Постанова № 59314958, 26.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р. Справа №805/1685/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Зима М.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №218-23 від 01.03.2016 року про сплату земельного податку з юридичних осіб на суму 8 018,30 грн, мотивуючи вимоги тим, що податковим органом неправомірно було прийнято податкову вимогу щодо сплати податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 8 018,30 грн, оскільки господарська діяльність підприємства здійснюється у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі, що у відповідності до положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669 (далі – Закон № 1669) звільняє від сплати поточних податкових зобов’язань, зокрема, з земельного податку. На день подання декларації існував затверджений перелік населених пунктів на території яких проводиться антитерористична операція, та товариство звільнено Законом № 1669 від сплати земельного податку. Підприємством було використано право на позасудове врегулювання спору, однак результат залишився незмінним. У зв’язку з незгодою з податковою вимогою звернувся до суду.

26.07.2016 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на адміністративний позов, обґрунтовуючи тим, що за наслідком виникнення податкового боргу податковим органом було сформовано податкову вимогу. Також зазначає, що на сьогоднішній день не розроблено порядку застосування вказаних у ст.6 Закону № 1669 податкових пільг, та не внесено змін до Податкового кодексу. Крім того, позивачем згідно Сертифікату про настання обставин непереборної сили не було здійснено звернення до податкового органу з заявою про розстрочення виконання грошового зобов’язання. Позивач є платником податку та зобов’язаний сплачувати самостійно визначені податкові зобов’язання, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи без його участі, заперечує проти позову та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

З урахуванням ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” (код ЄДРПОУ 35397869, вул. Університетська, буд.13, м. Слов’янськ, Донецька область, 84112) зареєстровано в якості юридичної особи 04.09.2007 року, номер запису: 1 266 103 0001 026990 зазначене підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.(а.с.8-11)

В своїй діяльності керується Статутом затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради 28.08.2007 року зі змінами. (а.с.12-16)

Відповідач, Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що 18.02.2016 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями на загальну суму 96 221,72 грн, щомісячні суми грошового зобов’язання складають 8 018,48 грн та у грудні 8 018,44 грн з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року.(а.с.17-19)

01.03.2016 року Слов’янською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми “Ю” № 218-23, відповідно до якої станом на 29.02.2016 року сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов’язанням з земельного податку становить 8 018,30 грн.(а.с.36)

Позивачем було використано право на позасудове врегулювання спору шляхом адміністративного оскарження податкової вимоги до вищестоящих органів. (а.с.21-24,28-31)

Рішенням Державної фіскальної служби України №12291/6/99-99-17-01-15 від 03.06.2016 року Рішення Головного Управління ДФС у Донецькій області ДФС України №2093/10/05-99-17-01 від 22.04.2016 року та спірну податкову вимогу залишено без змін( а.с. 25-27,32-34)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спірним питанням даного позову є правомірність винесення податковим органом податкової вимоги позивачу, який здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Також, землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).

Тобто, несплачена сума узгодженого податкового зобов’язання набуває статусу податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Як раніше судом було встановлено, відповідачем було сформовано спірну податкову вимогу та направлено на адресу позивача, однак податкова вимога на час розгляду справи невиконана та податковий борг непогашений.

Разом з цим, суд зауважує, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом № 1669 визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України “Урядовий портал”.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Статтею 7 Закону № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить м. Красний Лиман та Краснолиманський район.

З аналізу норм Закону № 1669 та ПК України вбачається, що зазначеним Законом встановлені пільги з земельного податку, що сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Крім тог, суд зауважує та тому, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Красного Лиману та Краснолиманського району Донецької області – у населених пунктах, на території яких здійснювалася та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, норми статті 6 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Торгово-промислової палати України, у відповідності до чого були надані Сертифікати №1201 та №1735 про настання обставин непереборної сили (а.с.36-39)

Тобто, спеціальним законом та відповідними Сертифікатами ТПП, на час виникнення спірних правовідносин, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати земельного податку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у письмовому заперечені, оскільки вони не відповідають чинному законодавству та не підтверджені жодним доказом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд вважає, позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області форми “Ю” № 218-23 від 01.03.2016 року про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 8 018 (вісім тисяч вісімнадцять) грн 30 коп.

Стягнути зі Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” судовий збір в сумі 1 378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.