Постанова № 59314438, 25.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа № 922/1132/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. №б/н від 24.04.2015р.),

відповідача не зявився,

3-ї особи ОСОБА_2 (дов. 34473/8/10-20-30-18 від 10.05.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик (вх.№1217Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2016р. у справі № 922/1132/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус-1, м.Харків,

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральної обєднаної податкової інспекції м.Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків,

до 1-го відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещтик, м.Київ,

до 2-го відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик,

про усунення перешкод користування майном, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" перерахувати до Державного бюджету України податки та збори на загальну суму 20500000,00 грн. (двадцять мільйонів пятсот тисяч гривень 00 коп.) за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус 1 від 01.04.2016 року за №№131 -148, №№174-176 з податку на додану вартість; №№149-166, 172,173 з податку на прибуток.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2016р. у справі №922/1132/16 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Зобовязано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" усунути перешкоди у користуванні майном - грошовими коштами, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Сіріус 1, та перерахувати до Державного бюджету України податки та збори на загальну суму 20500000,00 грн. (двадцять мільйонів пятсот тисяч гривень 00 коп.) за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус 1 від 01.04.2016 року за №№131 -148, №№ 174-176 з податку на додану вартість; №№149-166, 172,173 з податку на прибуток. Стягнуто солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до Державного бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2016 року у справі №922/1132/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Сиріус-1 до ПАТ КБ Хрещатик, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував статтю 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2001цс15. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в порушення норм матеріального права нозобовязав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати кошти, що належать ТОВ «Сиріус-1» в інший спосіб, а не у відповідності до спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження її розгляд призначено на 01.06.2016р. о 10:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Відповідно до розпорядження від 31.05.2016р. у справі №922/1132/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

01.06.2016р. від позивача до суду надійшли заперечення (вх.№5586) на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016р. о 10:00.

04.07.2016р. від 2-го відповідача до суду електронною поштою надійшло клопотання (вх.№6729) про розгляд апеляційної скарги ПАТ КБ Хрещатик за відсутності скаржника. До клопотання додані: рішення правління НБУ №46-рш від 02.06.2016 року Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Хрещатик; рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №913 від 03.06.2016р. Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора банку.

05.07.2016р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб електронною поштою до суду надійшли письмові пояснення (вх.№6787) по справі.

06.07.2016р. від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№6797), в якому у відповідності до ст.25 ГПК України, враховуючи зміну уповноваженого органу 2-го відповідача на здійснення чинної процедури ліквідації банку, яка виникла після винесення рішення господарським судом першої інстанції, просить залучити до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик та продовжити розгляд апеляційної скарги за участі належного відповідача.

Відповідно до розпорядження від 04.07.2016р. у справі №922/1132/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з відпусткою судді Білоусової Я.О., суддів Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. у справі №922/1132/16 розгляд справи відкладено на 20.07.2016р. о 10:00 год.

08.07.2016р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду надійшли письмові пояснення (вх.№6969) по справі.

11.07.2016р. від апелянта до суду надійшло клопотання (вх.№6899), в якому просить суд розглянути справу №922/1132/16 за відсутності представника ПАТ «КБ «Хрещатик». Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

18.07.2016р. від ПАТ «КБ «Хрещатик» електронною поштою до суду надійшли пояснення (вх.№7146) щодо клопотання позивача про заміну 2-го відповідача, в якому зазначає, що не заперечує проти заміни 2-го відповідача на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик у відповідності до ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2015 року у даній справі колегією суддів за наслідками розгляду клопотання (вх.№6797) позивача про заміну уповноваженого органу 2-го відповідача на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у особі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик у порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України задоволено та здійснено відповідну заміну .

У судовому засіданні 20.07.2016р. оголошено перерву до 25.07.2016р. до 09:30 год.

У судове засідання 25.07.2016р. апелянт не зявився, просив суд розглядати справу без участі його представника. Вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.

Представники позивача та 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

25.11.2013 року між ПАТ КБ Хрещатик в особі Харківського регіонального відділення (відповідач-1) та ТОВ Сіріус 1 (позивач) укладено договір №26000001131198 банківського рахунку юридичної особи з наступними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого клієнту ТОВ «Сиріус-1», відкрито поточний рахунок у національній валюті України гривні за №26000001131198.

26.11.2013 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір 26000001131198/КБ про надання банком інформаційно-розрахункових послуг та послуг електронної пошти в системі «Клієнт-Банк», у якому банк бере на себе зобовязання по забезпеченню виконання умов розрахункового обслуговування клієнта у відповідності з договором №26000001131198 банківського рахунку юридичної особи від 25.11.2013 року.

Протягом дії договору банківського рахунку відповідач - 1 здійснював обслуговування рахунку позивача відповідно до його умов. Договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

У силу ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України є непорушним.

Частиною 1 ст.1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 ЦК України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем - 1 умов договору та порушення правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами в силу укладення між ними договору банківського рахунку, та встановлюють заборону на обмеження права позивача розпоряджатися своїми грошовими коштами на власний розсуд.

З матеріалів справи убачається, що позивачем як клієнтом ПАТ КБ Хрещатик 01.04.2016 року надано 1-му відповідачеві платіжні доручення №№131-148, 174-176, 149-166, 172, 173 на оплату до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за березень 2016 року на загальну суму 20500000,00 грн. (двадцять мільйонів пятсот тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до умов п.п. 2.1.4. п. 2 договору банківського рахунку юридичної особи банк зобовязався своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта (позивача) відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.

Згідно з п.8.1. ст.8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Операційним часом, відповідно до п.1.22) вказаного Закону, вважається частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до п.3.1. договору банківського рахунку за несвоєчасне (не пізніше наступного операційного дня після отримання відповідного документа) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Операційним днем, відповідно до п. 1.21) Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, вважається - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до п.2.3., п.п. 2.3.1., 2.3.2. спірного договору банківського рахунку банк має право повернути розрахунковий документ без виконання у день його надходження у разі невідповідного оформлення розрахункового документа, або якщо на вимогу банку клієнт не дасть документи і відомості, що потрібні для зясування його особи, суті діяльності, фінансового стану або умисно подасть неправдиві відомості про себе. Також, банк вправі відмовити клієнту у виконанні операції, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу. При цьому, і при поверненні розрахункового документа, і при відмові банку у виконанні платіжного доручення, банк має здійснити напис про причину повернення без виконання (з обовязковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно правового акту НБУ, який порушено), із зазначенням дати повернення, з підписами та відбитком штампа банка.

Зазначені умови договору узгоджуються з приписами п.п. 2.15, 2.16., 2.17. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. (зареєстровано у Міністерстві України за №377/8976 від 29.03.2004р.) (далі по тексту - Інструкція).

Згідно п.1.2 Інструкції, якщо банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Таким чином, списання грошових коштів з рахунку позивача до державного бюджету за наданими ним платіжними дорученнями від 01.04.2016 року повинно було відбутися або в цей же день, або наступного робочого операційного дня, тобто 04.04.2016 року, чого 1-й відповідач не здійснив без пояснення причини такого невиконання своїх зобовязань. Банк, прийнявши платіжні доручення від свого клієнта, не завершив банківську операцію з переказу коштів банку отримувача.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

З огляду на те, що банком в установлені законодавством та договором строки не були повернуті платіжні доручення або через неправильне їх оформлення, або у звязку з наявністю підстав для відмови у прийнятті до виконання, не вчинено дій, передбачених п. 1.2 Інструкції, зокрема, не повідомлено клієнта про наявність обставин відсутності/недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку, колегія суддів вважає, що банк, здійснивши операцію списання коштів з рахунку позивача, необґрунтовано використав грошові кошти у сумі 20500000,00 грн, які підлягають виплаті до державного бюджету.

При цьому, колегія суддів зазначає, що банком не доведено жодним доказом того, що в день надходження платіжних доручень, і наступного операційного дня існували будь-які обмеження на переказ коштів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений законом строк, є виною банку.

Це, зокрема, випливає із п.22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, яка встановлює, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Таким чином, банківська операція з перерахування податкових платежів до бюджету з моменту надання позивачем платіжних доручень та прийняття їх банком вважається завершеною для позивача, а зобов`язання з оплати виконаним.

Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, 1-й відповідач, розпочавши процедуру переказу грошових коштів за платіжними дорученнями позивача (оскільки прийняв їх до виконання і не повернув платнику), безпідставно, у порушення зобовязань за договором банківського рахунку, а також вимог чинного законодавства України не завершив переказ вказаних коштів та не перерахував їх банку отримувача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не застосовано ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2001цс15.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ст.ст. 111-16, 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права є обовязковими при неоднаковому застосуванні судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

У цивільній справі №6-2001цс15 предметом судового розгляду є позов до банку про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту), предметом дослідження були правовідносини, які виникли між вкладниками банку, які у звязку з закінченням строку дії договору банківського вкладу звернулися до банку з проханням про оформлення депозитного договору та сплати рештою суми готівкою.

У даній справі, яка розглядається господарським судом, предметом розгляду є вимога до банку та фонду гарантування про усунення перешкод у користуванні майном, грошовими коштами, та зобовязанням перерахування податків до державного бюджету. Колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи №922/1132/16 є відмінними від обставин справи № 6-2001цс15, справи не є подібними, а тому апелянт помилково посилався на необхідність застосування правових висновків Верховного Суду України в іншій справі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.04.16р. відповідно до постанови Правління Національного банку України від №234 Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення №463 про запровадження з 05.04.16р. тимчасової адміністрації у ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК строком на один місяць до 04.05.2016 року.

Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" призначено працівника Фонду ОСОБА_3.

З моменту запровадження тимчасової адміністрації банку всі правовідносини, що виникають (виникли) між банком та клієнтами регулюються виключно нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п.1. ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Тобто, наслідком запровадження тимчасової адміністрації банку є, у тому числі, передача всіх повноважень органів управління банку уповноваженій особі (особам) Фонду.

Відповідно до п. 5. ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Водночас, відповідно до п. 4) ч.6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини пятої цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо: виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоровя або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; тощо.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість у відповідності до статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п.9.3 Податкового кодексу України).

Як встановлено статтями 2, 9, 29, 30 Бюджетного кодексу України податкові надходження (у тому числі податок з доходів та податок на додану вартість) є одним з джерел формування доходної частини бюджету, яким забезпечується формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій держави її органами. Коштами бюджету є належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

За рахунок коштів бюджету здійснюються фінансування державного управління, національної оборони, правоохоронної діяльності, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій, науки, освіти тощо; здійснюється державне інвестування в обєкти державної власності з використанням державних капітальних вкладень та/або кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії; - комплекс заходів, визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного та/або місцевих бюджетів чи шляхом надання державних та/або місцевих гарантій; за рахунок бюджету реалізується інвестиційний проект субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції; тощо.

Окрім того, податок на додану вартість виступає інструментом стимулювання експорту у державі.

Отже, операція перерахування податків з рахунків платників, а податки на додану вартість та податок на прибуток є одними з найпотужніших надходжень до державного бюджету, за своєю суттю є державною виплатою.

Колегія суддів зазначає, що неналежне виконання обовязків 1-м відповідачем по переказу грошових коштів за дорученням позивача призвело до порушення інтересів державної установи в особі контролюючого органу, оскільки Державний бюджет України не отримав належні платежі.

Згідно з п.5-4) ст.2 вказаного Закону кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобовязань.

Аналіз положень ст.ст.190, 509 ЦК України свідчить, що майновим зобов'язанням є зобов'язання боржника передати кредитору майно (річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки) або сплатити певну грошову суму на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Проте, внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку, між сторонами склалися правовідносини з надання послуг, а не майнові зобов'язання, оскільки 1-й відповідач не зобов'язаний сплати позивачу свої гроші або передати своє майно, банк зобов'язаний надати послугу. У даному випадку йдеться про послугу перерахування суми податків до державного бюджету за розрахунковими документами платіжними дорученнями.

Разом з цим стаття 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до п.1 вказаної статті уповноважена особа Фонду має правовчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, а також, відповідно до п.3 цієї ж статті має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Враховуючи норми чинного законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, що передбачено п.5 ст. 36 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не розповсюджується на правовідносини, які виникли у позивача та 1-го відповідача (та існують між позивачем та 2-м відповідачем), оскільки у даному випадку мова не йде про виконання майнового зобовязання банком, а мова йде про завершення розпочатої банком на законних підставах процедури переказу коштів їх отримувачу бюджетних виплат. За обставин коли:

- позивач завершив операцію з перерахування грошових коштів до Державного бюджету України з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника (01.04.2016р.);

- другим відповідачем (банком) розпочато та не завершено операцію по переказу коштів позивача за умови відсутності у банку будь-яких обмежень на здійснення такої операції і строк на виконання якої сплив 04.04.2016 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації (05.04.2016р.);

- другийвідповідач з 05.04.2016р. набув усіх повноважень органів управління банком на період дії тимчасової адміністрації та при цьому має право продовжувати здійснення банком будь-який операцій, відповідальність за невиконання першим відповідачем зобовязання по зарахуванню грошових коштів за платіжними дорученнями позивача до Державного бюджету України покладається на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (як уповноважену особу банку);

- та за умови, коли відповідні грошові кошти є бюджетними виплатами, на які не поширюються обмеження п. 4) ч.6 ст. 36 Закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не є кредитором банку щодо його майнових зобовязань, і погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобовязання Фонду як уповноваженої особи банку фактично продовжити (завершити) банківську операцію з перерахування до Державного бюджету України податків та зборів за платіжними дорученнями, наданими позивачем до банківської установи до запровадження тимчасової адміністрації.

У відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Господарський суд Харківської області при винесенні рішення в повній мірі зясував, правильно оцінив обставини, рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення з підстав, зазначених у ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2016р. у справі №922/1132/16 залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати наказ з урахуванням заміни 2-го відповідача.

Повний текст постанови складено 29.07.16 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.О.Фоміна

Суддя О.В.Шевель