Ухвала суду № 59311762, 25.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5271/16 Справа № 186/1672/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С. С. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Черненкової Л.А.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року у цивільній справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції звернувся з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України (а.с.1).

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України задоволено (а.с.8).

Тимчасово обмежено фізичну особу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання зобов'язань за судовим наказом виданим 08 січня 2009 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання (а.с.11-12).

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у державній виконавчій службі Першотравенського міського управління юстиції перебуває судовий наказ Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Християнська Фортеця» в рахунок сплати боргу 3 975,65 грн., в рахунок сплати державного мита 25,50 грн., в рахунок сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ 15 грн.(а.с.2).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції від 05 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного судового наказу(а.с.4).

Згідно ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в У країн} громадян України», громадянину України, який має паспорт може бути тимчасово віхмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмоатено у виїзді за кордон якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим наказом Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 січня 2009 року, нехтуючи законними вимогами державного виконавця.

З висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі листи, що видаються судами підлягають виконанню державною виконавчою службою та на підставі чого державний виконавець відкриває виконавче провадження.

Згідно ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.ЗЗ Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно п. 18 ч.З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ч.2 та п.5 ч.І ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України>> встановлено, що на державну прикордонну службу покладається, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на погашення заборгованості. Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця та умисно ухилявся й ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань.

Сама по собі наявність судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь СК «Християнська Фортеця» не може бути підставою для застосування норм ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження».

Частиною 1 пунктом 2 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.ч.1,3 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю.Петешенкова

Л.О. Каратаєва

Л.А. Черненкова