Постанова № 59315977, 27.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2016 року № 826/7282/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач та/або контролюючий орган) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД» (далі - відповідач - 1 та/або ТОВ «Інвест проджект ЛТД»), товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - відповідач - 2 та або ТОВ «Інфокс») та просить суд: визнати недійсним договір від 15.12.2014 №42/9, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові накладні від 28.01.2015 №44, від 29.01.2015 №45, від 30.01.2015 №46, виписані на користь ТОВ «Інфокс» були підписані ОСОБА_1 - директором ТОВ «Інвест проджект ЛТД».

Поряд з цим, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_1 після перереєстрації ТОВ «Інвест проджект ЛТД» самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угоди фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався.

Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вказані обставин, на думку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві свідчать про недійсність договору від 15.12.2014 №42/9, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс».

Представник відповідача - 2 проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, відповідач - 1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, відношення до позову не висловив.

В судовому засіданні 18.07.2016, з огляду на неявку відповідача - 1, судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України з урахуванням відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача - 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 по справі №759/1503/16-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.01.2016 між прокурором групи прокурорів у кримінальному проваджені №320140400000000105 - заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Дяченком Любомиром Михайловичем та підозрюваним ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому, узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500, 00 грн.

У позовній заяві Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказує, що з аналізу додатку №5 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 вбачається, що ТОВ «Інвест проджект ЛТД» перебувало у господарських відносинах з ТОВ «Інфокс».

Водночас, податкові накладні виписані в рамках виконання договору від 15.12.2014 №42/9, що укладений відповідачами підписані ОСОБА_1

З огляду на наявний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 по справі №759/1503/16-к, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

При цьому, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 3 та 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписи ч. 1 ст. 215 ЦК України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Водночас, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, саме на момент вчинення правочину стороною (сторонами) мають бути дотримані вимоги ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Судом, в ході розгляду справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» укладено договір №42/9 від 15.12.2014 (на виконання робіт з обстеження та технічного обслуговування резервуарів).

В той же час, зі змісту договору №42/9 від 15.12.2014 слідує, що останній підписаний зі сторони ТОВ «Інвест проджект ЛТД» - директором - ОСОБА_3, а зі сторони ТОВ «Інфокс» - директором ОСОБА_4.

Разом з цим, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 по справі №759/1503/16-к винесений відносно ОСОБА_1, який в свою чергу, не є суб'єктом підписання договору №42/9 від 15.12.2014, що є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналіз вказаної норми дає суду підстави дійти висновку, що преюдиційність обставин, встановлених вироком у кримінальній або постановою у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, будуть обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу, що станом на момент вчинення правочину - укладання відповідачами договору №42/9 від 15.12.2014 - ОСОБА_1 не був директором ТОВ «Інвест проджект ЛТД».

Таким чином, застосування ч. 4 ст. 72 КАС України в даному випадку є не доцільним, оскільки ОСОБА_1 не вчинялися дії щодо укладання договору №42/9 від 15.12.2014 та й відповідно останній підписаний ним не був.

Разом з цим, ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність обставин, передбачених ст. 203 ЦК України для визнання правочину недійсним.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання контролюючого органу на постанову Верховного Суду України від 17.11.2015 (ЄДРСР №54688653), оскільки остання стосується правової оцінки господарської операції по суті, а не оцінки дійсності чи недійсності правочину (договору) як такого.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно п. 7 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов