Постанова № 59315942, 28.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2016 року № 826/22112/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"доОдеської митниці Державної фіскальної служби України, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними дій, скасування рішень,В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Митного посту "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до Вантажної митної декларації № 500040403/2015/002047 від 20.05.2015 року;

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000008/2 від 20.05.2015 p., прийняте Відділом митного оформлення З морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС;

- скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00010 від 20.05.2015 p., складену Відділом митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Одеською митницею Державної фіскальної служби України на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки, на його думку, немає жодних об'єктивних підстав для визнання поданих документів такими, що місять розбіжності, або в яких наявні ознаки підробки або таких, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно поданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки декларантом або уповноваженою ним особою не було подано до митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідачів, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 січня 2015 року Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) був укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 р. на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті.

02 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) було укладено Додаткову угоду № 1 від 02.03.2015 р. до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом з огляду на зміну економічних чинників.

20 травня 2015 року на виконання умов контракту ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) поставило партію товару за цінами, відповідно до контракту, з урахуванням укладеної додаткової угоди № 1 до контракту.

Цього ж дня, з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача - декларантом ТОВ "М енд с Форвардінг Ко" відповідачу була подана вантажна митна декларація за №500040403/2015/002047 від 20.05.2015 р.

Позивачем було задекларовано товар "Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва "Боржомі", сильногазована", код товару 22011019 за ціною 138720 дол. США. Митна вартість товару була визначена, відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються.

Після перевірки доданих до ВМД документів відповідачем було встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту передбачено умови поставки СІР Одеса Західна, але страхові документи до органів ДФС не були надані. Також, відповідно до ч. З ст.53 МК України, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, посадовою особою митниці висунуто вимогу про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів, зокрема, виписку з бухгалтерської документації.

20.05.2015 р. відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000008/2 від 20.05.2015 p., відповідно до якого митну вартість товару було скориговано та визначено в сумі - 160 915,20 дол. США. Також, було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00010 від 20.05.2015 р.

Прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів було обґрунтовано тим, що у наданих документах присутня інформація про наявність страхування (страховий поліс № 00837 від 28.01.2015), але відомості про вартість страхування не надані. Згідно р. 2 п.6 cт. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено не повні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, у разі не подання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів ( наведених у ч.2 cт. 53 МКУ). Оскільки, відповідно до п.2 cт. 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 cт. 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої cm. 57 Кодексу.

20.05.2015 р. Товари були випущені за МД № 500040403/2015/002087 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Судом встановлено, що позивач, разом із №500040403/2015/002047 від 20.05.2015 р., подав до митного оформлення наступні документи:

- картка обліку особи, що здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 12.2014 р.;

- некласифікований транспортний (перевізний) документ - Вагонна відомість № 65864 17.05.2015 р.;

- накладні ЦІМ № 002327 від 16.05.2015 р., № 002328 від 16.05.2015 р., № 002329 від 16.05.2015 р., № 002330 від 16.05.2015 р..

- передатна відомість (документ, який засвідчує факт передання товару (вантажу) залізницею іншій і складений за формою згідно з додатком 36 № 2 від 17.05.2015 року.;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 14 від 15.04.2015 р., № 18 від 29.04.2015 р., № 20 від 14.05.2015 р., від 15.04.2015 р., від 29.04.2015 р., від 14.05.2015 р.;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 02.03.2015 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) № GE20150081 від 15.05.2015 р.;

- пакувальний лист № б/н до інвойсу № GE20150081 від 15.05.2015 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № CT20-001/15QJ від 13.01.2015 p., стороною якого є виробник товарів, що декларуються;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 19.12.2014 р.;

- договір про надання послуг митного брокера № BU6-126 від 16.05.2014 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2720 від 16.05.2015 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2720 від 16.05.2015 р.;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO 2015 01/001453 від 15.05.2015 р.;

- довіреності № 001 від 13.01.2015 р., № 003 від 13.01.2015 р.;

- листи № 201/4-15ц від 27.03.2015 р., № LT32-303/1410 від 15.10.2014 р.;

- копія митної декларації країни відправлення № СІ005 від 16.05.2015 р.

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів за № 500040403.2015.002047 від 20.05.2015 р.

Виконуючи вимоги посадової особи митного органу декларантом 20.05.2015 р. були надіслані :

- платіжні доручення в іноземній валюті № 14 від 15.04.2015 p.; № 18 від 29.04.2015 p., № 20 від 14.05.2015 p.;

- SWIFT-повідомлення б/н від 15.04.2015 p., від 29.04.2015 p., від 14.05.2015 p.;

- лист від виробника № LT 32-303/1410 від 15.10.2014 р.;

- довіреності № 003 від 13.01.2015 p., № 001 від 13.01.2015р.;

- страховий поліс № 00837 від 28.01.2015 p.;

- лист від виробника № LT 32-591/1503 від 27.03.2015 р.

- угоду №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015.

Однак, відповідачем 2 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість товарів. Прийняте відповідачем 2 рішення обґрунтовано тим, що у наданих документах присутня інформація про страхування, але відомості про вартість страхування не надані.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися з висновками відповідача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно положень чинного законодавства застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про проведення процедури консультацій. Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що консультації були проведені не може бути прийнято судом до уваги, оскільки документального відображення в матеріалах справи останні не мають.

Також слід зазначити, що підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Нормами Митного кодексу України чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З аналізу вказаних статей також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, сумніви щодо заявленої митної вартості товарів у відповідачів виникли з огляду на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу.

Згідно умов поставки СІР Інкотермс 2010 - "Carriage and Insurance Paid to" ("Фрахт/перевезення и страхування оплачені до" найменування місця призначення) означає, що продавець передає товар, випущений у митному режимі експорту, визначеному ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний сплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до визначеного місця призначення. На продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування ризиків втрати і пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування і сплачує страхові внески. Згідно умов поставки терміну СІР від продавця вимагається забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування із більшим покриттям, він повинен або спеціально домовитися про це із продавцем, або самостійно вжити заходів по укладенню додаткового страхування.

Виходячи з умов наданого відповідачу 2 відкритого полісу страхування вантажу № 00837 від 28.01.2015 р. та угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 р., весь товар який продавець поставив до України було застраховано на страхову суму 5 000 000,00 доларів США.

Числові значення розміру страхових витрат та порядок їх розрахунку безпосередньо було регламентовано даним страховим полісом та угодою. Так, страхова премія становить 0,062 % від страхової вартості перевезеного вантажу, із щомісячною оплатою, її розрахунок здійснюється щоквартально, не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового кварталу, відповідно до інвойсів перевезених вантажів протягом кварталу, у сумі 0,062 % від загальної вартості.

Відомості про порядок та умови здійснення страхування також містяться в поданому відповідачу 2 листі від продавця (виробника) № LT 32-591/1503 від 27.03.2015 р.

Таким чином, зазначені витрати вже було включено до ціни товару, а числове значення контрактної вартості товару підтверджено декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Таким чином, твердження відповідача 1 про порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на не повне визначення ним витрат страхування товару в якості складової митної вартості у зв'язку з відсутністю документів, що містять відомості про числові значення їх витрат, суд вважає необґрунтованим, оскільки укладеним ПрАТ"ІДС" із ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) контрактом № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року визначено, що ціна товару визначається з урахуванням умов поставки СІР Інкотермс 2010, а умови такої поставки передбачають зобов'язання продавця товару забезпечити за власний рахунок його страхування та транспортування до названого місця призначення шляхом передачі товару перевізнику, призначеному ним самим.

Як вбачається із заперечень відповідача 1, сумніви щодо заявленої вартості товару виникли у зв'язку із тим, що ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (покупець) та IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) є пов'язаними між собою особами в значенні ч. 16 ст. 58 Митного кодексу України, п. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Так, міжнародна компанія IDS BORJOMI International включає в себе IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна), які являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI International, що вплинуло на заявлену митну вартість товару, яка була зменшена, згідно з додатковою угодою № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ-20-001/1501.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача 1, позаяк така підстава не була зазначена в оскаржуваному рішенні. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не обмежено право суб'єктів господарювання на визначення умов договорів, зокрема, на визначення ціни товарів, умов поставки, виборі контрагентів тощо.

За таких обставин, суд вважає посилання відповідача 1 на те, що пов'язаність компаній IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) вплинуло на заявлену митну вартість товарів необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, а тому не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку ТОВ ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" відповідачу були надані всі документи, що підтверджують обґрунтованість та правомірність заявленої митної вартості товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що документи, подані ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачами не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що у відповідача 2 були всі належні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а, отже, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а дії щодо застосування резервного методу неправомірними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" задовольнити.

2. В Визнати протиправними дії Відділу митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до Вантажної митної декларації № 500040403/2015/002047 від 20.05.2015 року.

3. Скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000008/2 від 20.05.2015 p., прийняте Відділом митного оформлення З морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

4. Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00010 від 20.05.2015 p., складену Відділом митного оформлення морського орту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

5. Судові витрати в сумі 3 654,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" за рахунок асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук