Рішення № 59313379, 28.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

28 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Шкоріної О.І.,Стрижеус А.М.

при секретарі: Голубович С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. Посилаючись на те,що відповідачка належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором і станом на день звернення до суду має заборгованість у розмірі 38 917.97 грн., просив стягнути з неї та відповідача,як поручителя , солідарно, зазначену суму боргу та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1,ОСОБА_2 ,солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 38 917 гривень 97 копійки та судовий збір у розмірі 389,17 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на незаконність та необгрунтованість судового рішення,помилковість висновків суду. Зазначає,що кредитор звернувшись із позовом до відповідачів у 2010 році,змінив строк виконання зобов'язання та за рішенням від 06.04.2010 року стягнув з відповідачів достроково: непогашений кредит,відсотки ,пеню та штраф. Рішення суду виконане нею у повному обсязі 04.04.2011 року і виконавче провадження закрито,а отже зобов'язання припинилося. Вважає,що позивачем,як правонаступником кредитора не доведено належними доказами,право відступлення вимог до неї. Крім того, відповідачами зроблено заяву про застосування позовної давності,проте суд не взяв її до уваги.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній .

ОСОБА_4,яка є представником ОСОБА_2 за довіреністю, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- Пономаренко Ю.В. просила апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів солідарно 38 917.97 грн. та судові витрати,суд виходив з того,що відповідачі неналежним чином виконують свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки й тому повинні сплатити виниклу заборгованість.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі не можна,оскільки вони зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права,при неповному з'ясуванні обставин,що мають значення для справи,що є ,відповідно до положень ст.309 ЦПК України, підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 05.12.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №19-6F6/12-2005А, за умовами якого Банк надав їй кредитні кошти у розмірі 14 626,00 доларів США із сплатою 12,5% річних строком з 05.12.2005 року до 05.11.2011року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,в цей же день- 05.12.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №19-6F6/12-2005А.Відповідно до умов якого останній зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору №19-6F6/12-2005А від 05.12.2005 року перед банком в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

За правилами статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено,що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів банк виконав,що відповідачами не оспорюється.

Однак відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала кредит у наслідок чого виникла заборгованість.

У 2010 році ПАТ «Укрсиббанк»,скориставшись своїм правом на пред'явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, у зв'язку із порушенням позичальником умов договору,звернувся до суду з позовом до відповідачів.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.04.2010 року,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.09.2010 року, стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Укрсиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №19-6F6/12-2005А від 05.12.2005 року станом на 19.08.2009 року в розмірі 78 644,82грн. та судові витрати в розмірі 1 006,45гривень.

На виконання цього судового рішення було відкрите виконавче провадження у межах якого 04.04.2011року відповідачкою була погашена кредитна заборгованість існуюча станом на 19.08.2009 року.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

Разом з тим статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов'язання вважаються припиненими.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Оскільки грошові кошти на погашення кредитної заборгованості внесені відповідачкою 04.04.2011 року ,про що свідчать долучені до справи копії платіжних документів ( а.с.57-58),то до часу зарахування цих коштів на рахунок банку ,зобов'язання не були припиненими і за період з 19.08.2009 року по 04.04.2011 року, банк мав право на отримання процентів за користування нею кредитними коштами та штрафних санкцій , розмір яких за цей період банк нарахував в сумі 2 584.81 дол.США,що еквівалентно 38 917.97 грн. за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року.

08.12.2011 року ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами,у тому числі і за кредитним договором №19-6F6/12-2005А,укладеним з відповідачкою,що підтверджується випискою з договору та актом прийому-передачі документації.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У даному випадку договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором ( п.3.2).

Разом із цим сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів,крім того сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки відповідачка здійснила останній платіж 04.04.2011 року , строк у шість місяців для пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 04.11.2011 року, натомість банк звернувся до суду з позовом поза межами цього строку, а тому порука є припиненою і вимоги про солідарне стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Позовна давність - це строк,У межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення штрафу,пені.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

При цьому початок перебігу позовної давності пов' язується не стільки зі строком дії(припинення дії) договору,скільки з певними моментами (фактами),які свідчать про порушення прав особи.

За змістом ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається,що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Ч.4 ст.267 ЦК України встановлено , що сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною,є підставою для відмови у позові.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 зробила заяву про застосування позовної давності .

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом,повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами,повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Виходячи з того,що даний позов пред'явлено більше ніж через три роки з того часу коли відповідач не здійснив черговий платіж, про що позивач був безумовно обізнаний, в його задоволенні слід відмовити за пропуском позовної давності.

З наведених підстав колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову у задоволенні позову та задовольняє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 18 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 756/17337/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 9931 /2016

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.