Постанова № 59315134, 14.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року о 15 год. 06. хв.Справа № 808/1484/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Машко Г.І.,

відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно виробнича компанія «Спецзахист»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно - проектно виробнича компанія «Спецзахист» (далі - позивач, ТОВ «ІПВК «Спецзахист») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016 №0000191400 та №0000181400.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Бест Фінанс», оскільки товари від контрагента фактично отримані, частково оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Також зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на припущеннях. Вважає, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути доказом нереальності проведених операцій, а твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента первинних документів у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою через 6 місяців після проведення господарської операції без з'ясування його фактичного місцезнаходження, базується лише на припущеннях. Крім того зазначає, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом податкового законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальних характер. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Бест Фінанс», оскільки надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять недоліки у оформленні, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні послуг з навантаження-розвантаження. Крім того, у позивача відсутній на балансі транспортний засіб, яким здійснювалось транспортування товару. Також наявна податкова інформація, згідно з якою фактичне місцезнаходження ТОВ «Бест Фінанс» не встановлено, виявлено схему, пов'язану з незаконним формуванням податкового кредиту покупцям ТОВ «Бест Фінанс» шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей та проведення безтоварних операцій, у зв'язку з чим контролюючий орган прийшов до висновку, що дане підприємства здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій. пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Бест Фінанс». Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ІПВК «Спецзахист» зареєстроване 14.07.2011 Запорізьким міським управлінням юстиції та перебуває на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва 01.01.2013 №200092151 (анульовано) та від 23.11.2015 №200243194.

В період з 28.03.2016 по 01.04.2016 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Бест Фінанс» (код ЄДРПОУ 39857656), за результатами якої складено акт №4/08-26-14-00/37778452 від 08.04.2016 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, а саме безпідставне віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2015 року сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Бест Фінанс» у вересні 2015 року, що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2015 року на загальну суму 374069,00 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2015 року на суму 374069,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість (рядок 19 декларацій) за жовтень 2015 на загальну суму ПДВ 25536,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2015 року 25536,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 21.04.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000191400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 561103,50 грн., в т.ч. за основним платежем 374069,00 грн. та 187034,50 грн. штрафними санкціями;

№0000181400, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 25536,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бест Фінанс».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ «Бест Фінанс» укладено договір поставки товару №01/09/15-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник - ТОВ «Бест Фінанс» зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця - ТОВ «ІПВК «Спецзахист» для використання його у своїй діяльності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього договору (а.с.30-31, т.1).

Пунктом 1.2 визначено найменування товару: вогнезахисні матеріали, кабель вогнестійкий, електричне обладнання, ґрунт, розчинник, мінераловата та інші матеріали. Відповідно до п.1.5 номенклатура товару, асортимент, кількість, одиниця виміру і ціна за одиницю товару визначаються згідно з виставленими рахунками.

На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товару позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано рахунки на оплату товару №14 від 30.09.2015, №12 від 23.09.2015, №11 від 21.09.2015, №10 від 16.09.2015, №13 від 29.09.2015, №15 від 30.09.2015, №9 від 10.09.2015, №8 від 03.09.2015, №7 від 02.09.2015 (а.с.32-40, т.1), податкові накладні №1 та №2 від 02.09.2015, №3 від 03.09.2015, №1 від 10.09.2015, розрахунок №1 від 30.09.2015 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 10.09.2015, №19 від 16.09.2015, №16 від 29.09.2015, №17 від 30.09.2015, №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14 від 21.09.2015, №19 від 23.09.2015, №18 від 30.09.2015 (а.с.41-59, т.1), видаткові накладні №7 від 02.09.2015, №8 від 08.09.2015, №9 від 10.09.2015, №10 від 28.09.2015, №11 від 21.09.2015, №12 від 30.09.2015, №13 від 30.09.2015, №14 від 30.09.2015, №15 від 30.09.2015 (а.с.60-68, т.1).

Транспортування придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, калькуляцією, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактури ТОВ «Делівері», з яким позивачем укладено договір на транспортно-експедиторські послуги, а також актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Нова пошта» (а.с.69-82, т.1).

На підтвердження оплата придбаного у ТОВ «Бест Фінанс» товару до матеріалів справи надано виписки з банківського рахунку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (а.с.83-93, т.1), станом на 14.07.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «Бест Фінанс» становить 4 642,27 грн., що підтверджується довідкою №14/07-2 від 14.07.2016.

Крім того, на підтвердження отримання від ТОВ «Бест Фінанс» матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано сертифікати відповідності щодо придбаного товару, сертифікати якості (а.с.100-116, т.1).

Отримання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ «Бест Фінанс» також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями довіреностей на отримання товару, виданими уповноваженій посадовій особі позивача (а.с.76-84, т.2).

Надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Бест Фінанс» по даним господарським операціям, які містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою і для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

З пояснень представника позивача та наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що отриманий від ТОВ «Бест Фінанс» товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача, а саме для виконання умов догорів: №31/08/2 від 31.08.2015, укладеного з ТОВ «Запорожпроект» на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт пожежної сигналізації та системи оповіщення (а.с.129-164, т.1); №31/08/1 від 31.08.2015 укладеного з ТОВ «Запорожпроект» на виконання робіт з вогнезахисної обробки елементів косуоров сходів (а.с.166-186, т.1); договору №14782-2015 від 21.07.2015 укладеного з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на виконання робіт з нанесення додаткового вогнезахисного покриття на металоконструкції колон, ферм та балок покриття машинного залу енергоблоку №1, будівельно - монтажні роботи (а.с.1-20, т.2); №17/1 від 03.07.2015 укладеного з Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» на виконання робіт з монтажу системи автоматичного пожежогасіння, автоматичної пожежної сигналізації, протипожежного захисту, вогнезахисту металоконструкцій (а.с.21-54, т.2); №17/3 від 28.09.2015 укладеного з Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» на виконання робіт заміни існуючих протипожежних дверей на нестандартні двері (люки), облаштування протипожежних перегородок в приміщенні РУСН 0,4 кВ (енергоблок №2) Трипільської ТЕС (а.с.55-75, т.2).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з ТОВ «Бест Фінанс» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Стосовно посилань представника відповідача на нереальність перевезення товару з огляду на відсутність на балансі у позивача транспортного засобу автомобіль Mercedes, державний номер НОМЕР_1, який відповідно до відомостей з товарно-транспортних накладних використовувався для перевезення товару, суд звертає увагу, що такі твердження ґрунтуються на хибному трактуванні умов договору поставки. Так, в акті перевірки та письмових запереченнях на адміністративний позов контролюючим органом зазначено, що згідно з умовами п.4.1 договору поставки №01/09/15-1 поставка здійснюється, у тому числі, у спосіб самовивезення зі складу постачальника. Разом з тим, до матеріалів справи надано копію договору поставки №01/09/15-1 від 01.09.2015, відповідно до умов якого поставка товару здійснюється одним з наступних способів: силами та за рахунок постачальника (ТОВ «Бест Фінанс») або за допомогою транспортних компаній (Нова Пошта, САТ, Делівері та ін.).

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що замовником та вантажовідправником придбаного позивачем товару є ТОВ «Бест Фінанс», що підтверджує виконання умов договору щодо порядку поставки товару, а відтак, суд вважає таке посилання представника контролюючого органу помилковим.

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами та доповненнями, далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який надає право платникам податку на прибуток для відображення витрат на перевезення вантажів при розрахунку оподатковуваного прибутку, як це передбачено пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України. Разом з тим, жодного пливу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-транспортна накладна не має. Суд зазначає, що певні недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної не можуть мати вирішального значення для висновків про фіктивність господарської операції, якщо інші первинні документи надають змогу прийти до висновків про те, що поставка товару була реально здійснена.

Щодо посилання представника відповідача на наявність кредиторської заборгованості ТОВ «ІПВК «Спецзахист» по взаємовідносинах з ТОВ «Бест Фінанс», суд зазначає, що наявність кредиторської заборгованості між контрагентами не може свідчити про нереальність господарської операції, а лише може вказувати на неналежне виконання сторонами умов договору щодо строків поставки та оплати товару. Податкове законодавство не ставить право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від факту повної оплати товару, оскільки таке право виникає за правилом першої з подій: або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або за датою отримання платником податку товарів/послуг. Враховуючи, що згідно з обставинами справи, оплата отриманого товару здійснювалась після отримання товару, а згідно з договором поставки товару обов'язковість попередньої оплати не обумовлена, наявність кредиторської заборгованості по оплаті поставленого товару не може мати вирішальне значення для висновків про нереальність господарської операції та відсутність у платника права на формування податкового кредиту.

Крім того, з наданої до матеріалів справи довідки ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від 14.07.2016 №14/07-2, судом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Бест Фінанс» товарів на загальну суму 2 746 719,80 грн., з яких станом на 14.07.2016 сплачено 2 742 077,53 грн., кредиторська заборгованість складає 4642,27 грн., тобто позивачем здійснено оплату товару на 99%, що свідчить про поступове погашення кредиторської заборгованості.

Щодо посилань представника відповідача на те, що у видатковій накладній №10 від 28.09.2015 загальна сума ПДВ за отриманий товар складає 4806,00 грн., що на 773,71 грн. більше ніж у податковій накладній №19 від 16.09.2015 (4032,29 грн.), суд зазначає наступне.

Як встановлено з пояснень представника позивача, оплата придбаного товару здійснювалась ТОВ «ІПВК «Спецзахист» на підставі рахунку фактури №10 від 16.09.2015, а після отриманої податкової накладної №19 від 16.09.2015 позивачем також було встановлено вказану невідповідність, у зв'язку з чим позивачем було досягнуто домовленості з ТОВ «Бест Фінанс» про корегування зазначеної податкової накладної.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем у податковій декларації за жовтень у рядку 5 розділу ІІ додатку 5 податкової декларації задекларовано по даній операції податковий кредит в розмірі 4032,29 грн., тобто у розмірі, зазначеному в податковій накладній №19 від 16.09.2015, що є меншим, ніж у відповідній видатковій накладній на 773,71 грн. Таким чином, суд вважає необґрунтованим твердження про наявність у позивача будь-якої податкової вигоди у зв'язку встановленими недоліками у первинних документах, оскільки неправомірного збільшення розміру податкового кредиту не відбулось. Також зазначена обставина не може бути визнана беззаперечним доказом відсутності господарської операції між контрагентами.

Щодо посилань представника відповідача на податкову інформацію Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.02.2016 №21/2200 щодо ТОВ «Бест Фінанс» по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.08.2015 по 31.12.2015, відповідно до якої встановлено, що підприємство та посадові підприємства за юридичною адресою відсутні, а фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в податковій звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Сама по собі податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не може вважатись такою, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, а висновки, зроблені на підставі такої інформації, підлягають доведенню.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі, протиправна у разі ухилення від сплати), або невиконання ними обов'язку щодо подання по контролюючих органів податкової звітності при фактичному здійсненні господарської операції не може мати негативний вплив для покупця у разі дотримання ним вимог податкового законодавства.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Бест Фінанс» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бест Фінанс» з поставки товарів спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, право позивача на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Бест Фінанс» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2015 року з урахуванням податку на додану вартість по операціях з даним контрагентом.

З урахуванням наведеного, суд зазначає про безпідставність твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2015 року на суму 374069,00 грн. за рахунок операцій з ТОВ «Бест Фінанс», та вважає, що податкове повідомлення рішення від 21.04.2016 №0000191400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 561103,50 грн., у тому числі за основним платежем 374069,00 грн. та 187034,50 грн. штрафними санкціями, підлягає скасуванню.

Враховуючи залежність розміру від'ємного значення податку на додану вартість від розміру податкового кредиту відповідного періоду, з урахуванням попередніх висновків суду, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2015 року, У зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 №0000181400, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 25536,00 грн., підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно - проектно виробнича компанія «Спецзахист» в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно - проектно виробнича компанія «Спецзахист» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 21.04.2016 №0000191400 та №0000181400.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8416,55 грн. (вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень 55 коп.), присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно - проектно виробнича компанія «Спецзахист» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко