Постанова № 59315435, 26.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Львів № 813/2105/16

14 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник Шургот І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Городоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення у рамках виконавчого провадження № 49546909 оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 та встановлення вартості вказаного майна у розмірі 1699088,00 грн., зобов'язати відповідача утриматись від використання (заборонити використання) в рамках виконавчого провадження № 49546909 висновку суб'єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 про визначення вартості нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, у розмірі 1699088,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні у Городоцькому районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 49546909 з примусового виконання виконавчого напису № 793 від 01.07.2009 року, виданого приватним нотаріусом Львівського МНО Скречко М.М., про звернення стягнення на нежитлове приміщення столярного цеху, загальною площею 1824,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 10051041 та належить ОСОБА_3 на суму 794073,80 грн. Позивач не погоджується із діями державного виконавця щодо оцінки вказаного нерухомого майна та вважає їх протиправними, оскільки оцінювачем майна ФО-П ОСОБА_4 не було проведено огляду майна, висновок за результатами оцінки за своїм змістом та формою не відповідає вимогами Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, рецензентом висновку було порушено п. 65 вказаного Національного стандарту № 1. Вважає, що оскільки відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем, саме дії державного виконавця, а не звіт про оцінку майна чи рецензію на звіт, слід визнати протиправними. Стверджує, що оскарження самого по собі звіту (висновку) про вартість майна у порядку цивільного судочинства є фактично недоцільним, оскільки дії залученого суб'єкта оціночної діяльності щодо проведення оцінки майна є процесуальними діями державного виконавця, які і підлягають оскарженню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в процесі здійснення оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 під час виконання виконавчого напису № 793 від 01.07.2009 року, виданого приватним нотаріусом Львівського МНО Скречко М.М., у виконавчому провадженні № 49546909 було дотримано вимог ст. ст. 13, 58 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Спірні дії позивачем вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України. Вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим, безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 49546909 з примусового виконання виконавчого напису № 793 від 01.07.2009 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. про звернення стягнення на нежитлове приміщення столярного цеху, загальною площею 1824,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 10051041 та належить ОСОБА_3 на суму 794073,80 грн.

В ході примусового виконання виконавчого напису № 793 від 01.07.2009 року виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М., державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ЕТУЮ у Львівській області було описано й арештовано майно: нежитлове приміщення, столярний цех, загальною площею 1824,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця від 09.02.2016 року було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні щодо надання висновку з питань вартості вищезазначеного майна, ОСОБА_4, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 30.10.2013 року.

15.03.2016 року відповідачу надійшов звіт про незалежну оцінку майна станом на 19.02.2016 року, відповідно до якого оціночна вартість описаного майна становить 1699088,00 грн. без ПДВ. Експертом було здійснено визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в якості початкової ціни реалізації на прилюдних торгах у відповідності до ст. ст. 14, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Експертом задіяно три підходи до визначення вартості майна експертним шляхом: витратний (майновий), порівняльний (аналогів продажів), підхід, який базується на капіталізації доходів.

Вартість арештованого майна доведено сторонам виконавчого провадження та роз'яснено право подати державному виконавцю заперечення щодо оцінки в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.

25.03.2016 року відповідачу надійшов лист позивача про заперечення щодо результатів визначення вартості нежитлового приміщення - столярного цеху, загальною площею 1824,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, зазначених у Висновку про вартість майна станом на 19.02.2016 року.

На виконання вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» для рецензування висновку відповідачем призначено рецензентом Експертне бюро ТОВ «Айстра», якому видано сертифікат №377/15 від 07.05.2015 року про володіння достатнім рівнем професійної підготовки для самостійного проведення експертної оцінки майна.

30.05.2016 року Експертним бюро ТОВ «Айстра» складено Рецензію на Звіт про незалежну оцінку майна - нежитлового приміщення столярного цеху (літ. А-1) загальною площею 1824,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якої Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Законом України «Про виконавче провадження» визначаються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 цього Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

Згідно зі ст. 13 цього ж Закону для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

Копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

Відповідно до ст. 58 цього ж Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до ст. 5 цього Закону суб'єктами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно зі ст. 12 цього ж Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Стандарт № 1).

Відповідно до п. 50 Стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Згідно з п. 54 Стандарту № 1 зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п. п. 62, 63, 67 Стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

Рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

- звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

- звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

- звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

- звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю звіту про незалежну оцінку майна - нежитлового приміщення столярного цеху (літ. А-1) загальною площею 1824,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 станом на 19.02.2016 року та рецензії на вказаний звіт від 30.05.2016 року. Разом з тим, вимог про визнання протиправними та скасування вказаних звіту та рецензії позивач не заявляє.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, проведеного суб'єктом оціночної діяльності, а також результатів рецензування звіту про оцінку майна. Такі результати можуть бути оскаржені державному виконавцю або до суду у встановлений законом строк. З урахуванням наведеного, суд констатує, що у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна та результатами рецензування звіту про оцінку майна сторона виконавчого провадження може оскаржити такі результати в порядку і в строки, встановлені законом, незважаючи на те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем. З цих же підстав суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що оскарження самого по собі звіту (висновку) про вартість майна у порядку цивільного судочинства є фактично недоцільним, оскільки дії залученого суб'єкта оціночної діяльності щодо проведення оцінки майна є процесуальними діями державного виконавця, які і підлягають оскарженню.

Суд зазначає, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів протиправності дій відповідача щодо проведення у рамках виконавчого провадження № 49546909 оцінки нерухомого майна, в ході розгляду справи судом встановлено дотримання відповідачем порядку визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні. Також не надано доказів на підтвердження відсутності проведення огляду нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про необхідність винесення державним виконавцем постанови про призначення рецензування звіту про оцінку нерухомого майна, оскільки статтями 13 та 58 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обов'язку державного виконавця виносити таку постанову. Натомість, встановлено обов'язок державного виконавця у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, призначити рецензування звіту про оцінку майна, що і було здійснено відповідачем.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи та меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що державний виконавець Городоцького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо проведення оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 під час виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 49546909 діяв в межах повноважень, встановлених законом, та з урахуванням вимог, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Відтак, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення у рамках виконавчого провадження № 49546909 оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 та встановлення вартості вказаного майна у розмірі 1699088,00 грн. слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від використання (заборонити використання) в рамках виконавчого провадження № 49546909 висновку суб'єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 про визначення вартості нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, у розмірі 1699088,00 грн. суд зазначає, що така ґрунтується на твердженні позивача про протиправність дій відповідача щодо проведення оцінки нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1824,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 під час виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 49546909. Оскільки судом встановлено правомірність таких дій відповідача, підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині відсутні.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Правила ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2016 року.

Суддя Клименко О.М.