Постанова № 59315593, 27.07.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/699/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника відповідача - Забєлінського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2016 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - УМВС України в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 25 травня 2015 року, яким скасовано висновок від 06 червня 2014 року та складені за його результатами Акти форми Н-1 за № 31 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06 червня 2014 року про нещасний випадок та форми Н-5 розслідування нещасного випадку, стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області одноразову грошову допомогу в сумі 290000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок службового розслідування УМВС України в Полтавській області від 25 травня 2015 року, яким скасовано висновок від 06 червня 2014 року та складені за його результатами Акти форми Н-1 за № 31 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06 червня 2014 року про нещасний випадок та форми Н-5 розслідування нещасного випадку є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, 18 жовтня 1992 року, ОСОБА_2 як працівнику міліції заподіяно травму під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, а отже на виконання вимог чинного законодавства позивачу повинна бути виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановлено законом для працездатних осіб.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, також зазначив, що позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі /а.с. 68/.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

06 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з проханням роз'яснити причини відмови виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Відповідач своїм листом від 26 травня 2015 року № 1/7-Т-195 повідомив, що висновок від 06 червня 2014 року та складені за його результатами Акти форми Н-1 за № 31 УМВС від 06 червня 2014 року про нещасний випадок та форми Н-5 розслідування нещасного випадку скасовані висновком службового розслідування за зверненням пенсіонера ОВС ОСОБА_2 щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги від 25 травня 2015 року /а.с. 71-80/.

За результатами повторного розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_2 складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року від 23 червня 2015 року (форма Н-5*) та акт № 37 від 23 червня 2015 року про нещасний випадок невиробничого характеру (форми НТ*), відповідно до яких нещасний випадок стався з ОСОБА_2 в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Позивач не погодився з даними актами та оскаржив їх в судовому порядку.

За наслідками судового оскарження постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 816/2657/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, визнано протиправними та скасовано Акт за формою НТ* Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 37 Про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений 23 червня 2015 року та Акт за формою Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року від 23 червня 2015 року УМВС України в Полтавській області /а.с.12-16/.

В подальшому позивач повторно звернувся до УМВС України в Полтавській області про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Полтавській області від 18 січня 2016 року № 4/119 ОСОБА_2 повідомлено про повернення матеріалів на виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівників міліції, оскільки висновок службового розслідування від 25 травня 2015 року (яким були скасовані акти та висновок розслідування 2014 року) судом не скасований, а тому є чинним /а.с. 36/.

Аналогічні пояснення відмови надані ОСОБА_2 Головним управлінням в Полтавській області в листі від 30 березня 2016 року № Т-8/ОП /а.с. 39/.

Позивач не погодився з висновком службового розслідування УМВС України в Полтавській області від 25 травня 2015 року та оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному висновку від 25 травня 2015 року, суд виходить з наступного.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 816/2657/15 встановлено, що 18 жовтня 1992 року ОСОБА_2 працював на посаді оперуповноваженого карного розшуку Носованжарського РВВС УМВС Полтавської області і перебував в складі слідчо-оперативної групи. Близько 19.45 черговий по РВВС отримав повідомлення про факт порушення громадського порядку в с. Нехвороща, Новосанжасрького району, Полтавської області та направив на місце події слідчо-оперативну групу в складі інспектора ДПС ВДАІ ВВС Новосанжасрького району ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Коли вони прибули на місце події встановлено, що група цивільних громадян знаходилась стані алкогольного сп'яніння та близько 19.30 год. на території гаража місцевого колгоспу спричинили тілесні ушкодження дільничному інспектору міліції ОСОБА_5

З метою затримання вказаних осіб слідчо-оперативна група почала наближатися до них. ОСОБА_2 побачив в руці гр. ОСОБА_6 металевий прут, у зв'язка з чим оголив табельну вогнепальну зброю та наказав порушнику покласти руки на голову. Громадянин ОСОБА_6 викинув металевий прут на землю та почав піднімати руки в гору, але після наближення до нього позивача наніс йому удар двома руками по зап'ястю руки. В наслідок чого виник постріл, а ОСОБА_2 втратив рівновагу та впав вдарившись потилицею об поверхню дорожнього покриття. Після чого позивач був доставлений до Нехворощанської лікарні, а 19 жовтня 1992 року був госпіталізований до Носованжарської районної лікарні.

Висновком перевірки по факту застосування зброї дільничним інспектором Носованжарського РВВС ОСОБА_5 та оперуповноваженим КР ОСОБА_2 від 05 листопада 1992 року встановлено, що табельна зброя оперуповноваженим КР ОСОБА_2 була застосована для затримки вчиняючого опір озброєного злочинця.

06 червня 2014 року відповідачем проведено комісійне службове розслідування та складено висновок службового розслідування нещасного випадку із підполковником ОСОБА_2, колишнім начальником Машівського РВ УМВС України в Полтавській області (на момент отримання травми: оперуповноважений ВКР ВВС Новосанжарського району), згідно якого позивач отримав травму в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю та акти про нещасний випадок № 31 (форма Н-1) від 06 червня 2014 року та акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року близько 20.00 год. УМВС України в Полтавській області від 06 червня 2014 року (форма Н-5*) /а.с. 17-22, 23-28, 29-34/.

06 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з проханням роз'яснити причини відмови виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Відповідач своїм листом від 26 травня 2015 року № 1/7-Т-195 повідомив, що висновок від 06 червня 2014 року та складені за його результатами Акти форми Н-1 за № 31 УМВС від 06 червня 2014 року про нещасний випадок та форми Н-5 розслідування нещасного випадку скасовані висновком службового розслідування за зверненням пенсіонера ОВС ОСОБА_2 щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги від 25 травня 2015 року /а.с. 71-80/.

За результатами повторного розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_2 складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року від 23 червня 2015 року (форма Н-5*) та акт № 37 від 23 червня 2015 року про нещасний випадок невиробничого характеру (форми НТ*), відповідно до яких нещасний випадок стався з ОСОБА_2 в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Постановою суду у справі № 816/2657/15 також встановлено, що на момент проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 подані всі документи відповідно до яких були складені висновок службового розслідування нещасного випадку із підполковником ОСОБА_2, колишнім начальником Машівського РВ УМВС України в Полтавській області (на момент отримання травми: оперуповноважений ВКР ВВС Новосанжарського району), згідно якого позивач отримав травму в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю та акт про нещасний випадок № 31 (форма Н-1) від 06 червня 2014 року та акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року близько 20.00 год. УМВС України в Полтавській області від 06 червня 2014 року (форма Н-5*).

З пояснень наданих громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в ході службового розслідування встановлено, що 18 жовтня 1992 року під час затримання правопорушника гр. ОСОБА_6, останнім було нанесено удар двома руками по зап'ястю правої руки ОСОБА_2 в результаті чого виник раптовий постріл, а сам ОСОБА_2 втративши рівновагу впав та вдарився потилицею об поверхню дорожнього покриття. Після затримання гр. ОСОБА_6, ОСОБА_2 був доставлений до Нехворощанської лікарні.

Також, судом було досліджено амбулаторну карту ОСОБА_2 та встановлено, що в ній наявний запис про звернення позивача 18 жовтня 1992 року о 22.45 год. до Нехворощинської лікарні зі скаргами на забій голови. Зі слів потерпілого травму голови отримав в результаті удару по потилиці при затриманні правопорушника. 19 жовтня 1992 року лікарем невропатологом Новосанжарсько ЦРЛ ОСОБА_2 встановлено діагноз струс головного мозку.

Крім того, судом встановлено, що позивач в період з 19 жовтня про 21 жовтня 1992 року перебував на лікарняному.

Під час проведення службового розслідування за зверненням пенсіонера ОВС ОСОБА_2 щодо не виплати йому одноразової грошової допомоги, відповідач посилається на надання ОСОБА_2 усіх необхідних документів та нерозбірливість записів зроблених на копіях листків медичної картки. Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, у зв'язку з наступним надання ОСОБА_2 незавірених листків медичної карти та наявність її оригінала у позивача не позбавляє відповідача можливості проведення її огляду, зняття та завірення копій листків необхідних для проведення службового розслідування. Не надання позивачем офіційної виписки лікарняного закладу не позбавляє відповідача можливості витребування вказаної виписку у ОСОБА_2

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача, однак жодного разу УМВС України в Полтавській області йому не було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження того, що нещасний випадок трапився з ним в період проходження служби.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що нерозбірливість записів зроблених лікарями у медичній картці ОСОБА_2 не може бути підставою для висновку, що травма отримана позивачем в період проходження служби при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Враховуючи викладене, суд з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про визнання протиправними та скасування Акту за формою НТ* Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 37 "Про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений 23 червня 2015 року та Акту за формою Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 18 жовтня 1992 року від 23 червня 2015 року УМВС України в Полтавській області.

У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

З огляду на вищезазначене, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 816/2657/15 набрала законної сили 20 жовтня 2015 року.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 816/2657/15, яка набрала законної сили 20 жовтня 2015 року, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, суд, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування УМВС України в Полтавській області від 25 травня 2015 року, яким скасовано висновок від 06 червня 2014 року та складені за його результатами Акти форми Н-1 за № 31 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06 червня 2014 року про нещасний випадок та форми Н-5 розслідування нещасного випадку.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з УМВС України в Полтавській області одноразову грошову допомогу в сумі 290000,00 грн. згідно Постанови Кабінету міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Судом встановлено, що звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області розглянуто не було. За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, прийняття такого рішення є виключною компетенцією відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради ропи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не може бути задоволена.

Вказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (наприклад, викладена, в ухвалі від 10 жовтня 2012 року у справі К/9991/45977/11). Суд зазначив, що виходячи з принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати УМВС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення одноразової грошової допомоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за зверненням пенсіонера ОВС ОСОБА_2 щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги від 25 травня 2015 року.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 липня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко