Постанова № 59315464, 20.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/189/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Вітер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошового утримання та завданої моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач-1, або ГУНП в Одеській області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Відповідач-2, або ГУМВС в Одеській області), Біляївського районного відділу (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Відповідач-3, або Біляївський РВ ГУ МВС України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1 а.с.153-159), Позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області за пунктом 64 «г», яким його було звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних сил; поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не розгляду заяви підполковника міліції ОСОБА_1 про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт, поданий підполковником міліції ОСОБА_1 згідно п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за п.64 «з» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства); зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру підполковника міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» згідно поданої ним 07.11.2015 року відповідної заяви та видати з цього приводу відповідний наказ; стягнути з Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області відповідне грошове утримання у зв'язку з вимушеним прогулом з моменту підписання наказу № 1336 о/с від 04.11.2015 року до моменту винесення відповідного судового рішення; стягнути з Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області 10000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_1, начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, згідно п.п. 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів). Разом з цим, Позивач вважає, що звільнення працівників міліції зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів відбувається лише за наступних підстав: у разі відмови працівника міліції від проходження служби в поліції; у разі невідповідності вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні бажання проходити службу; у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, на думку Позивача, п.9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» закріплено обов'язок пропонування особам, які виявили бажання працювати в поліції та відповідають вимогам до поліцейських, рівнозначні посади, або посади вищі чи нижчі щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Також, Позивач вважає, що начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Як вказав Позивач, 04.11.2015 року відповідно до п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ним, разом з усіма працівниками Усатівського відділу міліції, було подано відповідний рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області про звільнення його з органів внутрішніх справ у зв'язку і бажанням проходити службу в Національній поліції. Даний рапорт він особисто передав для розгляду співробітникові відділу кадрів Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2, проте, на відміну від інших працівників відділу, в якому він проходив службу, вказаний рапорт не був розглянутий та відповідь йому не надано. За таких обставин, Позивач вважає, що оскільки він рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ у зв'язку з бажанням проходити службу в Національній поліції подав, обмежень, пов'язаних зі службою в поліції не має, підстав для його звільнення не було. Крім того, Позивач зазначив, що наказ про його звільнення у зв'язку із скороченням штату датований 04.11.2015 року, але фактично копію витягу з наказу він отримав лише 25.11.2015 року. Тим самим, на думку Позивача, Відповідач-2 навмисно затягнув строк, відведений законом (3 місяці з дня опублікування Закону «Про Національну поліцію»), в разі відмови в призначені до Головного управління Національної поліції в Одеській області, на право подачі ним заяви про бажання проходити службу в будь якому органу Національної поліції України, на що у нього було переважне право та бажання. Також, Позивач вказав, що не зважаючи на положення п. 8 розділу XI Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого всі працівники вважаються повідомленими про скорочення, вказане знаходиться у протиріччі з вимогами ст.49-2 КЗпП України, оскільки персонального повідомлення Позивача не відбувалось взагалі, та можливе скорочення, ще не означає його неминучість. Окрім викладеного, Позивач вказав, що 07.11.2015 року ним разом з усіма працівниками Усатівського відділу міліції, в якому останній проходив службу, на ім'я начальника Головного управляння Національної поліції була подана заява про прийняття на службу у Національну поліцію, яка також не була розглянута та про результати її розгляду повідомлено не було. Також, на думку Позивача, Відповідачем-2 не доведено, що він не відповідає вимогам щодо поліцейських, які визначені в Законі України «Про Національну поліцію». Вислуга років у ОСОБА_1 в органах МВС України 20 років 02 місяця 15 дів, за весь цей час служби він мав численні нагороди та відзнаки, що говорить про його досвід, компетентність та професіоналізм. Крім того, Позивач вважає, що про незаконність його звільнення свідчить ще й той факт, що в його трудовій книжці, в порушення вимог п.п. 2.3. 2.25. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, не вказано причину звільнення із посиланням на відповідну статтю, пункт закону на підставі яких він був звільнений з роботи.

В судовому засіданні Позивач та представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засідання представник Відповідача-1 заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.177-179). В обґрунтування письмових заперечень на адміністративний позов представник Відповідача-1 зазначив, що ГУ Національної поліції в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області, Позивач ніколи не проходив службу в цьому органі, просить поновити його (фактично призначити) на якусь рівнозначну посаду, де він не працював, в порушення існуючої процедури регламентованої Законом України «Про Національну поліцію України», а не поновити на посаді, з якої його було звільнено, значно вийшовши за межі повноважень суду.

В судовому засідання представник Відповідача-2 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.165-167, 206-207). В обґрунтування заперечень проти позову, Представник Відповідач-2 зазначив, що на момент видання спірного наказу Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та мав спеціальне звання підполковник міліції. Як вказав Відповідач-2, 02.07.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Національну поліцію» фактично згідно якого Закон України «Про міліцію» втрачає чинність з 07.11.2015 року та з цього дня таке поняття як служба в міліції вже перестає існувати і численні органи внутрішніх справ по всій країні залишаються без працівників. Водночас, Відповідач-2 вказав, що з метою врегулювання процесу звільнення працівників міліції в розділі XI (Прикінцеві та перехідні положення) наведеного Закону були передбачені наступні норми: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Відповідач-2 зазначив, що як відомо Відповідачу, ОСОБА_1 не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент видання наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція тощо) щодо прийняття Позивача на службу до поліції. За таких обставин, Відповідач-2 вважає, що ГУМВС України в Одеській області, виконуючи належним чином вимоги Закону, звільнило ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Окрім того Відповідач-2 зазначив, що вже не існує служби в міліції куди Позивач бажає поновитися (Усатівське відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області.

В судовому засіданні 27.05.2016 року представник Відповідача-3 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях Відповідача-2 на адміністративний позов. В наступні судові засідання представник Відповідача-3 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв про відкладення розгляду справи не подав, у зв'язку із чим неявку Відповідача-3 в судове засідання визнано неповажною та на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено рішення про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач з серпня 1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання займана посада начальник Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, звання - підполковник міліції.

04.11.2015 року відповідно до пункту 64 "з" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", Позивачем був поданий відповідний рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку із бажанням проходити службу в поліції.

06.11.2015 року на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області Позивачем була подана заява, датована 07.11.2015 року, про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію»

25.11.2015 року з отриманого витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 року (т. 1 а.с.176) Позивачу стало відомо про його звільнення з 06.11.2015 року з посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Позивач, не погодившись із вказаним наказом, вчиненими діями та бездіяльністю звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, вислухавши покази свідків по справі, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 року, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 07.11.2015 року, передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015 року було прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі Закон України № 580-VIII), який опубліковано в газеті «Голос України» 06.08.2015 року.

У пп.1 п.1 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону закріплено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п.п. 8, 9 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону України № 580-VIII, відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ст.50 Закону України № 580-VIII громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 Закону України № 580-VIII.

Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З наведеного вбачається, що законодавцем було чітко встановлено строки настання права звільнення працівників міліції за скороченням штатів з підстав, визначених п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII, а саме: тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення (з 06.08.2015 року).

Тобто, законодавцем надано тримісячний термін починаючи з 06.08.2015 року особам, що проходять службу в органах внутрішніх справ, виявити бажання на проходження служби в поліції або відмовитись від неї та вирішення питання щодо прийняття їх на службу в поліцію. Лише після сплину такого строку за наявності відмови працівника міліції від проходження служби в поліції та/або не прийняті її на службу до поліції вона може бути звільнена з ОВС за п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII - за скороченням штату. В свою чергу, до сплину вказаного строку особи, що проходять службу в органах внутрішніх справ можуть бути звільнені з органів внутрішніх справ на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ про звільнення Позивача із займаної ним посади в органах внутрішніх справ був прийнятий 04.11.2015 року, тобто до сплину терміну, визначеного п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII , а відтак звільнення Позивача за цим наказом повинно було бути здійснено з дотриманням вимог Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, як зазначалось вище судом, за правилами пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року, обов'язковою умовою звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас через скорочення штатів є встановлення обставин щодо відсутності можливості подальшого використання такої особи на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Однак, Відповідач-2 жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання Позивача на службі.

Більш того, приймаючи 04.11.2015 року наказ про звільнення Позивача з органів внутрішніх справ з посиланням на п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII Відповідач-2 не врахував, що станом на цю дату у нього не настало право на звільнення Позивача з органів внутрішніх справ за цими положеннями.

Так само Відповідачем-2 не враховано відсутність відмови Позивача від проходження служби в поліції та взагалі не перевірено можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, що є обов'язковими умовами для звільнення особи за вимогами Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII.

Так, суд наголошує, що п.9 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України № 580-VIII закріплено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ станом на 06.11.2015 року, за їх згодою, бути прийнятими на службу до поліції, за умови відповідності працівників міліції вимогам, встановленим до поліцейських.

Зазначене право працівників міліції на первинному етапі реалізується шляхом вчинення пропозиції відповідними керівними посадовими особами про прийняття на службу до поліції на певну посаду та у пропонований заклад, та виявлення такими працівниками міліції бажання проходити службу в поліції шляхом написання відповідних заяв (рапортів).

Проте, в порушення вимог п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII, з моменту опублікування цього Закону (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення Позивача за п.64 «г» (через скорочення штату), йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського.

Оскаржуваний наказ був прийнятий Відповідачам-2 передчасно, до сплину терміну, протягом якого і повинно було бути вирішено питання щодо прийняття Позивача на службу до поліції, за відсутності відмови Позивача від проходження служби в поліції, взагалі без перевірки можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції та подальшого проходження такої служби, що суперечить п.10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII.

Більш того, суд наголошує, що Позивач у позовній заяві стверджує, що ним подавався рапорт про бажання проходити службу в Національній поліції, хоча дана заява не була розглянута та по ній не було прийнято рішення. Вказує на те, що після звільнення з роботи 06.11.2015 року він надалі продовжував ходити на роботу та виконувати свої посадові та функціональні обов'язки.

Судом, шляхом допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, які станом на 04.11.2015 року, як і Позивач працювали в Усатівському відділені міліції Біляївського РВ ГУМВС України Одеській області, було встановлено, що 04.11.2015 року весь особовий склад Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області було зібрано в приміщенні залу засідань вказаного міського відділу, де співробітниками відділу, кожен від свого імені, в тому числі і ОСОБА_1, були написані рапорти на начальника ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8 з текстом, що вони згодні на звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ за п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку переходом до іншого відомства (організації), які були передані інспекторам кадрового забезпечення, в тому числі особисто ст. інспектору кадрового забезпечення Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2

Свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було також зазначено, що 06.11.2015 року особовий склад був зібраний повторно для написання заяв про призначення до Національної поліції із зазначенням конкретних посад та датою написання таких заяв було зазначено 07.11.2015 року.

Усі наведені свідки підтвердили, що Позивач, також, писав наведену заяву.

Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що особисто бачили те, що ОСОБА_1 було написано вказані рапорт та заява саме наведеного змісту, які він передав ст. інспектору кадрового забезпечення Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 .

Також, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 підтвердили пояснення Позивача та вказали, що після 07.11.2015 року, впродовж до 20-х чисел листопада 2015 року, Позивач продовжував працювати в Усатівському ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області та виконував свої посадові обов'язки очільника цього відділу, зокрема, проводив інструктаж особового складу, розподіляв матеріали та інш.

Крім того, свідком ОСОБА_2, яка, станом на 06.11.2015 року, займала посаду старшого інспектора кадрового забезпечення Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області та, на день її допиту в суді, працювала в Біляївському ВП ГУНП в Одеській області, було зазначено, що Позивач писав відповідні рапорти (заяви) 04.11.2015 року та 06.11.2015 року про звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку переходом до іншого відомства та про прийняття до лав Національної поліції. ОСОБА_2 підтвердила факт передання цих заяв їй особисто Позивачем та зазначила суду, що рапорти (заяви) працівників, які були написані 04.11.2015 року та 06.11.2015 року, не реєструвались та знаходились у відділі кадрового забезпечення і були передані до УКЗ ГУМВС України в Одеській області та УКЗ ГУ НП в Одеській області нею особисто. Також свідок ОСОБА_2 вказала, що нею особисто складався список працівників Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області бажаючих продовжувати службу (роботу) в поліції, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.164), в якому було визначено прізвище Позивача, який був направлений до ГУМВС України в Одеській області 04.11.2015 року. Окрім викладеного, ОСОБА_2, як і попередні свідки підтвердила, що після 07.11.2015 року Позивач продовжував працювати в Усатівському ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області та виконував свої посадові обов'язки очільника цього відділу, зокрема, надавав до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області стройові записки, інш.

Суд приймає покази зазначених свідків по справі в якості належних та допустимих доказів по справі, які, в сукупності з наданими поясненнями Позивача та дослідженими письмовими доказами по справі, підтверджують доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог та відповідно, спростовують доводи Відповідача-1 та Відповідача-2 зазначені ними в обґрунтування заперечень проти позову.

За викладених обставин, враховуючи допущені Відповідачем-2 порушення порядку та умов звільнення Позивача, який визначений, як вимогами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, так і Прикінцевими та перехідними положеннями розділу XI Закону України № 580-VIII, з огляду на доведення в судовому засіданні факту написання Позивачем 04.11.2015 року відповідного рапорту про звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ за п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку переходом до іншого відомства та 06.11.2015 року заяви про прийняття до лав Національної поліції, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення Позивача із займаної посади з 06.11.2015 року за п.64 «г» (через скорочення штатів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, скасовуючи наказ в частині звільнення Позивача, суд враховує, що відповідно до п.19 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua.ua/freesearch) - ГУМВС України в Одеській області (код ЕДРПОУ 08592268) та Біляївський РВ ГУМВС в Одеській області (ЕДРПОУ 08674560) перебувають в стані припинення, проте, станом на момент винесення рішення судом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про припинення цієї юридичної особи. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно із ч. 9 ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За викладених обставин, Позивач підлягає поновленню на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, та його вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача про зобов'язання ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт, поданий ним згідно п. 9 розділу XI Закону України № 580-VIII , та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за п.64 «з» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства), суд вважає, що такі вимоги Позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ГУМВС України в Одеській області розглянути питання у відношенні Позивача щодо звільнення Позивача за п.64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Також, з огляду на доведення в судовому засіданні факту написання Позивачем 06.11.2015 року відповідної заяви, датованої 07.11.2015 року, про прийняття до лав Національної поліції та встановлений судом факт відстуності її розгляду Відповідачем-1, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльністі ГУНП в Одеській області щодо не розгляду заяви Позивача про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Відповідача-1 розглянути кандидатуру Позивача для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII згідно поданої ним відповідної заяви від 07.11.2015 року та видання з цього приводу відповідного наказу, суд вважає, що такі вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання Відповідача-1 розглянути питання щодо прийняття Позивача на службу до Національної поліції України у відповідності до п.9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 580-VIII згідно поданої ним 07.11.2015 року відповідної заяви, оскільки питання прийняття Відповідачем-1 відповідних рішень щодо прийняття осіб до лав полюції є його дискреційними повноваженнями.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області відповідного грошового утримання у зв'язку з вимушеним прогулом з моменту підписання наказу № 1336 о/с від 04.11.2015 року до моменту винесення відповідного судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно довідки Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області № 48/54 від 22.03.2016 року середньоденне грошове забезпечення Позивача складає 143,65 грн. (т. 1 а.с. 175). Сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з дня звільнення по день винесення судом рішення у справі, тобто в період з 06.11.2015 року по 15.07.2016 року, складає 36343,45 грн. (253 дні вимушеного прогулу х 143,65 грн.).

В той же час, відповідно до п.32 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжного доручення № 10 від 22.03.2016 року та відомості про зарахування на карткові рахунки коштів особову складу Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області за березень 2016 року, Позивачем була отримана одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 66241,55 грн (т. 2 а.с. 60-62).

За таких обставин, підстави для стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Також суд дійшов до висновку, що не підлягають задоволенню заявлені Позивачем вимоги про стягнення з Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн, з огляду на викладене.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав Позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку Позивачем не надано ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача-3.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення Позивача на посаді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошового утримання та завданої моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1.

Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (Ліквідаційну комісію) розглянути питання у відношенні підполковника міліції ОСОБА_1 щодо звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не розгляду, поданої 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 заяви про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію".

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", згідно поданої ним 07.11.2015 року відповідної заяви.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.