Постанова № 59315270, 26.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року 810/1185/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,

за участю:

представника позивача - Теличка С.О.,

представника відповідача - Козолій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Валентина ЛТД" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо несвоєчасного внесення змін в інтегровану картку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" згідно поданої декларації від 31.12.2015;

- скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" на єдиний податок четвертої групи;

- зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" платником єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2016 року.

Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги, позивач вважає, що відповідачем було невчасно внесено зміни до інтегрованої картки підприємства, що призвело до відображення податкового боргу станом на 01.01.2016 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та подальшою відмовою позивачеві у переході платника на спрощену систему оподаткування четвертої групи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, заперечуючи проти позову, обґрунтовує правомірність своїх дій та рішення тим, що згідно п.п.291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - Податковий кодекс України) не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи, суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). При розгляді податкових декларацій встановлено, що станом на 1 січня 2016 року в інтегрованій картці позивача обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості код платежу 50/18010400/00 в розмірі 13430,20 гривень. Враховуючи вищевикладене вказує, що позивач не може бути зареєстрованим платником податку четвертої групи в 2016 році.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, що викладені в письмовому запереченні проти позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

У відповідності до пункту 266.1.1. статті 261 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пунктом 266.6.1. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 266.7.5. статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до пункту 266.9.1. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

На виконання вищеперерахованих норм законодавства, позивач 19.02.2015 подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ДПІ:1007) звітну декларацію з поквартальною розбивкою до кінця року суми самостійно визначеного податкового зобов'язання в сумі 17 953, 32 грн. Через технічні проблеми в програмному забезпеченні відповідача, а саме того, що позивач був відсутній в реєстрі, вказану декларацію не було прийнято, що підтверджується квитанцією від 19.02.2016 №1.

Беручи до уваги усні рекомендації відповідача, 19.02.2015 позивач подав ідентичну декларацію до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (м. Васильків, код ДПІ:1030), яка була прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією від 19.02.2016 №2.

Підтвердженням сплати позивачем визначеної декларацією суми податку є платіжні доручення: №304 від 30.04.2015; №664 від 29.07.2015; №667 від 30.07.2015; №1209 від 26.11.2015; №1332 від 17.12.2015.

В кінці 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що він є в реєстрі платників по Васильківському району (код ДПІ: 1007), разом з цим повідомив, що в інтегрованій картці позивача рахується борг в сумі 17 953, 32 грн.

30.12.2016 позивач подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ДПІ:1007) у електронному вигляді звітну декларацію по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, а також відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості.

Цього ж дня позивач подав уточнюючу декларацію до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, (код ДПІ: 1030) в електронному вигляді, що підтверджується квитанцією від 30.12.2015 №2, а також додатково подав таку саму уточнюючу декларацію 31.12.2016 на паперовому носії. Із вказаними деклараціями позивач подав відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості, з яких випливає відсутність таких об'єктів. Таким чином, позивач уточнюючими деклараціями нарахував до зменшення податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 17 953, 32 грн.

Разом з тим, в ході судового розгляду, судом було встановлено, що жодних дій з боку відповідача щодо внесення в інтегровану картку платника - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД", в графі податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не вчинялось.

Відповідач, розглянувши подану позивачем податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік від 19.02.2016 №9020697949 та №9019083014 від 17.02.2016 року, додаток до податкової декларації від 19.02.2016 року №9020698033 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 року від 17.02.2016 року №9019094944, відмовив у прийняті податкової звітності платника єдиного податку, оскільки станом на 1 січня 2016 року в інтегрованій картці позивача обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 13430,20 гривень.

Також, відповідач вказує, що протягом 2015 року позивачем сплачено до місцевого бюджету м. Васильків (код ДПІ 1030) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 104,98 грн. В результаті в КОР станом на 01.01.2016 року рахується заборгованість зі сплати податку в сумі 13430,02 грн. (нарахування за III квартали 2015 року) за IV квартали 2016 року - 30.01.2016 року.

У зв'язку із зазначеними, Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області винесено рішення від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи.

Не погоджуючись із вказаним обставинами, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, що стало предметом розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Як зазначалось судом, пунктом 266.7.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У відповідності до пунктів 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функції.

Згідно із приписами підпункту 72.1.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 даного Кодексу, інших звітних документах.

Відповідно до Наказу Міністерства Доходів і Зборів України №765 від 05 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), а саме положень пункту 13 встановлено, що занесення/перенесення, включення операцій в інформаційній системі провадяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з ведення відповідної інформації.

Згідно із пунктом 16 Порядку посадовими особами ГУ Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки щороку станом на 01 січня здійснюється інвентаризація взаєморозрахунків за кожним платником та оформлюється акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім'я ГУ Міндоходів, обидва примірники якого направляються листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у невнесенні в інтегровану картку платника відомостей, викладених у поданих позивачем податкових деклараціях щодо зменшення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 17 953, 32 грн., призвело до утворення штучної заборгованості позивача перед Державним бюджетом України. В результаті наявності такої заборгованості, відповідачем протиправно винесено рішення про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні рішення про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи не дотримано підстав, меж повноважень та способу дій, які передбачені йому нормами чинного законодавства України, а тому вважає, що позовні вимог є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо несвоєчасного внесення змін в інтегровану картку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" згідно поданої декларації від 31.12.2015.

Скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" на єдиний податок четвертої групи.

Зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" платником єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" судові витрати у розмірі 4134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.