Ухвала суду № 59312451, 15.07.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5267/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

суддів: Мікуліна А.В., Саранюк Л.П.,

при секретарі Оніщенко В.А.,

за участю прокурора Свищ А.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110040000792 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2003 року за ч. 1 ст. 115 КК України, без постійного місця проживання та реєстрації,

у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016110040000792 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2016р. колегією суддів справу призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні, прокурор Свищ А.В. висловила думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання учасників розгляду та свідків.

Потерпілий ОСОБА_3 в підготовче засідання не з,явився був повідомлений судом про дату та час його проведення належним чином, заяви про відкладення засідання до суду не подав.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заперечував проти призначення справи до судового розгляду, вважав, що обвинувальний акт складений із порушенням вимог ст. 291 КК України, так в обвинувальному акті не викладені усі фактичні обставини встановлені на досудового слідстві, які є суттєвими для розгляду справи, обвинувачення викладено не конкретно, що порушує право обвинуваченого на захист.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому засіданні заперечував проти призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, пояснив суду, що прокурором в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини по справі у повному обсязі, які б пояснювали конфлікт, який відбувся у нього з потерпілим, та мотиви його поведінки. Крім того пояснив, що йому не зрозуміло предявлене йому обвинувачення, а саме, він не розуміє чому його обвинувачують у вбивстві, коли йому відомо, що потерпілий живий.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, колегія суддів дійшла до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у звязку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України складеного слідчим Кравченко А.В. та затвердженого прокурором Шубчиком С.С. 30.06.2015р. вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Так в даному обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_2 08.03.2016р. о 02 год.50 хв. знаходячись поблизу магазину за адресою: вул.. Жовтнева, 9 у м. Буча, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку із раніше йому не знайомим ОСОБА_3, та в ході якої у нього виник злочинний умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3. Такий виклад мотиву скоєння злочину містить лише формальні загальні фрази, а не конкретні обставини, які прокурор вважає встановленими, які мають суттєве значення для об,єктивного розгляду справи.

Далі в обвинувальному акті зазначено, що в подальшому, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь і бажаючи настання смерті ОСОБА_3, тримаючи в правій руці розкладний ніж із руківям чорного кольору лезом догори, застосував його, а саме наніс потерпілому один удар в ліву частину шиї, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. Таким чином, з цієї частини обвинувального акту не можливо зрозуміти в який момент та за яких обставин в руках обвинуваченого опинився ніж, кому він належить, конкретні обставини його застосування у відношенні потерпілого (зокрема, якою рукою). Також, не вказано час і місце нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та не конкретизовано, які саме тілесні ушкодження були нанесені. Згідно із посиланням в обвинувальному акті на висновок судово-медичної експертизи №71 вбачається, що потерпілому були нанесені тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Однак, в обвинувальному акті не розкрито та не зазначено за яким саме критерієм та що саме в даному випадку мається на увазі.

Так, з суб,єктивної сторони вбивство може бути умисним або необережним.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров,я особи» від 07 лютого 2003р. №2 звертається увага судів на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Пунктом 22 вищевказаної Постанови передбачено, що питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Таким чином, у справах про вбивство та змах на його скоєння суд повинен ретельно досліджувати всі обставини, що свідчать про те, як діяв обвинувачений.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурором не було дотримано вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт містить у собі не зрозумілий та неконкретний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, які не відображають усі фактичні обставини скоєння 08.03.2016р. обвинуваченим злочину.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз,ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред,явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред,явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від.01.03.2001р., справа «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується. Так, сформульоване обвинувачення в даному обвинувальному акті ОСОБА_2 було викладене незрозуміло та повністю ідентичне викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, зазначеним в обвинувальному акті вище, тобто не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення. В звязку з чим при проведенні підготовчого засідання обвинувачений пояснив, що не розуміє, в чому саме він обвинувачується.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від предявленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Такі недоліки як відсутність в обвинувальному акті викладу усіх фактичних обставин кримінального злочину, які прокурор вважає встановленими та неконкретність сформульованого обвинувачення, свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, та такі недоліки не можуть бути усунуті у іншому порядку, аніж шляхом повернення обвинувального акту прокурору.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України, впродовж розумного строку, який суд визначає у продовж 7 днів з моменту його отримання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 291, 314, 315, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12016110040000792 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - повернути прокурору, який його направив до суду для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде обєктивно достатнім для усунення цих недоліків, а саме протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим впродовж семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_4

Судді: А.В. Мікулін

ОСОБА_5