Постанова № 59316208, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 року

справа № 804/9336/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02вересня 2015 року

у адміністративній справі № 804/9336/15 за позовом ПАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року задоволено адміністративний позов ПАТ «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС», визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 08.07.2015 року №2161/10/28-01-42-14, якою у відповідь на лист позивача про надання індивідуальної податкової консультації, відповідачем письмово було надано індивідуальну податкову консультацію з питань оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику, а також стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС» витрати по оплаті судового збору в розмірі 73,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач вказує на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, оскільки судом були досліджені усі докази по справі, надана об'єктивна оцінка поясненням сторін та прийнято постанову, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства та жодним чином не суперечить наведеній в апеляційній скарзі постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.07.2013 №7 «Про судове тішення в адміністративній справі».

Заслухавши пояснення сторін по справі про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з нижченаведеного,

Задовольняючи позов ПАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС», суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем на вимогу позивача індивідуальна податкова консультація № 2161/10/28-01-42-14 від 08.07.2015 року не узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, оскільки не містить повної обґрунтованої відповіді безпосередньо на всі викладені в запиті від 08.06.2015 року № 1373 питання позивача, а лише цитує норми закону, а на третє питання позивача, відповідачем взагалі не надано відповіді.

Наведені висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що консультація, у розумінні положень п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст.14, та ст.52 Податкового кодексу України норм, полягає у наданні податковим органом практичної допомоги платнику податків у вигляді певних порад, рекомендацій, надання інформації, розкритті змісту закону, поясненні термінів та ін., щодо використання конкретної норми закону або нормативно - правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, а відповідно до вимог ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка на думку такого платника податків суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, і визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому, надаючи правову оцінку оскаржуваній у цій справі податковій консультації, суд першої інстанції самостійно проаналізувавши положення ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 2 Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2014 року № 275-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» - дійшов висновку, що позивач здійснює нарахування та виплату середньої заробітної плати працівникам, що мобілізовані (з моменту призову - березень 2014 року), а на підставі аналізу положень пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, пп.«и» пп.165.1.1 п.165.1 ст.165, ст..168, п.171.1 ст.171, ст.176 Податкового кодексу України, п.16.1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і останнього абзацу пункту 3 Закону України від 20.05.2014 року 1275-УІІ – суд першої інстанції визнав, що починаючи з 18.03.2014 року, позивач як податковий агент звільнений від обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб на суми компенсаційних виплат в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, оскільки зазначені види виплат не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, також як і звільнений від оподаткування військовим збором середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, сплаченого цим працівникам під час проходження служби.

Крім того, спираючись на положення ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції констатував, що починаючи з 18.03.2014 року, суми компенсаційних виплат в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску, і Закон не ставить нарахування та сплату єдиного внеску в залежність від того, в якому порядку, в які строки і кому саме (роботодавцю чи працівнику) компенсується з Державного бюджету України середній заробіток мобілізованих працівників, та не містить таку умову для її застосування, як порядок компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 (яка набрала чинності 17.03.2015 року) Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350, лише привів підзаконні акти у відповідність до вимог Податкового кодексу України в частині порядку виплати компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, що виплачувався підприємствами починаючи з 18.03.2014 року, на підставі ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України та ч.3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», і відповідно, відсутність в період з 18.03.2014 р. по 17.03.2015 р. Порядку виплати компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, що виплачувався підприємствами за умови наявності норм Кодексів та Законів, що регулюють питання виплати компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, за висновками суду першої інстанції не дає підстав вважати, що виплати компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам в період з 18.03.2014 р. по 17.03.2015 р. є такими, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском.

Таким чином, суд першої інстанції детально та постатейно проаналізувавши питання оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику, фактично надав загальне роз’яснення практичного застосування ст.ст.162, 165, 168 Податкового кодексу України, та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 (яка набрала чинності 17.03.2015 року), якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» (далі - бюджетні кошти).

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що індивідуальні консультації враховують індивідуальні особливості ситуації на конкретному підприємстві, у зв'язку з чим законодавець вимагає від платника податків, який звертається з індивідуальною податковою консультацією, правильно формулювати саме запитання, яке має бути поставлене чітко, з описом існуючої ситуації.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку в запиті позивача № 1373 від 08.06.2015 року про надання індивідуальної податкової консультації з питання оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику (а.с.10-11), ставилися питання загального характеру, тобто, без опису конкретної спірної ситуації, що виникла на підприємстві, а саме: «чи підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середня заробітна плата, сплачена ПАТ «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС» мобілізованому працівнику?»; «у разі, якщо сплачена середня заробітна плата мобілізованому працівнику не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, єдинім соціальнім внеском та військовім збором, з якого періоду застосовується вказане звільнення від оподаткування та якім чином відображається в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» ?»; «у разі, якщо сплачена середня заробітна плата мобілізованому працівнику не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальнім внеском та військовим збором, чи можливо здійснити перерахунок нарахованого податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору починаючи з березня 2014 року?».

Судом встановлено, та позивачем не спростовано, що у відповідь на вказаний вище запит позивача, відповідач листом від 08.07.2015 року за вих. № 2161/10/28-01-42-14, який позивачем отриманий 14.07.2015 року, було надано податкову консультацію «Щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику» (а.с.12-15), в якій відповідач з урахуванням змісту поставлених позивачем «запитань», з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, сфомулював відповідді на усі трим питання позивача.

Зокрема, у податковій консультації відповідача зазначено, що: - відповідно до пп.1.7 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Податкового Кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 Податкового Кодексу України, у зв’язку з чим, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу а призовом під час мобілізації, на особливий період, на сітрок до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у вигляді компенсації в межах середнього заробітку, не включається до оподатковуваного доходу такого працівника; - згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов’язкове державне соціальне страхування» N 2464 не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; з урахуванням прийнятої Кабінетом Міністрів України Постанови N 105, роз’яснено застосування підприємствами, установами, організаціями Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період починаючи з березня місяця; - а з урахуванням роз’яснень Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 р., увагу позивача акцентовано на томму, що «Відображення у Податковому розрахунку ф. N 1ДФ середнього заробітку мобілізованих працівників та компенсації із бюджету» (інформаційне джерело: ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА») у Податковому розрахунку ф. N ІДФ, який починаючи зі звітного періоду -1 квартал подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р, N 4, відображення нарахованих мобілізованим працівникам середнього заробітку та компенсації із бюджету здійснюється окремо за різними ознаками доходу відповідно ”101" та "128" в залежності від першу їх нарахування та виплати.

В цій же податковій консультації, відповідач з урахуванням «загальності» поставлених позивачем до роз’яснення питань, тобто, питань без опису індивідуальної ситуації підприємства, описав «загальний» приклад оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику, з розписом відображення даних у Податковому розрахунку ф. N 1ДФ у декількох можливих випадках.

Тобто, відповідач надав всі відповіді у тій формі, в якій перед ним були поставлені питання. В податковій консультації викладена правова позиція з приводу практичного застосування оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованому працівнику

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI податкова консультація це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно із пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, ПК України в якості підстав для звернення позивача до суду та визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Враховуючи те, що в даному спірному випадку судом не встановлено невідповідність наданої відповідачем податкової консультації нормам чинного законодавства, а у зверненні Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС» про надання податкової консультації не міститься конкретних та індивідуальних питань, які стосуються безпосередньо цього підприємства щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством конкретним мобілізованим працівникам в конкретний період часу, а ставляться фіскальному органу загальні питання з зазначеного приводу, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 08.07.2015 року №2161/10/28-01-42-14, оскільки вказана податкова консультація застосування норм Податкового кодексу України з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором середньої заробітної плати, сплаченої підприємством мобілізованим працівникам - не суперечить нормам або змісту вказаного податку, внеску, збору, та надана у тій формі, в якій позивач сформулював свої «загальні» питання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що порушені позивачем питання для податкової консультації не мають індивідуального характеру, також ним не вказано, в чому саме полягає суперечність висновків, наданих у консультації, нормам податкового законодавства.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому, що необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

У даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин..

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача не зміг пояснити судовій колегії які саме права чи інтереси підприємства були порушені оскаржуваною у цій справі податковою консультацією відповідача, і як саме вказана консультація вплинула на діяльність ПАТ. Не встановлено вказаних порушень прав та інтересів позивача судовою колегією і по матеріалам справи.

Враховуючи наведене, фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 08.07.2015 року №2161/10/28-01-42-14, та відсутність підстав для їх задоволення.

З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про скасування постанови суду першої інстанції, та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог

Керуючись п.3 ч.1 ст.198,ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року – скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову ПАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський