Рішення № 59312697, 25.07.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/807/16-ц

Провадження № 2/645/1093/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова,

в с т а н о в и в:

Позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 19.08.2014 року за № ХК 143142310338, відповідач є замовником реконструйованих нежитлових приміщень цокольного поверху з улаштуванням двох окремих входів магазину продовольчих товарів по вул.. Северина Потоцького, 15. На виконання положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття обєкта містобудування в експлуатацію. На виконання цих вимог рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року № 804 затверджено новий Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами рішення від 22.05.2013 року № 319) (далі Порядок), який містить аналогічні положення про залучення замовників до обов'язкової пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова. Вказане положення передбачає механізм залучення до пайової участі, порядок укладання договорів та розрахунок розміру величини пайового внеску. Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимог, визначених вказаним Законом та Порядком, оскільки ОСОБА_1 не звернулася до Департаменту економіки та комунального майна для укладення відповідного договору про пайову участь. Листом управління соціально - економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 22.09.2014 року за № 457/0/114-14 відповідача було повідомлено про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, та листом від 04.12.2014 року № 566/0/114-14 на адресу відповідача було направлено для розгляду і підписання два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. Відповідь на вказаний лист або укладеного договору чи протоколу розбіжностей до проекту договору до управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна або Харківської міської ради від ОСОБА_1 не надходило.

Позивач вважає, що такими діями відповідача порушуються права та інтереси територіальної громади м. Харкова на отримання коштів, пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватись для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Представник позивача за довіреністю Романенко Р.М., у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі за текстом - Закон № 3038-VI ) замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Зазначеним Законом встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з ч. 1. ст. 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання вимог наведеного Закону рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 09.11.2011 року № 804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, з подальшими змінами, внесеними рішенням виконкому від 22.05.2013 року № 319 (надалі: Порядок), який містить механізм залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури міста, порядок укладення відповідних договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Вказаний Порядок був прийнятий та оприлюднений Харківською міською радою у відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про інформацію», а саме на офіційному сайті Харківської міської ради, на офіційному сайті комунального підприємства «Харківській міській інформаційний центр» та у газеті «Харьковские известия», тому відповідно до норм ч. 1 ст. 144 Конституції України є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на території м. Харкова.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутися з відповідною заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в розумінні ст. 4 ЦК України є законом (актом цивільного законодавства), яким встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 19.08.2014 року за № ХК 143142310338, здійснено реконструкцію нежитлових приміщень цокольного поверху з улаштуванням двох окремих входів магазину продовольчих товарів по вул.. 17-го ПАртсїзду, 15 у м. Харкові, та прийнято цей об'єкт будівництва в експлуатацію.

Замовником за даною декларацією є відповідач по справі ОСОБА_1.

Враховуючи встановлення факту реконструкції вищевказаних нежитлових приміщень та введення об'єкта в експлуатацію без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м. Харкова управлінням соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на адресу відповідача направлений лист від 22.09.2014 року за № 457/0/114-14 про необхідність звернутися із заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для підготовки проекту договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. 04.12.2014 року ОСОБА_1, направлено пропозицію за №566/0/114-14 про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху з улаштування двох окремих входів магазину продовольчих товарів, а також договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Визначення поняття замовника будівництва також міститься в пункті 1.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, яким встановлено, що замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснювати будівництво або змінити об'єкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва.

За змістом вказаних норм матеріального права обов'язковою умовою для виникнення у сторін правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова є наявність у замовника будівництва у власності чи користуванні земельної ділянки.

Положеннями ст. 79 Земельного кодексу України надано визначення поняттю «земельна ділянка» - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За приписами частин 1 та 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1 та 2 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Такі ж правила набуття права на земельну ділянку встановлені й статтею 377 ЦК України, за змістом якої до особи, що набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів цивільної справи, вони не містять жодних об'єктивних, належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що за відповідачем, якій належать приміщення цокольного поверху по вул. 17-го Партз'їзду, 15 в м. Харкові, які реконструйовані під продовольчий магазин, зареєстровано право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, або вони перебувають у будь-яких правовідносинах з питань землекористування за вказаною адресою з Харківською міською радою.

Більш того, в судовому засіданні представник позивача не заперечував того факту, що відповідачі не є власниками чи землекористувачами земельної ділянки, на якій розташований зазначений вище багатоквартирний житловий будинок, та реконструюючи належні їм приміщення під магазин, забудову земельної ділянки вони не здійснювали.

При цьому, суд звертає увагу й на те, що в силу приписів земельного законодавства відповідач взагалі не може мати на праві власності або користування земельну ділянку для обслуговування своїх реконструйованих нежитлових приміщень комерційного призначення, вбудованих у багатоповерхову будівлю, оскільки надання в оренду або у власність земельної ділянки для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоповерховому будинку в принципі є неможливим, позаяк неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки, як складової поняття «земельна ділянка».

Таким чином, враховуючи наведене вище, слід визнати, що відповідач, здійснюючи реконструкцію належних їм приміщень цокольного поверху, під магазин продовольчих товарів, не могла набути статусу замовників будівництва у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року № 80, з наступними змінами, а відтак і бути суб'єктом правовідносин щодо пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цього населеного пункту, як те передбачено ст. 40 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності».

За таких обставин, суд відмовляє у задоволення позовних вимог позивача за їх недоведеністю та безпідставністю.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова - залишити без задоволення.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -