Рішення № 59314168, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №923/377/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фермерського господарства «СУРМАН В.В.»

до Херсонської обласної державної адміністрації

про поновлення договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: Савчук І.В. (довіреність б/н від 01.05.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 до Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали справи за позовом фермерського господарства «СУРМАН В.В.» (далі - позивач) до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.07.2006 між ним та Новотроїцькою районною державною адміністрацією (далі - Новотроїцька РДА) був укладений договір оренди земель водного фонду (далі - договір), згідно з умовами якого Новотроїцька РДА зобов'язувалась передати у строкове платне користування позивача земельну ділянку водного фонду, розташовану на території Василівської сільської ради, загальною площею 140,02 га для риборозведення (далі - земельна ділянка), а позивач зобов'язувався вказану земельну ділянку прийняти та сплачувати орендну плату за користування нею.

Право користування вищевказаною земельною ділянкою неодноразово було предметом розгляду судових спорів.

Вважаючи, що спірний договір був розірваний за рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24.11.2009 по справі № 2-908/09 та фактично не поновлений на даний час, що є порушенням прав позивача, останній звернувся до суду, просив поновити договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 140,02 га, укладений 10.07.2006 між позивачем та Новотроїцькою РДА.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 справу № 923/377/16 прийнято до провадження, її розгляд призначено на 06.06.2016.

02.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

06.06.2016 представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не попередив, вимоги ухвали суду від 19.05.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 04.07.2016.

08.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що за результатами перегляду справи № 923/1360/13 Вищим господарським судом України було винесено постанову від 03.12.2015, якою в задоволенні вимоги про визнання незаконним розпорядження голови Новотроїцької РДА «Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ «СУРМАН В.В.» № 806-ос від 28.12.2012 було відмовлено. Таким чином поновити дію спірного договору не можливо, оскільки на даний час він є розірваним. В задоволенні позову просив відмовити. Крім того, представник відповідача просив суд розглянути справу без його участі, яке судом було задоволено.

13.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета та підстав позову, яке судом до розгляду прийнята не була, з огляду на порушення вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2016 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, а також подав клопотання про продовження строку розгляду спору, які судом були задоволені, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

15.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема, вказав, що під час розгляду справи № 923/1360/13 судами не встановлювався факт розірвання спірного договору.

18.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 18.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.07.2006 між Новотроїцькою районною державною адміністрацією (далі - Новотроїцька РДА або орендодавець) та фермерським господарством «СУРМАН В.В.» (далі - позивач або орендар) був укладений договір оренди земель водного фонду, зареєстрований у Новотроїцькому районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 08.08.2006 за № 4АА002178-040672700003 (далі - договір).

Відповідно до п. п. 1, 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.03.2005 № 119, земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Василівської сільської ради, загальною площею 140,02 га для риборозведення (далі - земельна ділянка).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 33 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку орендодавець зобов'язаний письмово повідомити про це орендаря.

Невід'ємною частиною цього договору, зокрема, є акт приймання-передачі об'єкта оренди (п. 37 договору).

Право користування вищевказаною земельною ділянкою неодноразово було предметом розгляду судових спорів. Позивач зазначив, що з липня 2014 користується вказаною земельною ділянкою та сплачує за її використання орендну плату, проте не має акту приймання-передачі, яким підтверджується передання йому земельної ділянки Новотроїцькою РДА.

З метою належного документального оформлення факту передання земельної ділянки в користування позивача, останній звернувся до Новотроїцької РДА з листом від 01.10.2014.

У відповідь на вищевказане звернення Новотроїцька РДА направила позивачу лист № 01-28/848 від 14.10.2014, яким повідомила, що у зв'язку із змінами чинного законодавства надання земельних ділянок державної власності під водою (водним простором) віднесене до компетенції обласних державних адміністрацій. Таким чином, районна державна адміністрація не є розпорядником земель водного фонду та не має повноважень, необхідних, зокрема, для передання таких земель у користування. Позивачу було рекомендовано звернутись з порушеним питанням до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач).

Листом від 29.12.2014 позивач звернувся до відповідача та просив здійснити документальне оформлення передачі земельної ділянки. Крім того, листом від 08.04.2016 позивач звернувся, зокрема, до відповідача та Херсонської обласної ради, просив в межах компетенції вирішити питання щодо складання акту приймання-передачі земельної ділянки або щодо відповідальності позивача за самовільне зайняття земельної ділянки. Проте відповіді на вказані звернення не отримав, акт приймання-передачі земельної ділянки оформлений не був.

Вважаючи, що спірний договір був розірваний за рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24.11.2009 по справі № 2-908/09 та фактично не поновлений на даний час, що є порушенням прав позивача, останній звернувся до суду, просив поновити договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 140,02 га, укладений 10.07.2006 між позивачем та Новотроїцькою РДА.

З положень спірного договору слідує, що даний правочин був укладений на підставі розпорядження голови Новотроїцької РДА № 119 від 23.03.2005.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24.11.2009 по справі № 2-908/09, зокрема, було скасовано вищевказане розпорядження голови Новотроїцької РДА Херсонської області № 119 від 23.03.2005 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок», розірвано договір оренди земель водного фонду на території Василівської сільської ради, укладений 10.07.2006 між Новотроїцькою РДА і позивачем (спірний договір), а також визнано дійсним і діючим договір оренди землі водного фонду, укладений 26.11.2002 між Будз Омеляном Федоровичем та Новотроїцькою РДА на підставі розпоряджень голови Новотроїцької РДА № 200 від 29.04.2002 та № 478 від 10.09.2002.

Проте, ухвалою Верховного Суду України від 22.09.2010 у справі № 6-15132св10 зазначене рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 24.11.2009 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, як зазначає позивач у поясненнях, наданих 15.07.2016, фактичне користування ним земельною ділянкою відновлено не було, відповідно, орендна плата позивачем не сплачувалась.

У зв'язку з цим, на підставі розпорядження голови Новотроїцької РДА «Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ «СУРМАН В.В.» № 806-ос від 28.12.2012 (далі - розпорядження № 806-ос від 28.12.2012), спірний договір був розірваний в односторонньому порядку орендодавцем - Новотроїцькою РДА.

Не погоджуючись з вищевказаним розпорядженням, позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Новотроїцької РДА та просив визнати незаконним розпорядження № 806-ос від 28.12.2012 «Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ «Сурман В.В.». Вказаний позов був розглянутий судами в межах справи № 923/1360/13, а справа неодноразово переглядалась судами.

За результатами перегляду Вищим господарським судом України була прийнята постанова від 03.12.2015 по справі № 923/1360/13, якою в задоволенні позову було відмовлено.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди земель водного фонду, укладений 10.07.2006 між Новотроїцькою РДА та ФГ «Сурман В.В.», у період з 2010 по 2012 роки з державної реєстрації не знімався, недійсним не визнавався, між тим, судами попередніх інстанцій установлено те, що ФГ «Сурман В.В.» орендна плата не сплачувалась більше року, тобто така несплата носила систематичний характер, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання Новотроїцькою РДА спірного договору оренди.

З огляду на установлене, суд касаційної інстанції зазначив, що підстави для задоволення позову про визнання незаконним розпорядження № 806-ос від 28.12.2012 «Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ «СУРМАН В.В.» відсутні.

Доказів оскарження та скасування даної постанови Вищого господарського суду України представники сторін суду не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, розпорядження № 806-ос від 28.12.2012, яким було розірвано спірний договір, скасовано не було і на момент розгляду даного спору є чинним, отже і дія спірного договору припинена шляхом його розірвання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог земельного законодавства, поновлення договору оренди землі можливе за певних умов та потребує вчинення відповідних дій сторонами договору, зокрема й орендарем.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Положеннями п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 (далі - постанова Пленуму ВСУ № 7) роз'яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, а також ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на викладені положення Закону щодо способів захисту порушених прав, суд зазначає, що наведений перелік не є вичерпним, водночас суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо (п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 7).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом в задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову фермерського господарства «СУРМАН В.В.» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 липня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань