Постанова № 59315831, 22.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2016 року № 826/1984/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі по тексту - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач-2), третя особа: Голова комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України - Захарченко В.Ю. (далі по тексту - третя особа), в якому, з у рахуванням доповнень до адміністративного позову, просить суд: визнати дії Державної податкової адміністрації України щодо звільнення ОСОБА_1 неправомірними; скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року № 1401-о "Про звільнення ОСОБА_1."; поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України; стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по день винесення рішення по справі з розрахунку 342,01 грн. за один день вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо звільнення ОСОБА_1 Скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року №1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України з 07 грудня 2011 року. Зобов'язано Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по 03 квітня 2013 року, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2013 року у справі №2а-3492/12/2670 після набрання останньою законної сили, та з урахуванням сум, одержаних ОСОБА_1 у Мисайлівській сільській раді та Богуславському районному центрі зайнятості.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року - без змін.

Проте, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 скасовано в частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі №826 /1984/13-а в частині зобов'язання Державної податкової служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та передано справу у вказаній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 16.12.2016 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Державної фіскальної служби України за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2011 по 17.06.2013 в сумі 103 269,91 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року № 1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПА України Юридичного департаменту Державної податкової адміністрації України у зв'язку з реорганізацією ДПА України та скороченням штатної чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 09 грудня 2011 року № 1402-о внесено зміни до пункту 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року № 1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." та викладено його в такій редакції: "Виплатити грошову компенсацію за невикористані 9,8 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 27.01.2011 по 06.12.2011".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо звільнення ОСОБА_1 Скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 06 грудня 2011 року №1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України з 07 грудня 2011 року. Зобов'язано Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2011 року по 03 квітня 2013 року, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2013 року у справі №2а-3492/12/2670 після набрання останньою законної сили, та з урахуванням сум, одержаних ОСОБА_1 у Мисайлівській сільській раді та Богуславському районному центрі зайнятості. Згадувана постанова в частині скасування наказу від 06 грудня 2011 року №1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України з 07 грудня 2011 року набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, протиправність наказу від 06 грудня 2011 року №1401-о "Про звільнення ОСОБА_1." та наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах ДПС України юридичного управління департаменту правової роботи Державної податкової служби України - не потребує доказування.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позивача звільнено 06 грудня 2011 року, а судове рішення про поновлення його на посаді прийнято 03 квітня 2013 року, отже період вимушеного прогулу позивача становить з 07.12.2011 по 03.04.2013.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 31.01.2012 по 29.02.2012 працював на посаді працівника благоустрою Мисайлівської сільської ради та отримав заробітну плату в сумі 1129,47 грн. та у період з 04.04.2012 по 30.04.2012 та отримав заробітну плату в сумі 984,6 грн.

Також, судом встановлено, що позивач перебував на обліку як безробітний в Богуславському районному центрі зайнятості з 21.12.2011 по 02.01.2013 та отримував допомогу по безробіттю.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 2а-3492/12/2670 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державною податковою адміністрацією України та постановлено стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 23 календарних дня щорічної відпустки за період роботи з 27.01.11 по 06.12.11р. із розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 Визнати дії Державною податковою адміністрацією України, щодо невидачі трудової книжки ОСОБА_1 в день звільнення та не проведення розрахунку по заробітній платі в день звільнення, - неправомірними. Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту мотивувальної частини постанови від 06.03.2013 у справі № 2а-3492/12/2670 вбачається, що період затримки виплати заробітної плати Позивачу становить з 06.12.2011 по 01.02.2012.

Отже, за період з 06.12.2011 по 01.02.2012 позивачу відповідно до вказаного вище судового рішення належить о виплати заробітна плата, а відтак вказаний період не зараховується до періоду вимушеного прогулу позивача у зв'язку із звільненням.

Крім того, як зазначено вище, позивач перебував на обліку як безробітний в Богуславському районному центрі зайнятості з 21.12.2011 по 02.01.2013 та отримував допомогу по безробіттю, а саме за період лютий 2012 року - 2646,65 грн, березень 2012 року - 3143,60 грн, квітень 2012 року 2899,13 грн., травень 2012 року - 3153,20 грн, червень 2012 року - 3044,48 грн., липень 2012 року - 3372,5 грн, серпень 2012 року 3267,69 грн, вересень 2012 року 3260,5 грн., жовтень 2012 року 3279,67 грн., листопад 2012 року 3122,41 грн., грудень 2012 року 3341,4 грн.

Відповідно до довідки про доходи середньоденна заробітна плата позивача становила 352,73 грн.

Отже, за період 02.02.2012 по 31.12.2012 позивачу належить до виплати різниця між належною йому заробітною платою, доходом отриманим від Мисайлівської сільської ради та отриманою допомогою по безробіттю, що становить 44 336,33 грн.

У період з 01.01.2013 по 03.04.2013 позивач не працював, отже йому належить до виплати заробітна плата в сумі 22 574,72 грн.

Загальна сума заробітної плати, що належить позивачу за період вимушеного прогулу становить 66 911,05 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, з огляду на що суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити частково позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66 911,05 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот одинадцять грн п'ять коп.).

3. Відмовити у задоволенні решти позовної вимоги.

4. Постанову в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 4 512, 23 грн. (чотири тисячі п'ятсот дванадцять грн двадцять три коп) допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур