Рішення № 59314323, 29.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа № 911/1305/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевої А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 02-11/138 від 31.03.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт серія СМ 124133, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 29.07.1999 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Національного комплексу „Експоцентр України, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ірпінь

про стягнення 63 312, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс „Експоцентр України звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 33 868, 28 грн основної заборгованості, 2 382, 96 грн 3 % річних та 27 060, 76 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги щодо організації та проведення виставки-ярмарку згідно договору № 237-2 від 24.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2016 р. порушено провадження у справі № 911/1305/16 за позовом Національного комплексу „Експоцентр України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 63 312, 00 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.05.2016 р.

18.05.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.06.2016 р.

01.06.2016 р. за наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 15.06.2016 р.

15.06.2016 р. за наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 29.06.2016 р.

29.06.2016 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні заперечення проти позову.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 237-2, згідно умов п. 1.1. якого предметом договору є надання замовнику комплексу послуг щодо організації та проведення виставки-ярмарку на території Національного комплексу „Експоцентр України за адресою: м. Київ, пр. академіка Глушкова, 1.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що послуги надаються з 26.12.2013 р. по 30.12.2013 р. відповідно до затвердженого Регламенту проведення виставки, який є додатком № 4 до цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що замовник проводить розрахунки з виконавцем у грошовій формі з врахуванням вартості наданого комплексу послуг та виконаних робіт.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунок вартості робіт та послуг за цим договором наведено у Протоколі угоди про договірну ціну (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 3.3. договору вартість послуг (робіт) складає 26 945, 00 грн, ПДВ 5 389, 00 грн. Всього 32 334, 00 грн. Замовник сплачує зазначену суму на підставі цього договору до 25.12.2013 р.

Пунктом 3.6. договору визначено, що витрати електроенергії та води, необхідні для технічного забезпечення виставки, замовник компенсує відповідно до актів показників електролічильників і водоміру за тарифами Додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 3.7. договору остаточний розрахунок (в тому числі витрати електроенергії і води, додаткові послуги та роботи, що були замовлені під час монтажу, роботи та демонтажу виставки) замовник здійснює на підставі Акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт). Оплата здійснюється впродовж 3 банківських днів з дня підписання сторонами зазначеного акту.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі не підписання замовником Акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) 31.12.2013 р. та ненадходження від нього протягом трьох днів, з цієї дати, вмотивованої відмови від підписання Акту, Акт вважається підписаним, а послуги наданими (роботи виконаними) в повному обсязі.

Відповідно до п.4.1. договору прийом-передача наданих послуг оформлюється сторонами актом прийому наданих послуг.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до виконання усіх зобовязань, взятих сторонами за цим договором.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2013 р. було надано відповідачу послуги щодо організації та проведення виставки-ярмарку на загальну суму 33 868, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № У00002176 від 24.12.2013 р. на суму 32 334, 00 грн, рахунком на оплату № У00002256 від 31.12.2013 р. на суму 1 534, 28 грн, актом надання послуг № У00002339 від 31.12.2013 р. на суму 32 334, 00 грн, актом надання послуг № 161 від 08.01.2014 р. на суму 1 534, 28 грн, наявними у матеріалах справи.

19.08.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 02-11/456 від 13.08.2014 р., у якій просив погасити суму заборгованості у розмірі 33 868, 28 грн. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 1679 від 15.08.2014 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.08.2014 р.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням послуг, виконанням робіт, купівлею-продажем здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 ст. 903 цього ж кодексу зазначено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що у нього не виник обовязок по оплаті отриманих послуг позивачу.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати отриманих послуг у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 33 868, 28 грн, що підтверджується договором № 237-2 від 24.12.2013 р., рахунком на оплату № У00002176 від 24.12.2013 р. на суму 32 334, 00 грн, рахунком на оплату № У00002256 від 31.12.2013 р. на суму 1 534, 28 грн, актом надання послуг № У00002339 від 31.12.2013 р. на суму 32 334, 00 грн, актом надання послуг № 161 від 08.01.2014 р. на суму 1 534, 28 грн, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 33 868, 28 грн за договором № 237-2 від 24.12.2013 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті отриманих послуг з 26.12.2013 р. по 24.03.2016 р.відповідно на загальну суму 27 060, 76 грн та 2 382 , 96 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі26.12.2013 - 24.03.201632334.001.81626397.8358731.8332 334, 00 грн х 1, 816 = 58 731, 83 грн; 58 731, 83 грн 32 334, 00 грн = 26 397, 83 грн

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі08.01.2014 - 24.03.20161534.281.8161252.602786.881 534, 28 грн х 1, 816 = 2 786, 88 грн; 2 786, 88 грн 1 534, 28 грн = 1 252, 60 грн

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості згідно договору № 237-2 від 24.12.2013 р. у вищевказані періоди становить 27 650, 43 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 27 060, 76 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

період заборгованості - з 26.12.2013 р. по 24.03.2016 р., сума основної заборгованості 32 334, 00 грн, кількість днів заборгованості 820 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів32334.0026.12.2013 - 24.03.20168203 %2179.2232 334, 00 грн х 0, 03 % х 820/365 = 2 179, 22 грн

період заборгованості - з 08.01.2014 р. по 24.03.2016 р., сума основної заборгованості 1 534, 28 грн, кількість днів заборгованості 807 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів1534.2808.01.2014 - 24.03.20168073 %101.771 534, 28 грн х 0, 03 % х 807/365 = 101, 77 грн

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості згідно договору № 237-2 від 24.12.2013 р. у вищевказані періоди становить 2 280, 99 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 237-2 від 24.12.2013 р. у вищевказані періоди у розмірі 2 280, 99 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Національного комплексу „Експоцентр України (ідентифікаційний код 21710384) 33 868 (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 28 (двадцять вісім) коп. основної заборгованості, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн 99 (девяносто девять) коп. 3 % річних, 27 060 (двадцять сім тисяч шістдесят) грн 76 (сімдесят шість) коп. інфляційних збитків та судові витрати 1 375 (одна тисяча триста сімдесят пять) грн 78 (сімдесят вісім) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

13 липня 2016 р.