Ухвала суду № 59312591, 28.07.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.07.2016 Справа № 554/6105/16-к

Справа № 554/6105/16-к

Провадження № 1-кс/554/5873/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави у складі:

слідчого судді - Шевської О.І.,

при секретарі - Юрченко А.О..

прокурора - Палій Р.П.

слідчого- Крицька С.В.

підозрюваної - ОСОБА_1.

захисника адвоката - ОСОБА_2

розглянувши клопотання старшого слідчого Полтавського РВП ПВП ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Могильов Республіки Білорусь, ромка, громадянка України, закінчила 2 класи загальноосвітньої школи, не заміжня, не працююча, має малолітніх дітей, раніше неодноразово судима за корисливі злочини, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Останній раз засуджену 23.02.2016р. Городнянським р/судом Чернігівської області за ст. 185 ч.3, 71 КК України до 4 років 6 міс. позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнену з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170300001064 від 26.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий Полтавського РВП ПВП ГУ НП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_3Взвернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 3 ст.15 ч.3 ст. 185 ККУкраїни. У клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

26.07.2016 року близько 13.00 год. ОСОБА_1, будучи неодноразово судимою за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи повторно, незаконно проникла до будинку, який розташований за адресою : Полтавський район, с. Циганське, вул. Київська, 54 А, яке належить ОСОБА_4, звідки таємно викрала із сумки, що знаходилася у кімнаті, грошові кошти купюрами номіналом по 100 грн. кожна, у загальній сумі 5100 грн. та золоті прикраси, а саме: обручку, вагою 2,9 грн, вартістю 3004 грн, каблучку жіночу, вагою 6 грн. вартістю 6216 грн., каблучку жіночу, вагою 4 гр, вартістю 4144 грн., каблучку жіночу, вагою 4 гр., вартістю 4144 грн, ланцюжок на руку, вагою 6 гр, вартістю 6216 грн., ланцюжок на шию, вагою 12 гр., вартістю 12432 грн., та підвіс зі зображенням Божої Матері, вагою 2 гр., вартістю 2072 грн., які належать ОСОБА_5, тим самим завдавши останній матеріального збитку в загальній сумі 43328 грн. Після цього, ОСОБА_1 з місця події намагалася втекти, але була затримана, тому з причин, які не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Досудовим розслідуванням установлено, 26.07.2016 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 27.07.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч. 3 ст.185 КК України, та цього ж дня допитана в якості підозрюваної ОСОБА_1 винною себе у зазначеному злочині не визнала.

Вина підозрюваної ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: показами потерпілої ОСОБА_5 від 26.07 та 27.07, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколом огляду місця події від 26.07.2016 р., під час якого вилучено грошові купюри в загальній сумі 5100 грн, та золоті прикраси, належні потерпілій ОСОБА_5

Враховуючи те, що ОСОБА_1, засуджена 23.02.2016р. Городнянським р/судом Чернігівської області за ст. 185 ч.3, 71 КК України до 4 років 6 міс. позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком тривалістю 3 роки, на шлях виправлення не стала, в період іспитового строку продовжує свою злочинну діяльність, не працює, постійного доходу не має, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років, стан здоровя задовільний та дозволяє перебувати в умовах СІЗО, тому виникла необхідність застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий клопотання підтримує в повному обсязі, наголошує на наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Підозрювана вину визнає, просить суд не застосувати запобіжний захід, повязаний з триманням під вартою. Наголошує на тому, що вона має міцні соціальні звязки та семеро дітей, четверо з яких є неповнолітніми, має постійне місце проживання в місті Яготин.

Адвокат погоджується з позицією підзахисної, оскільки вона має на утриманні чотирьох малолітніх дітей.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоровя, міцність соціальних звязків в місці його проживання, репутацію, майновий стан. Так, ОСОБА_10, спеціального лікування не потребує, міцних соціальних звязків не має, не одружена, ніде не працює, постійного джерела прибутку не має.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під варто ю в Полтавській установі виконання покарань № 23 УДПТС України в Полтавській області у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, який обчислювати у відповідності до приписів ст. 209 КПК України з 13 год. 20 хв. 26.07.2016 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 24.09.2016 року, до 13 год. 20 хв.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцять) мінімальних заробітних плат , що становить 29 000 (двадцять девять тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя О.І. Шевська