Постанова № 59314980, 19.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 р. Справа № 805/1533/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

приміщення суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов’янськ, 84122

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Санаторія “Святі Гори” заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобов’язання Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області визнати податковий борг з орендної плати за землю за період лютий 2015р – травень 2016 року у сумі 676 454,06грн. безнадійним та прийняття рішення про його списання ,

ВСТАНОВИВ:

Санаторій “Святі Гори” заснований на власності Донецької обласної ради профспілок (далі – Позивач або Підприємство) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – Відповідач або Податковий орган) про зобов’язання Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області визнати податковий борг з орендної плати за землю за період лютий 2015р – травень 2016 року у сумі 676 454,06грн. безнадійним та прийняття рішення про його списання /а.с.4-8/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувшись з заявою до податкового органу про списання безнадійного податкового боргу виниклого внаслідок обставин непереборної сили, позивач отримав відмову. Вважає, що податковий орган протиправно відмовив у списанні податкового боргу, та у листі не зазначив жодних обґрунтованих доводів в цього приводу, у зв’язку з чим звернувся до суду.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд зобов’язати Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області визнати податковий борг з орендної плати за землю за період лютий 2015 по травень 2016 року у сумі 676454,06грн. безнадійним та прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу /а.с.92/.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки /а.с.89/. У попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у запереченнях, зазначивши, що діяв виключно на підставі і в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, у зв’язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову/а.с.58-59/.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Санаторій “Святі Гори” заснований на власності Донецької обласної ради профспілок зареєстрований в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 30354113), місцезнаходження юридичної особи: 84130, м. Святогірськ, вул. Островського, буд.9, перебуває на обліку як платник податків у Слов’янській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області/а.с.40-49/.

Відповідач – Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого 2015 року по травень 2016 року за Санаторієм “ Святі Гори ”, заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок, рахується податковий борг з орендної плати за землю.

11 березня 2016 року позивач звернувся до Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відповідно до ст.101 Податкового кодексу України щодо списання безнадійного податкового боргу з орендної плати за 2015 рік у сумі 424 225,38грн., з якої основний борг - сума податку 405 693,75 грн., пеня 18 531,63 грн./а.с.9/.

23.03.2016 за вих. №5104/10/05/05-22-23 Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області надано відповідь на ім’я головного лікаря установи охорони здоров’я – санаторію «Святі гори», заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок яка, містить в собі рішення щодо відмови у списанні боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, з огляду на те, що звернення позивача не відповідає вимогам, визначеним у Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, у податкового органу відсутні правові підстави для списання податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб/а.с.10/.

10.06.2016 р. за вих. № 131 позивач звернувся до Слов’янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з листом про списання заборгованості з орендної плати за земельні ділянки та просив заборгованість з орендної плати за землю за 2016 рік в сумі 254 428,36 грн. визнати безнадійним податковим боргом та списати (ар.с.78-79).

23.06.2016 року листом за № 11087/10/05-22-23 Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області, надано відповідь на ім’я головного лікаря установи охорони здоров’я – санаторію «Святі гори», заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок яка, містить в собі рішення щодо відмови у списанні боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб. Зазначеними підставами відмови контролюючим органом є відсутність у додатку до звернення обов’язкових документів (ар.с.80).

Суд зазначає, що податковий орган дуже формально підійшов до розгляду заяви позивача, не застосувавши принцип всебічності та об’єктивності розгляду заяви.

Враховуючи всі обставини, позивач, з метою захисту своїх законних прав та інтересів звернувся із вказаним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так,згідно з підпунктом 14.1.72. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті20 Податкового кодексу України

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до статті 207 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Між сторонами немає спору,щодо наявності земельною ділянки у позивача, щодо наявності зобов’язань зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Спірним питанням зазначеного позову є відмова податкового органу у списанні податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, що виник у позивача внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечувалось представником позивача, позивачем не здійснювалася сплата податку з орендної плати за землю за 2015-2016р.р., у зв’язку із чим обліковується недоїмка у розмірі 676454,06грн., що також підтверджується витягом з облікової картки по податку – орендна плата з юридичних осіб (ар.с.60-63)

Крім того, в матеріалах справи знаходиться акт №1164-07 від 26.05.2016 року щодо проведення звірення розрахунків станом на 31.03.2016 р. ( ар.с.77).

При з’ясуванні обставин справи, судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України ” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ” визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України “Урядовий портал”.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ та м. Донецьк.

Згідно зі ст. 6 вище зазначеного Закону визначено,що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону зазначено, що скасування підлягає на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст.11 Закону № 1669-VII, закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Із наведених приписів вбачається, що у платника податку податковий борг виникає у загальному порядку, але у подальшому підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст.101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 “Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків ” зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376. (далі Порядок № 577)

У відповідності до п. 14.1.11.ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та Порядку №577, документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - можорних обставин), є відповідний сертифікат(висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Кодексу.

Відповідно до п.101.1 та пп. 101.2.4 п.101.2 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, в тому числі податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під терміном "безнадійний" розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків,що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно п.101.5 ст. 101 Податкового кодексу України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У розділі ІІІ Порядку №577 зазначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України.

Згідно п.4.1. Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено звернення до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

16.05.2016 р. за вих. № 492/12.1-21-03 Торгово-промисловою палатою на адресу позивача надано відповідь. У відповіді зазначено, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначений критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 від 02.09.2014 року. ( ар.с.11-13).

Суд також зазначає, що Торгово-промислова палата України наділена правом лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини з зазначенням дати виникнення форс-мажору, тоді як права визначення є податковий борг суб'єкта господарювання безнадійним чи ні, вона не має. Такий висновок повинен надати саме відповідач, розглянувши заяву про списання податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума податкового боргу, який позивач просив списати складає 676454,06 грн., відповідач не заперечував проти визначеної позивачем суми податкового боргу.

Виходячи з положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позивач має всі підстави на визнання податкового боргу з орендної плати за землю, таким що підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу та відповідачем неправомірно відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу.

Суд зауважує, що реалізуючи право на судовий захист позивач на власний розсуд у позові визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та спосіб його захисту.

При цьому рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом, аналіз яких дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання його приписів.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

З наведеного слідує, що поновлюючи порушене право, суд може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом.

Оскільки позивачем виконано вимоги щодо належного звернення до контролюючого органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу платника податків, момент виникнення такого сторонами не оспорювався, суму податкового боргу підтверджено документально, суд вважає, що позовну вимогу в частині зобов’язання відповідача визнати податковий борг підприємства у вказаній вище сумі таким, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), встановлений п.п. 101.2.4 ст. 101 ПК України (безнадійним боргом), та списати, слід задовольнити.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує Санаторію “Святі Гори” заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Санаторія “Святі Гори” заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області визнати податковий борг з орендної плати за землю за період лютий 2015р – травень 2016 року у сумі 676 454,06грн. безнадійним та прийняття рішення про його списання – задовольнити .

Зобов’язати Слов’янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного боргу з орендної плати за землю Санаторія “Святі Гори”, заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок за період лютий 2015р – травень 2016 року у сумі 676 454,06грн.

Стягнути на користь Санаторія “Святі Гори” заснованого на власності Донецької обласної ради профспілок витрати зі сплати судового збору у сумі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 19 липня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.