Постанова № 59314945, 25.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 р. Справа №805/2033/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Зима М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Маріупольської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" про стягнення податкової заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 548 156,94 грн з податку на додану вартість у розмірі 117 186,88 грн, з екологічного податку за надходження від скидів забруднюючих речовин у розмірі 3 707,17 грн, мотивуючи вимоги тим, що у відповідача існує податкова заборгованість, що виникла у результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання. Оскільки самостійно податкове зобов'язання не сплачується, будь-які інші міри впливу з боку податкового органу задля виконання податкового зобов'язання відповідачем ігноруються, просить суд стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача заборгованість у сумі 1 669 050,79 грн.

18.07.2016 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на адміністративний позову, в обґрунтування якого зазначає, що господарська діяльність підприємства здійснюється у відповідності до положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669 (далі - Закон № 1669) на території проведення антитерористичної операції, що звільняє від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, з орендної плати. Крім того, зазначає, що його діяльність пов'язана з видобуванням граніту, який здійснюється виключно буро-вибуховим способом, що внаслідок проведення АТО виявилося неможливим. Звернення до Штабу АТО з проханням відновити вибухові роботи виявилося безрезультатним, у відповідності до чого робота товариства зупинена, внаслідок чого утворюється податкова заборгованість. З огляду на зазначене просять відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Маріупольська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Старо-Кримський кар"єр" (РНОКПП 00292215, смт. Старий Крим, м. Маріуполь, 87591) пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації 26.12.1996 року номер запису 1 274 410 50001 000352, зазначене вбачається з ідентифікаційних даних.(а.с.10-12)

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації:

- з плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9002369747 від 27.01.2014 року; №9014305601 від 13.02. 2015 року; №9018315248 від 17.02.2016 (а.с.17-22)

-податку на додану вартість № 9059643681 від17.10.2014 року; № 9067234575 від 19.11.2014 року; № 9073462839 від 19.12.2014 року; № 9077901426 від 16.01.2015 року; №9015779861 від 16.02.2015 року; №9073136499 від 20.04.2015 року; №909969331 від 19.05.2015 року; №9127150297 від 18.06.2015 року; №9152925122 від 20.07.2015 року; №9175229933 від 20.08.2015 року; №9192767010 від 17.09.2015 року; №9214048108 від 19.10.2015 року; №9237351692 від 20.11.2015 року; №9256207262 від 18.12.2015 року; № 9273728170 від 20.01.2016 року; № 9020178784 від 19.02.2016 року; № 9039216991 від 21.03.2016 року; №9060445840 від 20.04.2016 року ( а.с.29-36,41-65)

-екологічного податку за надходження від скидів забруднюючих речовин № 9079393805 від 29.01.2015 року(а.с.74)

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 46.1. ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як раніше було встановлено судом, відповідачем самостійно було визначено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, з податку на додану вартість та з екологічного податку за надходження від скидів забруднюючих речовин та зазначено у податкових деклараціях.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником.

Зі зворотнього боку облікової картки вбачається, що відповідачем порушувалися строки сплати податкових зобов'язань.(а.с.25-28)

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.129.4 ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за юридичних осіб відповідачу було нараховано пеню у розмірі 1725,50 грн та за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість нараховано пеню у розмірі 736,88 грн.

Крім того, за встановлені порушення граничного строку сплати грошових зобов'язань у відповідності до вимог ст.. 126 ПК України податковим органом до відповідача застосовано: штрафні санкції у розмірі 687,41 грн, зазначене підтверджується Актом про результати камеральної перевірки податкової звітності № 721/241/15-1/00292215 від 07.12.2015 року та винесеного на підставі акту податкового повідомлення рішення №0002681500 від 08.12.2015 року (а.с.23-24). та штрафні санкції у розмірі 361,8 грн зазначене підтверджується Актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість № 250/15/00292215 від 28.04.2015 року та сформованого на підставі акту податкового повідомлення-рішення №0000971500 від 28.04.2015 року.(а.с.37-40)

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Тобто, несплачене узгоджене податкове зобов'язання відповідача разом з пенею набуло статусу податкового боргу.

Для погашення відповідачем податкового боргу податковим органом було застосовано наступне.

Пунктом 59.1. ст.59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

04.02.2014 року Маріупольською ОДПІ було сформовано податкову вимогу форми "Ю" №5-11 на суму податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням на суму 93 802,10 грн, яка була отримана відповідачем (а.с.16).

З розрахунку ціни позову вбачається, що податковий борг відповідача складається з податкової заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 548 156,94 грн з податку на додану вартість у розмірі 117 186,88 грн, з екологічного податку за надходження від скидів забруднюючих речовин у розмірі 3 707,17 грн загальна сума становить 16 690 50,79 грн.(а.с.8-9)

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищевикладених правових норму їх сукупності вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку сплати. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Отже,судом встановлено, що заходи прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, строки добровільної сплати вийшли та на день розгляду справи відповідач має несплачений податковий борг у розмірі 1 669 050,79 грн.

У запереченні відповідач посилається на те, що господарська діяльність підприємства здійснюється на території проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначає, що його діяльність пов'язана з видобуванням граніту, який здійснюється виключно буро-вибуховим способом, що внаслідок проведення АТО виявилося неможливим. Звернення до Штабу АТО з проханням відновити вибухові роботи виявилося безрезультатним, у відповідності до чого робота товариства зупинена, внаслідок чого утворюється податкова заборгованість. З огляду на зазначене просять відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом № 1669 визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669)

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України "Урядовий портал".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Відповідно до ст. 7 Закону № 1669, під час проведення антитерористичної операції скасовано орендну сплату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить смт. Старий Крим м. Маріуполя Донецької області.

З аналізу норм Закону № 1669 вбачається, що зазначеним Законом встановлені пільги з земельного податку, що сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Крім того, суд зауважує та тому, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території смт. Старий Крим м. Маріуполя Донецької області - у населеному пункті, на території якої здійснювалася та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, у відповідності до чого пільги, встановлені ст. 7 Закону № 1669, поширюються на відповідача як платника орендної плати, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, з матеріалів справи (а.с.23-24) вбачається, що відповідачем до підприємства застосовані штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002681500 від 08.12.2015 року.

Згідно акту про результати камеральної перевірки податкової звітності № 721/241/15-1/00292215 від 07.12.2015 року штрафні санкції застосовані за порушення на 510 днів граничного строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковою декларацією № 9001816078 від 23.01.2013 року, по строку сплати 30.01.2014 року, фактично сплачено 24.06.2015 року.

Отже, судом встановлено, що фактична сплата за грошовим зобов'язанням по податковій декларації № 9001816078 від 23.01.2013 року відбулася 24.06.2015 року, в період проведення АТО; штрафні санкції податковим органом застосовані 08.12.2015 року згідно податкового повідомлення-рішення №0002681500, в період проведення АТО (час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем до суду не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено настання обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, а тому суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в частині стягнення податкового боргу у вигляді штрафної санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 687,41 грн.

Отже, з огляду на вищезазначене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1 548 156,94 грн, у т.ч. пеня 1 725,5 грн підлягають задоволенню в сумі 687,41 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та екологічного податку за узгодженим податковим зобов'язанням визначеним у податкових деклараціях відповідачем не сплачений, суд вважає, що існування зазначеного боргу доведено та підтверджено матеріалами справи, крім того відповідачем не оспорюється, отже підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в сумі 687 грн 41 коп, з податку на додану вартість в сумі 117 186 грн 68 коп, з екологічного податку з надходження від скидів забруднюючих речовин в сумі 3 707 грн 17 коп.

Згідно вимог ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Маріупольської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків, з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу- задовольнити частково.

Стягнути з розрахунків у банку Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" (РНОКПП 00292215, смт. Старий Крим, м. Маріуполь, 87591) заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 687(шістсот вісімдесят сім)41 коп.

Стягнути з розрахунків у банку Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" (РНОКПП 00292215, смт. Старий Крим, м. Маріуполь, 87591) на заборгованість з податку на додану вартість в сумі 117 186 (сто сімнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн 68 коп.

Стягнути з розрахунків у банку Приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар"єр" (РНОКПП 00292215, смт. Старий Крим, м. Маріуполь, 87591) на заборгованість з екологічного податку з надходження від скидів забруднюючих речовин в сумі 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн 17 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.