Постанова № 59315585, 27.07.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року 11:04м. ПолтаваСправа № 816/735/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Бехтер Л.В., Яблокової О.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО" (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016, що стали підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ТОВ "Укріндустрія-2015" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а також підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження суми податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, за період, що перевірявся.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрлитво" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укріндустрія-2015" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за наслідками якої складено Акт № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Укрлитво" в порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 214 грн, в тому числі за червень 2015 року у сумі 50 214 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 767,50 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 50 214 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 553,50 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ "Укрлитво" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Статтею 9 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість визначено як загальнодержавний податок, а підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, перевіркою податкового органу, висновки якої містяться в акті перевірки № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016, досліджувалась реальність операцій ТОВ "Укрлитво" з придбання товарів (алюміній) у ТОВ "Укріндустрія-2015".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Укріндустрія-2015" (постачальник) 05.06.2015 укладено договір поставки № 15, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а саме: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до замовлення. На кожну партію товару продавець передає покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості (пункт 2.2 Договору). Доставка товару здійснюється електрокарою покупця, за його рахунок та власними силами (пункт 2.5 Договору).

ТОВ "Укріндустрія-2015" виписало позивачу рахунки на оплату № 32 від 10.06.2015, № 42 від 23.06.2015, № 30 від 05.06.2015 /т. 1 а. с. 32, 45, 53/, видаткові накладні: № 26 від 10.06.2015 на суму 20 817 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 450 кг); № 32 від 16.06.2015 на суму 49 498,20 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 1070 кг); № 36 від 23.06.2015 на суму 29 837,70 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 645 кг); № 44 від 30.06.2015 на суму 80 261,10 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 1735 кг), № 37 від 23.06.2015 на суму 20 585,70 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 445 кг), № 24 від 05.06.2015 на суму 100 014,12 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 2162 кг) /т. 1 а. с. 33, 37, 42, 46, 50, 54/.

Також, ТОВ "Укріндустрія-2015" виписано податкові накладні: № 7 від 10.06.2015 на загальну суму 20 817 грн, у тому числі ПДВ - 3469,50 грн; № 11 від 16.06.2015 на загальну суму 49 498,20 грн, у тому числі ПДВ - 8249,70 грн, № 25 від 30.06.2015 на загальну суму 80 261,10 грн, у тому числі ПДВ - 13 376,85 грн, № 11 від 23.06.2015 на загальну суму 50 423,40 грн, у тому числі ПДВ - 8403,90 грн, № 3 від 05.06.2015 на загальну суму 100 014,12 грн, у тому числі ПДВ - 16 669,02 грн /т. 1 а. с. 36, 39, 49, 52, 57/.

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару отриманого від ТОВ "Укріндустрія-2015" позивачем надано копії платіжних доручень /т. 1 а. с. 35, 40, 44, 48, 56/.

Позивач у позовній заяві зазначив, що придбаний товар зберігався в орендованому приміщенні за адресою вул. Кагамлика, 72-И, м. Полтава. Позивач зауважив, що приміщення за вказаною адресою знаходяться в оренді у ТОВ "Укрлитво", на підтвердження чого надав копії договору оренди нежитлового приміщення № 01/05/а від 01.05.2014, акт прийому-передачі приміщень /т. 1 а. с. 68-70/. Позивач зазначив, що ним також орендувались приміщення та обладнання для виготовлення металевих конструкції, які використовувались позивачем для переробки спірного товару, на підтвердження чого надав договір суборенди ливарної дільниці, договір оренди обладнання та технічну документацію на орендоване обладнання /т.2 а. с. 1-5, 98-102, т. 5 а. с. 1-157/.

У додаткових поясненнях /т. 1 а. с. 131/ позивач зауважив, що транспортування придбаного у ТОВ "Укріндустрія-2015" товару здійснювалось електрокарою позивача ЕП-201, яка є власністю позивача та перебуває на його балансі. Перевезення товару відбувалось від орендованого ТОВ "Укріндустрія-2015" складу, розташованого за адресою: вул. Фрунзе, 155 в м. Полтава на склад позивача, розташований за адресою: вул. Кагамлика, 72-И /т. 1 а. с. 191-196, 198-242/. На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надані товарно-транспортні накладні /т. 1 а. с. 243-248/.

У позовній заяві позивач зазначив, що придбаний у ТОВ "Укріндустрія-2015" товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, а саме: товар (алюміній АК12 ПЧ) придбавався для виготовлення легких металевих виробів /т. 1 а. с. 140-190/, що відповідає виду діяльності позивача згідно КВЕД-2010: лиття легких кольорових металів (код 24.53), виробництво інших готових металевих виробів (код 25.99) /т. 1 а. с. 72-74/. Позивач в додаткових поясненнях /т. 5 а. с. 184-185/ зазначив, що окрім ТОВ "Укріндустрія-2015" алюмінієвий сплав АК 12 ПЧ придбавався також і в інших постачальників та використовувався разом з товаром, придбаним у спірного контрагента, у виробництві металевих виробів, на підтвердження чого надав оборотно-сальдову накладну відомість про наявність ТМЦ, договір поставки, видаткові накладні /т. 5 а. с. 186-222/. На підтвердження витрат, які були понесені позивачем при виготовленні продукції із алюмінієвого сплаву АК 12 ПЧ (придбаного у спірного контрагента ТОВ "Укріндустрія-2015) позивачем надані зведені калькуляції вартості виробництва продукції /т 5 а. с. 223-244/.

В подальшому, відповідно до пояснень позивача, металеві вироби, виготовлені з товару, придбаному у ТОВ "Укріндустрія-2015" та інших контрагентів-постачальників, було реалізовано ПАТ "Електромотор". На підтвердження факту подальшої реалізації придбаного товару позивач надав договір постачання товару, перелік та вартість товарів, графік постачання /т. 2 а. с. 6-15/

В акті перевірки відповідач не висловив жодних зауваження стосовно оформлення вищеперелічених документів.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Укріндустрія-2015" (виконавець) 01.06.2015 укладено договір про надання транспортних послуг № 21, відповідно до якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевезення вантажу здійснюється автомобілем марки Citroen модель Jumper, номерний знак НОМЕР_2 (пункт 1.1 Договору). ТОВ "Укріндустрія-2015" виписало позивачу рахунок на оплату № 49 від 30.06.2015, податкову накладну № 26 від 30.06.2015 на суму 270 грн, у т. ч. сума ПДВ - 45 грн. Між позивачем та ТОВ "Укріндустрія-2015" підписано акт надання послуг № 46 від 30.06.2015 /т. 1 а. с. 58-63/. Вартість транспортних послуг за червень 2015 року відображена у калькуляції до акту надання послуг № 46 від 30.06.2015, в якій зазначено, що в червні 2015 року було надано три послуги перевезення вантажу: 02.06.2015, 04.06.2015, 15.06.2015. Відповідно до пояснень позивача /т. 1 а. с. 132/ розрахунки між позивачем та ТОВ "Укріндустрія-2015" відбулись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до акту від 31.10.2015 /т. 2 а. с. 54/.

Позивач в додаткових поясненнях зазначив, що автомобіль Citroen модель Jumper, номерний знак НОМЕР_2 було орендовано ним згідно договору оренди № 3 від 01.05.2015 у ПП "СП -Мир", орендна плата за автомобіль згідно вказаного договору складає в місяць 100 грн. з ПДВ.

Відповідно до пояснень позивача договір про надання транспортних послуг № 21 від 01.06.2015 було укладено з метою виконання договору поставки № 14 від 27.05.2014. Так, між позивачем (покупець) та МПП "Сіс" (постачальник) 27.05.2014 укладено договір поставки № 14, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а саме: брикет алюмінієвий, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до замовлення. На кожну партію товару продавець передає покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості (пункт 2.2 Договору). Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця, який є замовником перевезень (пункт 2.5 Договору). На підтвердження виконання умов договору поставки № 14 від 27.05.2014 позивачем надані накладні, замовлення, товарно-транспортні накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних /т. 2 а. с. 38-48, 60-61/.

В акті перевірки відповідач не висловив жодних зауваження стосовно оформлення вищеперелічених документів, а вказані вище обставини відповідачем не заперечувались.

Позивач зазначив, що дохід від укладення спірного договору суборенди (1500 грн. на місяць) перевищив розходи з оренди вказаного вище автомобіля (100 грн. на місяць).

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію від 23.11.2015 № 672/23-01-22-02 стосовно контрагента позивача ТОВ "Укріндустрія-2015", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків, в якому викладені висновки про нереальність здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону відносно якого він виносить рішення, адже податкова інформацію стосовно контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правовим висновком Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В будь-якому випадку, можливі допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства, а саме: придбання контрагентом ТОВ "Укріндустрія-2015" товару, що, в подальшому, було реалізовано позивачу, у постачальника (ТОВ "Фірма "Лєгата" (ТОВ "Корес ЛТД")), тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов'язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано будь-яких рішень суду щодо визнання вказаного вище договору недійсними чи обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили та підтверджували факти протиправних кримінальних дій з боку посадової особи контрагента позивача саме по господарським операціям з ТОВ "Укрлитво".

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що податкова інформація від 23.11.2015 № 672/23-01-22-02, на яку посилається відповідач як на підставу не підтвердження спірних операцій, взагалі не містить дослідження господарських операцій ТОВ "Укріндустрія-2015" з позивачем за спірний період.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог вимоги пунктів 198.1, 198.3статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 50 214 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урлитво".

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 квітня 2016 року № 0000301402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 29 липня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський