів встановлено, що Державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України є правонаступником Державного підприємства «Науково-дослідний Інститут мікроприладів» та встановлено наявність обов'язку у Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Таким чином, суд приймає до уваги позицію, наведену у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, про правомірність стягнення Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України заборгованості на суму 112 745 грн. 55 коп., а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про те, що в зв'язку з несплатою позивачем до дати прийняття рішення по справі судового зору, суд першої інстанції був зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду, а не вирішувати позовні вимоги по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, вказана стаття КАС України передбачає можливість відстрочення (розстрочення) сплати судових витрат на визначений строк. Строк може бути визначений вказівкою на певну подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 101 КАС), зокрема, до ухвалення судового рішення у справі. Цей строк є процесуальним строком і може бути продовжений судом.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені повністю, суд може вчинити одну з двох процесуальних дій, залежно від того, як було визначено строк їх сплати:

1) залишити позовну заяву без розгляду, якщо строк було визначено днями, місяцями чи роками або подією, яка передує ухваленню судового рішення. Ухвала постановляється в судовому засіданні і може бути оскаржена в апеляційному порядку. Якщо строк було пропущено з поважних причин і сторона подала клопотання про його продовження, суд може продовжити цей процесуальний строк;

2) розподілити судові витрати між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Питання про розподіл витрат вирішується в постанові суду.

Враховуючи, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві відстрочено сплату судового збору саме до дати прийняття остаточного рішення по справі, проте позивачем на час розгляду позовної заяви судовий збір не був сплачений вірним є висновок суду першої інстанції, що судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів «НТК» Інститут монокристалів НАН України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.