Постанова № 59315781, 28.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2016 року № 826/8856/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрохімхолдинг" до Державноїї податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.12.2014 року № 0017272211.

Позов обґрунтованим тим, що акту перевірки №1719/26-59-22-11/31958717 від 27.11.2014 року про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг», з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортними контрактами від 04.02.2014 №W040214, від 03.03.2014 №FW030314, від 18.04.2014 №FC180414 та імпортним контрактом від 21.05.2014 №2105 згідно листів ПАТ «ЗЛАТОБАНК» від 20.09.2014 №3208 та №3205(вх. ДПІ від 10.09.2014 №51921/10 та №51920/10) та від 07.10.2014 №3705 та №3706 (вх. ДПІ від 13.10.2014 №58327/10 та 58326/10 є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортними контрактами від 04.02.2014 №W040214, від 03.03.2014 №FW030314, від 18.04.2014 №FC180414 та імпортним контрактом від 21.05.2014 №2105 згідно листів ПАТ «ЗЛАТОБАНК» від 20.09.2014 №3208 та №3205 (вх. ДПІ від 10.09.2014 №51921/10 та №51920/10) та від 07.10.2014 №3705 та №3706 (вх. ДПІ від 13.10.2014 №58327/10 та 58326/10), за результатом якої складено акт № 1719/26-59-22-11/31958717 від 27.11.2014 року (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» валютної виручки у розмірі 482 019,20 дол. США (екв. 6 420 668,42грн.) за контрактом від 04.02.2014 №W040214 з компанією «Interchemprod and Invest Ltd» (Сполучене Королівство); ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» валютної виручки у розмірі 2 200 603,60 дол. США (екв. 29 081 102,14грн.) за контрактом від 03.03.2014 №FW030314 з компанією «Interchemprod and Invest Ltd» (Сполучене Королівство); ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» валютної виручки у розмірі 702 167,07 дол. США (екв. 9 182 632,69грн.) за контрактом від 18.04.2014 №FC180414 з компанією «Interchemprod and Invest Ltd» (Сполучене Королівство); ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» валютних коштів у розмірі 969 000,00 дол. США (екв. 13 086 387,97грн.) та ненадходження на рахунок ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» валютних коштів у розмірі 5 073 380,08 дол. США (екв. 77 115 935,29грн.) за контрактом від 21.05.2014 №2105 з компанією «Interchemprod and Invest Ltd» (Сполучене Королівство).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2014 № 0017272211, яким нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та порушення валютного законодавства, у розмірі 5 750 709,25 гривень.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2014 між позивачем та «Interchemprod and Invest Ltd» було укладено контракт №W040214, відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го класу у кількості 2000 метричних тонн +/- 10% загальною вартістю 520 000,00 доларів США +/-10%. Відповідно до п. 5.1 контракту №W040214 від 04.02.2014 покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського переводу протягом 90 днів з дати надання Продавцем документів зазначених в пп. 5.2 (копії комерційного рахунку Продавця та копії вантажної митної декларацію на партію товару).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного контракту №W040214 від 04.02.2014 та у відповідності до вантажної митної декларації №504050000/2014/102166 від 17.05.2014 року позивачем поставлено «Interchemprod and Invest Ltd» пшеницю 2-го класу у кількості 1 853,920 МТ на загальну суму 482 019,20 доларів США (строк оплати до 15.08.2014 року). Згідно наступних виписок з банківського рахунку позивача: від 21.08.2014 року (86 000,00 доларів США), від 22.08.2014 року (396 019,20 доларів США) - «Interchemprod and Invest Ltd» на виконання контракту №W040214 від 04.02.2014 перерахувало позивачу 482 019,20 доларів США.

Крім того, 03.03.2014 між позивачем та «Interchemprod and Invest Ltd» було укладено контракт №FW030314, відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 3-го класу у кількості 10 500,000 метричних тонн +/- 10% загальною вартістю 2 730 000,00 доларів США +/-10%. Відповідно до п. 5.1 контракту №W040214 від 04.02.2014 покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського переводу протягом 90 днів з дати надання Продавцем документів зазначених в пп. 5.2 (копії комерційного рахунку Продавця та копії вантажної митної декларацію на партію товару).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного контракту №FW030314 від 03.03.2014 року та у відповідності до наступних вантажних митних декларацій: №504050000/2014/102165 від 17.05.2014 (6 000,000мт на суму 1 560 000,00 доларів США), №504050000/2014/102344 від 26.05.2014 (2 463,860мт на суму 640 603,60 доларів США) - позивачем було поставлено «Interchemprod and Invest Ltd» пшеницю 3-го класу у кількості 8 463,860 МТ на загальну суму 2 200 603,60 доларів США (строк оплати по вантажній митній декларації №504050000/2014/102165 від 17.05.2014 до 15.08.2014 та по вантажній митній декларації №504050000/2014/102344 від 26.05.2014 до 24.08.2014). Згідно наступних виписок з банківського рахунку позивача: від 21.08.2014 (1 067 000,00 доларів США), від 22.08.2014 (183 980,80 доларів США), від 26.08.2014 (580 000,00 доларів США), від 28.08.2014 (191 000,00 доларів США), від 02.09.2014 (178 622,80 доларів США) - «Interchemprod and Invest Ltd» на виконання контракту № FW030314 від 03.03.2014 перерахувало позивачу 2 200 603,60 доларів США.

Разом з цим, 18.04.2014 між позивачем та «Interchemprod and Invest Ltd» укладено контракт №FC180414, відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити пшеницю, ячмінь кормовий у кількості 6 300,000 метричних тонн +10/-5% загальною вартістю 1 272 600,00 доларів США +10%. Відповідно до п. 5.1 контракту №FC180414 від 18.04.2014 покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського переводу протягом 90 днів з дати надання Продавцем документів зазначених в пп. 5.2 (копії комерційного рахунку Продавця та копії вантажної митної декларацію на партію товару).

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів судом вбачається, що на виконання вищевказаного контракту № FC180414 від 18.04.2014 та у відповідності до наступних вантажних митних декларацій: №500040406/2014/002206 від 29.04.2014 (2 773,818мт на суму 560 311,24 доларів США), №500040406/2014/002954 від 04.06.2014 (3 514,582мт на суму 709 945,56 доларів США) - позивачем було поставлено «Interchemprod and Invest Ltd» ячмінь кормовий у кількості 6 288,400 МТ на загальну суму 1 270 256,80 доларів США (строк оплати по вантажній митній декларації №500040406/2014/002206 від 29.04.2014 до 28.07.2014 року та по вантажній митній декларації №500040406/2014/002954 від 04.06.2014 до 02.09.2014). Згідно наступних виписок з банківського рахунку позивача: від 25.07.2014 (568 089,73 доларів США), від 03.09.2014 (121 377,20 доларів США), від 11.09.2014 (290 789,87 доларів США), від 18.09.2014 (290 000,00 доларів США) - «Interchemprod and Invest Ltd» на виконання контракту № FC180414 від 18.04.2014 перерахувало позивачу 1 270 256,80 доларів США.

Також, 21.05.2014 між позивачем та «Interchemprod and Invest Ltd» було укладено контракт №2105, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити позивачу (Покупцю) 55 000 +/-5% метричних тонн фосфоритів на загальну суму 5 225 000,00 доларів США (відповідно до додаткової угоди №1 від 18.06.2014 до контракту №2105 від 21.05.2014 - у кількості 65 000 +/-5% метричних тонн фосфоритів на загальну суму 6 175 000,00 доларів США). Відповідно до п. 2.2 контракту №2105 від 21.05.2014 за погодженням сторін можлива попередня оплата або/і часткова попередня оплата.

Відповідно до наявних в матеріалах виписок з банківського рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» від 21.05.2014 (969 000,00 доларів США), від 12.06.2014 (1 000 000,00 доларів США), від 13.06.2014 (492 550,40 доларів США), від 19.06.2014 (1 000 000,00 доларів США), від 20.06.2014 (2 580 829,68 доларів США) - позивачем на виконання умов контракту №2105 від 21.05.2014 було перераховано «Interchemprod and Invest Ltd» попередню оплату у розмірі 6 042 380,08 доларів США.

15.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» та компанією «Interchemprod and Invest Ltd» було укладено додаткову угоду №2 до контракту №2105 від 21.05.2014. Відповідно до п.п. 1, 2, 3 даної додаткової угоди: сторони прийшли до згоди розірвати Контракт №2105 від 21.05.2014 за умов взаємної згоди; у зв'язку з неможливістю Продавця виконати поставку повністю сплаченого Покупцем об'єму, Продавець згідно пункту 5.4. Контракту №2105 від 21.05.2014 повертає Покупцеві отриману попередню оплату у розмірі 6 042 380,08 доларів США впродовж 25 банківських днів з моменту укладання цієї Додаткової Угоди.

Відповідно до наступних виписок за банківського рахунку позивача: від 27.08.2014 (580 000,00 доларів США), від 28.08.2014 (389 000,00 доларів США) - «Interchemprod and Invest Ltd» на виконання умов додаткової угоди №2 до контракту №2105 від 21.05.2014 було здійснено повернення попередньої оплати позивачу у розмірі 969 000,00 доларів США.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку наступних висновків.

Нарахування пені передбачено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185-94/ВР (далі - Закон №185-94/ВР).

Згідно ст. 1 Закону №185-94/ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ст. 2 Закону №185-94/ВР).

Відповідно до ст. 4 Закону №185-94/ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2014 ТОВ «Торговий дім «Агрохімхолдинг» подано позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з «Interchemprod and Invest Ltd» суми заборгованості у розмірі 5 073 380,08 доларів США за контрактом №2105 від 21.05.2014. Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08.10.2014 було вищезазначені справу прийнято до провадження у МКАС при ТПП України (справа №438в/2014).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону №185-94/ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Отже, враховуючи ч. 2 ст. 4 Закону №185-94/ВР з 08.10.2014 зупиняється нарахування пені по контракту №2105 від 21.05.2014 у зв'язку прийняттям Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України до розгляду позовної заяви позивача до «Interchemprod and Invest Ltd» про стягнення заборгованості за контрактом №2105 від 21.05.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Згідно абзацу 11 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Закон №185-94/ВР не містить заборони на припинення зобов'язання шляхом розірвання договору (контракту).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що підписанням Додаткової угоди №2 до контракту №2105 від 21.05.2014, контракт №2105 від 21.05.2014 було розірвано і зобов'язання, в тому числі і щодо поставки товару, припинились, а відтак порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону №185-94/ВР допущено не було, а тому й відсутні підстави для нарахування та стягнення пені у відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року по справі К/800/60631/14.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» №5480-VI внесено зміни до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР, відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Тобто, Національному банку України надано право запроваджувати інші строки розрахунків, ніж 180 календарних днів.

Протягом 2014 року діяли постанови Правління Національного банку України, якими встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185-94/ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Так, відповідно до постанов Правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 (термін дії з 20.11.2013 до 17.05.2014), від 12.05.2014 №270 (термін дії з 20.05.2014 по 20.08.2014) «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», на які посилається відповідач при виявленні порушення Закону №185-94/ВР та нарахування пені в акті перевірки, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Однак вказані постанови Правління Національного банку України не вносять зміни до Закону, а лише визначають терміни розрахунки на період дії Постанови НБУ.

Зокрема, термін дії постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 закінчився 17.05.2014. Наступна постанова, постанова Правління Національного банку України від 12.05.2014 №270, діяла на період з 20.05.2014 до 20.08.2014.

Вказане свідчить про те, що в період з 17 по 19 травня діяли норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 58 Конституції України, - Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин Постанова Правління НБУ від 12.05.2014 № 270 (термін дії з 20.05.2014 до 20.08.2014) немає зворотної дії на правовідносини (дата проведення поставки та дата проведення оплати) з «Interchemprod and Invest Ltd», що виникли: 17.05.2014 року по контракту від 04.02.2014 №W040214, 17.05.2014 по контракту від 03.03.2014 №FW030314, 29.04.2014 по контракту від 18.04.2014 №FC180414. В процесі регулювання банком термінів, в квітні та травні діяв Закон №185-94/ВР, що визначає термін в 180 днів.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що постанова не вносить зміни в Закон, а лише визначає терміни розрахунків на правовідносини (дата проведення поставки та дата проведення оплати), що виникли в період з 20.05.2014 до 20.08.2014, а постанова Правління НБУ №453 від 14.11.2013 діяла на період з 20.11.2013 до 17.05.2014, - застосування для розрахунку пені по розрахунках з «Interchemprod and Invest Ltd» по вищезазначеним контрактам є таким, що зроблено не у відповідності з наведеними вище нормами Закону та Конституції України та підпадають під дію Постанови Правління НБУ від 12.05.2014 №270.

Відповідно, оскільки постанова Правління НБУ від 14.11.2013 № 453 діяла лише до 17.05.2014 на вказані платежі поширюється Закон України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з яким термін розрахунку по імпортних операціях становить 180 днів.

Крім того, постанова Правління НБУ від 12.05.2014 №270 почала діяти лише з 20.05.2014 і відповідно не має зворотної дії в часі і не може поширюватися на дії вчинені 29.04.2014 та 17.05.2014 відповідно.

Також, відповідач, посилаючись в акті перевірки на постанову Правління НБУ від 12.05.2014 №270, (діяла на період з 20.05.2014 до 20.08.2014), здійснює нарахування пені: по контракту від 04.02.2014 №W040214; по контракту від 03.03.2014 №FW030314; по контракту від 18.04.2014 №FC180414; по контракту від 21.05.2014 №2105 - після закінчення строку дії даної постанови НБУ.

З матеріалів справи вбачається, що окрім розрахунку пені відповідача (5 750 709,25 грн.), зазначеного акті перевірки, в матеріалах справи міститься висновок експерта про результати проведення судово-економічної експертизи від 29.03.2016 року №18240/15-45, у відповідності до якого розрахунок пені становить 5 643 487,68 гривень.

Суд вважає за необхідне наголосити, висновок експерта містить в собі лише математичне обґрунтування нарахування пені, проте останнім не оцінювалося наявність чи відсутність порушення як такого.

Крім того, судом враховано, що в додатку 1 до висновку судово-економічної експертизи № 18240/15-45 експертом помилково зазначену невірну дату здійснення оплати товару відповідно до умов договору FW030314, зокрема зазначено дати « 29.08.2014 та 30.08.2014» у які фактична оплата товару не здійснювалось, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідач щодо висновку експерта про результати проведення судово-економічної експертизи від 29.03.2016 року №18240/15-45 стверджував, що розрахунок пені здійснений невірно, оскільки датою надходження валютної виручки (оплати товару) є день її зарахування саме на поточний рахунок резидента, а не на розподільчий рахунок.

З приводу вказаних доводів слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» №280 від 17.06.2004 встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання").

В підтвердження вказаного в матеріалах справи №826/8856/15 є копії виписок про рух коштів саме по розподільчому рахунку позивача.

Як і було зазначено відповідачем в акті перевірки, порушенням вимог Закону №185-94/ВР є саме порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а не рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника. Відтак висновок відповідача про порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не ґрунтується на нормах Закону.

Згідно п.п. а п. 5.3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» №492 від 12.11.2003 року (далі - Постанова №492) на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються такі кошти: через розподільні рахунки, зокрема, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» №280 від 17.06.2004, розподільчі рахунки суб'єктів господарювання призначені для обліку коштів, що надійшли таким суб'єктам господарювання та підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу.

Постановами Правління Національного Банку України: «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» № 453 від 14.11.2013 та «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» № 270 від 12.05.2014 - встановлено, що уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом перший цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання".

Враховуючи вищевикладене, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками, розподільчі рахунки не можуть відкриватися без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічно функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок. Тобто, підставою для відображення банком в своєму бухгалтерському обліку на балансовому рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" коштів експортної виручки підприємства є надходження таких коштів на поточний рахунок підприємств від іноземного контрагента. Без надходження коштів на поточний рахунок банк не має підстав для їх відображення в своєму обліку на розподільчих рахунках. Таким чином, надходження коштів валютної виручки підприємства на його розподільчий рахунок в установі банку рівнозначно надходженню таких коштів на поточний рахунок.

За п. 5.3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» №492 від 12.11.2003 та положень вищевказаних Постанов правління Національного Банку України, кошти валютної виручки, які надходять з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами, зараховуються на поточний рахунок підприємства через розподільчий рахунок, тобто кошти валютної виручки зараховуються на поточний рахунок підприємства і одночасно обліковуються на його розподільчому рахунку для цілей внутрішньо банківського бухгалтерського обліку.

Відповідно до ухвали від 16.07.2015 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проведено у справі №826/8856/15 судово-економічну експертизу, за результатом якої складено висновок від 29.03.2016 №18240/15-45.

Згідно висновку від 29.03.2016 №18240/15-45 експертом встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок пені, здійснений податковим органом за контрактом від 04.02.2014 №W040214, контрактом від 03.03.2014 №FW030314, контрактом від 18.04.2014 №FC180414 та за контрактом від 21.05.2014 №2105 підтверджується частково в сумі 5 643 487,68 грн, що на 107 221, 57 грн. менше суми пені розрахованої в ході перевірки.

На запитання «Чи правомірно нараховувати пеню у відповідності до ст. 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 року за контрактом від 21.05.2014 №2105 у разі його розірвання, в наслідок чого припиняються зобов'язання щодо поставки товару за даним контрактом?» відповідь не надано оскільки питання носить правовий характер, тому не відноситься до компетенції експерта-економіста.

Отже, враховуючи вищевикладене, доводи відповідача, що розрахунок пені експертом у Висновку здійснений невірно, необґрунтованим.

Таким чином нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0017272211.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову на загальну суму 3 448,21 грн (відповідно до квитанції від 28.07.2015 №ПН78351 - 405,67 грн, відповідно до платіжного доручення від 16.09.2015 №5546888888 - 3 042,54 грн.).

З огляду на викладене вище, суд вбачає наявними підстави для присудження позивачу судових витрат в сумі 3 448,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0017272211, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда