Ухвала суду № 59316134, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/8756/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі за текстом - СТОВ «Агрофірма «Нива») звернулось до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі за текстом - Пологівська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0000932201 в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 57892,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14473,00 грн., а всього в частині 72365,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Пологівської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області форми «Р» №0000932201 від 12.11.2015 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 6952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1738,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі, а саме визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0000932201 в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 57892,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14473,00 грн., а всього в частині 72365,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення постанови зроблено помилкові висновки щодо обставин справи, оскільки при розгляді позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2015 щодо визначення платнику грошового зобов'язання з ПДВ за травень 2014 року в сумі 2607 грн. та штрафних санкцій в сумі 651,75грн., зобов'язання у позивача перед бюджетом по спеціальній декларації з ПДВ не виникли.

При цьому, позивачем було допущено технічну помилку при заповненні додатку 5 до декларації з ПДВ за червень 2015 року, але ця помилка не призвела до заниження податкового зобов'язання, тому така помилка не може слугувати підставою для нарахування платнику податкових зобов'язань, які були включені у звітність.

Так, в період проведення документальної перевірки позивачем надано контролюючому органу всі первинні бухгалтерські документи за перевіряємий період, внаслідок виявлення помилки в додатку 5 до декларації з ПДВ за червень 2015 року, позивачем були надані всі документи та пояснення щодо надої помилки, які були досліджені податковим органом, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визнання платнику податку грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 48333,40грн. та штрафних санкцій в розмірі 12083,25грн.

В частині задоволення позовних вимог постанову суду першої інстанції не оскаржено.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що СТОВ «Агрофірма «Нива» зареєстровано як юридичну особу 13.11.2012 відповідно до Довідки АБ№573461 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно відомостей основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; після урожайна діяльність; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля квітами та рослинами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1, підпункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України проведена документальна планова виїзна перевірка СТОВ «Агрофірма «Нива» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015 відповідно до затвердженого плату перевірки.

СТОВ «Агрофірма «Нива» належним чином проінформовано про проведення планової виїзної перевірки.

За результатами перевірки податковим органом складений відповідний акт від 29.10.2015 за №1073/08-15-22-021/30630150 Про результати планової виїзної перевірки СТОВ «Агрофірма «Нива» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем: підпунктів 14.1.13, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 62291 грн., у тому числі: серпень 2012 року - 6952,00 грн., серпень 2013 року 2772,00 грн., травень 2014 року - 2607,00 грн., серпень 2014 року - 1627,00 грн., червень 2015 року - 48333,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 12.11.2015 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 77863,75 грн., у тому числі за основним платежем - 62291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15572,75 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 57892,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14473,00 грн., а всього в частині 72365,00 грн. звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відносно позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 6952,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 738,00 грн. судом першої інстанції встановлено наступне.

В ході проведення перевірки та аналізу наданих документів встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Нива» надавало послуги фізичним особам по доставці муки та зерна на загальну суму 56 752,77 грн., а саме: 2012 рік послуги доставки зерна - 13 946,38 грн., послуги доставки муки - 20 814,82 грн.; 2013 рік послуги доставки муки - 13 857,57 грн.; 2014 рік послуги доставки муки - 8 134,00 грн.

Дані господарські операції відображено з бухгалтерському обліку товариства та підтверджено наступними первинними документами - подорожніми листами (відповідно подорожнього листа маршрут - доставка муки, доставка зерна по селу).

За надані послуги по доставці муки та зерна не встановлено отримання грошових коштів від фізичних осіб або іншої компенсації вартості послуг, тобто послуги фізичним особам по доставці муки та зерна надані безоплатно.

Послуги, надані фізичним особам, по доставці муки та зерна на загальну суму 56 752,77грн. не були включені до бази оподаткування податком на додану вартість та податкове зобов'язання не нараховувалося.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Нива» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11351 грн., у т.ч. серпень 2012 року - 6952,00 грн.; серпень 2013 року - 2772,00 грн.; серпень 2014 року -1627,00 грн.

Представник позивача погодився з вищезазначеними висновками податкового органу, визнаши помилку щодо нездійснення умовного продажу послуг та не включення до податкових декларацій з податку на додану вартість зазначених перевіркою податкових зобов'язань.

Однак, вважає, що при прийнятті рішення стосовно визначення ПДВ за серпень 2012 року відповідачем не застосовані строки давності, передбачені статтею 102 Податкового кодексу України.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем податкову декларацію за серпень 2012 року подано 14.09.2012, що підтверджується також квитанцією №2 про її прийняття податковим органом та не заперечене представником відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000932201 від 12.11.2015 в частині донарахування ТОВ «Агрофірма «Нива» грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1738,00 грн., оскільки граничний строк визначення грошових зобов'язань за серпень 2012 року в силу строків давності передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України закінчився 20.09.2015.

В частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 2 607,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 651,75 грн. встановлено наступне.

На підставі акту комісії від 22.05.2014 та наказу директора ТОВ «Агрофірма «Нива» № 21 від 30.05.2014 прийнято рішення списати 5 000 кг насіння кукурудзи, яке під час довготривалого зберігання прийшло в непридатність та вивезти на звалище.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» встановлено, що насіння кукурудзи було списано у кількості 5000 кг на суму 13036,88 грн. В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображенні бухгалтерською проводкою Дт949 «Інші витрати діяльності» - 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

Однак, при списанні зерна платник не здійснив умовний продаж та не вніс до спеціальної декларації платника за травень 2014 року зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 607,00 грн. в порушення пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Так, при списанні насіння кукурудзи, у зв'язку з непридатністю, тобто у зв'язку з чим товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, ТОВ «Агрофірма «Нива» не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні даної продукції у складі податкового кредиту, сформованого при придбанні насіння кукурудзи, позивачу необхідно було здійснити умовний продаж таких товарів та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, згідно якого платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм вбачається, що для настання відповідальності за порушення положень чинного законодавства необхідно встановити такі характерні ознаки: несплату платником податків суми грошового зобов'язання в повній мірі, самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, не сплаченої його платником, при цьому, Податковий кодекс України не містить будь-яких виключень щодо можливості нарахування податковим органом грошових зобов'язань та штрафних санкцій платнику податків сільськогосподарському підприємству зі спеціальним режимом оподаткування.

Щодо скасування рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 48333,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12083,25 грн. встановлено наступне.

Під час проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Агрофірма «Нива» мало взаємовідносини з ПП «Славутич-Тара» на умовах договору купівлі-продажу №15/2015 від 10.06.2015, за яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь врожаю 2014 року. Кількість товару 100,00 тон. Ціна товару 2 900,00 грн., включаючи ПДВ. (а.с.69 т. 1)

На виконання умов вказаного договору 10.06.2015 позивачем згідно видаткової накладної №50 відвантажено контрагенту товар на загальну суму 290000,40 грн., а також виписано на адресу ПП «Славутич-Тара» податкову накладну №5/2 на суму ПДВ 48333,40грн. (а.с.71 т. 1)

Відповідно до матеріалів справи, податкова накладна № 5/2 від 10.06.2015 належним чином зареєстрована у ЄРПН у червні 2015 року. Розрахунки за реалізований товар проводилися в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 1604 від 10.06.2015 на суму 290 000,40 грн. Транспортування ячменю здійснювалось за рахунок покупця, товар (ячмінь) отримано по довіреності ПП «Славутич-Тара» від 11.06.2015№000065 особисто ОСОБА_1

Однак, за даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС встановлено розбіжності між податковим зобов'язанням ТОВ «Агрофірма «Нива» та податковим кредитом ПП «Славутич-Тара» у червні 2015 року у сумі 48333,40 грн.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Нива» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015року на суму 48333,00 грн., внаслідок того, що позивачем не включено до складу податкового зобов'язання за червень 2015 року податкову накладну №5/2 від 10.06.2015, виписану на адресу ПП «Славутич-Тара», що підтверджується даними додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року «Розшифровка податкового зобов'язання та податкового кредиту».

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі якщо сільськогосподарське підприємство у майбутніх податкових періодах самостійно виявить факт заниження зобов'язання у раніше поданій ним податковій декларації, то таке підприємство, якщо обирає спосіб виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку, зобов'язане відповідно до абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України надіслати такий розрахунок і до його подання сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов'язання. Той факт, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Чинним законодавством не звільнено сільськогосподарські підприємства від вчинення певних дій, зокрема, у випадках самостійного виявлення такими підприємствами помилки в раніше поданих податкових деклараціях.

Відповідно до матеріалів справи, планову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «Нива» проведено в період з 10.09.2015 по 22.10.2015, з її результатами, порядком надання заперечень (зауважень) представника підприємства ознайомлено під підпис 24.10.2015, про що свідчить відповідна відмітка на Акті від 29.10.2015 №1073/08-15-22-021/30630150.

Докази на підтвердження подання позивачем відповідних уточнень показників податкової декларації за червень 2015 року протягом строку визначеного для подання таких уточнюючих розрахунків відсутні.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 48333,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12083,25 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі № 808/8756/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров