Рішення № 59314352, 20.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016р. Справа№ 914/1269/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Комунального підприємства Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство, м.Городок Львівської області Дочірнього підприємства Санаторій Любінь Великий Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, смт.В.Любінь Городоцького району Львівської області про: стягнення 53 337,48 грн. заборгованості.Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не зявився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Комунального підприємства Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство, м.Городок Львівської області до відповідача, Дочірнього підприємства Санаторій Любінь Великий Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, смт.В.Любінь Городоцького району Львівської області про стягнення 53 337,48 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 13.05.2016р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 30.05.2016р. розгляд справи відкладено на 13.06.2016р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 13.06.2016р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016р.

Ухвалою суду від 06.07.2016р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 20.07.2016р.

20.07.2016р. за вх.№30688/16 позивачем подано клопотання у якому зазначено, що в процесі розгляду справи позивачем сплачено заборгованості по основному боргу на суму 51234,12 грн. та просить припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в решті позовні вимоги про стягнення 1589,71 грн. інфляційних втрат та 513,65 грн. 3% річних позовні вимоги підтримав та просить стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 1378,00 грн. судовий збір , яке судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явки представника в судове засідання 20.07.2016р. забезпечив, позовні вимоги з врахуванням клопотання від 20.07.2016р. вх..№30688/16 підтримав.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.05.2016 року та ухвал про відкладення розгляду справи від 30.05.2016 року, від 13.06.2016р. та від 06.07.2016р. не виконав, відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи за адресою вказаною у позовній заяві: 81555, львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 16, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обовязки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обовязки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту передявлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між КП «Городоцьке ВКГ» - виконавцем послуг та ДП «Санаторій «Любінь Великий» - споживачем послуг, укладено договір про надання послуг з водопостачання №1431 від 14.04.2014р.

Згідно умов вказаного Договору КП «Городоцьке ВКГ» надав ДП «Санаторій «Любінь Великий» послуги з централізованого водопостачання, а ДП «Санаторій «Любінь Великий» зобов»язувалось своєчасно оплачувати вартість отриманих послуг. (п.1.1 договору). Даний факт підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.02.2016р. та від 16.03.2016р.

Оплата за послуги водопостачання (в межах встановлених лімітів водоспоживання) проводиться Абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Виконавця грошових коштів протягом пяти днів з дня одержання рахунку. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість Абонента. Оплата за послуги водопостачання може здійснюватись шляхом проведення передоплати. (п.4.4. договору)

Рахунок на оплату послуг водопостачання є одночасно актом приймання-передачі зазначених послуг. (п.4.5. договору).

Відповідач у порушення умов Договору №1431 від 14.04.2014р. про надання послуг з водопостачання належним чином не виконав своїх зобов»язання не оплатив вартість послуг в повному обсязі внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на дату подання позову становила 51 234, 12 грн.

КІІ «Городоцьке ВКГ» зверталось до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання, однак заборгованість відповідач в добровільному порядку не погашає.

В процесі розгляду справи позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 51234,12 грн., у звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував 513,65 грн. 3% річних та 1589,71 грн. інфляційних втрат, які, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оплачені.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між КП «Городоцьке ВКГ» - виконавцем послуг та ДП «Санаторій «Любінь Великий» - споживачем послуг, укладено договір про надання послуг з водопостачання №1431 від 14.04.2014р.

Згідно умов вказаного Договору КП «Городоцьке ВКГ» надав ДП «Санаторій «Любінь Великий» послуги з централізованого водопостачання, а ДП «Санаторій «Любінь Великий» зобов»язувалось своєчасно оплачувати вартість отриманих послуг. (п.1.1 договору).

Проте, як зясовано судом, в процесі розряду справи, відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 51234,12 грн., а відтак позивач, згідно клопотання від 20.017.2016р. вх..№30688/16, просить суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відтак, суд приходить до висновку про припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 51234,12 грн. основного бору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, від дня предявлення вимоги.

Беручи до уваги, що відповідно до п.4.4 договору Абонент зобовязувався проводити оплату за послуги з водопостачання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дня одержання рахунку, і те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунку, відтак, суд приходиться до висновку, що оплата за надані послуги відповідачем повинна була бути проведена через сім днів з дня одержання вимоги (претензії) від 26.01.2016р. №36/1 , надісланої 28.01.2016р. (згідно штемпеля відділу пошти).

Відповідно до п.1.4 Розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п.2 Розділу 2 зазначених Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Претензія відіслана відповідачу 28.01.2016 року рекомендованим листом (штемпель відділу поштового звязку). Відтак, враховуючи наведені нормативні строки пересилання кореспонденції, датою надходження листа по місцю знаходженню відповідача слід вважати 03.02.2016 року. Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, претензія повинна бути виконана протягом семи днів з дня отримання претензії, тобто такою датою 10.02.2016р. Відтак з 11.02.2016р. у позивача появилось право на нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи наведене вище, положення ч.2 ст.530 ЦК України, яке слід застосовувати у даному випадку, обмеження строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дати 11.02.2016 року, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних і інфляційних втрат повинно відбуватись за період з 11.02.2016р. по 31.03.2016 року включно.

Таким чином, суд здійснив перерахунок 3% річних заявлених позивачем до стягнення та встановив, що за період: з 11.02.2016р. по 31.03.2016р. розмір 3% річних повинен становити 225,13 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 513,65 грн., підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача підлягає 225,13 грн. 3 % річних.

Також, суд з здійснив перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення та встановив, що за період: з 11.02.2016р. по 31.03.2016р. розмір інфляційних втрат повинен становити 531,29 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1589,71 грн., підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача підлягає 531,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 531,29 грн. індексу інфляції та 225,13 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пунктом 4.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 розяснено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Відповідач допустив заборгованість по неправомірне виконання умов договору, в добровільному порядку заборгованість не погашав, внаслідок чого своїми діями призвів до виникнення спору, у звязку суд приходить до висновку про доцільність покладення судового збору на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1343,20 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82, 83 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Санаторій Любінь Великий Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (81555, Львівська область, Городоцького району, смт.В.Любінь, вул.Львівська , 16, код ЄДРПОУ 02592022) на користь Комунального підприємства Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство, м.Городок Львівської області (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Комарнівська, 2, код ЄДРПОУ 22344616) 531,29 грн. індексу інфляції та 225,31 грн. 3% річних та 1343,20 грн. судового збору.

3. Провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 51234,12 грн., припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення, з врахуванням вихідних днів, виготовлено та підписано 26.07.2016 р.

Суддя Кітаєва С.Б.