Рішення № 59310920, 25.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7871/13 Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/715/16 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Рожук О.О.

та сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2.; ОСОБА_3; представників банку -

Снятовського ; справи у справах дітей Тернопільської

РДА - Романцова О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Тернопільської РДА про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №14/0034/82/31355 від 25.04.2007 року, відповідно до п.п. 1.1,1.2,1.4 якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 310 000 доларів США строком по 24.04.2017 року зі сплатою 12,25 річних за користування кредитними коштами. Однак позивальник не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Крім цього, в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 14.04.2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, відповідно до п.1.2 якого ОСОБА_8 бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникли з умов кредитного договору. Крім цього, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки від 26.04.2007 року, згідно якого в іпотеку було передано: житловий будинок з прибудовою, мансардою і цокольним поверхом з надвірними спорудами загальною площею 314,2 кв.м., житловою 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,19 га, що розташована в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Пунктами 5.1, 5.2 укладеного договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.6.5 укладеного кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, неустойки, відшкодування збитків. Враховуючи наведені обставини, позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором від 25.04.2008року на суму 529000 доларів США, що еквівалентно 4228302,59 гривні, а також звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - житловий будинок з прибудовою, мансардою і цокольним поверхом з надвірними спорудами, загальною площею 314,2 кв.м., житловою площею 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,19 га, яка належить ОСОБА_6 на праві власності в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 в сумі 529 000 доларів США, що еквівалентно 4 228 302,59 гривень, встановивши спосіб реалізації зазначеного нерухомого майна шляхом продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою оцінкою встановленого згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 (іден.номер: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_8 (ідент. Номер: НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекція АТ "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль, 46001 ідент. Код: 21139067, рахунок №290911787 в Тернопільській обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Тернопіль МФО 338501) заборгованість за кредитним договором №014/0034/82/31355 від 25.04.2008 року в розмірі 355 600, 68 (триста п'ятдесят п'ять тисяч шістсот) доларів США 68 цент, що в еквівалентно - 2 842 316 (два мільйони вісімсот сорок дві тисячі триста шістнадцять) грн. 24 коп., де 254 672 (двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят два) долара США 91 цент, що еквівалентно - 2 035 600,57 грн. - сума неповерненого тіла кредиту; 60 927 (шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять сім) доларів США 77 центів, що еквівалентно - 486 995,67 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що еквівалентно - 319 720 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гри. - сума пені за прострочення строків сплати кредиту та відсотків. В цій частині рішення суду від 20 лютого 2015 року залишено без зміни ухвалами Апеляційного суду Тернопільської обл. Від 22.05.2015 р. та ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.09.2015 р.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно - житловий будинок з прибудовою, мансардою і цокольним поверхом з надвірними спорудами, загальною площею 314,2 кв.м., житловою площею 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.19 га., що розташована в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області і належить ОСОБА_6 (ідент. Номер: НОМЕР_3, реєстрована за адресою: АДРЕСА_1), на праві власності, які передано в іпотеку ПАТ "Райффайзен банк Аваль" згідно іпотечного договору від 26.04.2007 року в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3, в сумі 355 600, 68 доларів США, що еквівалентно 2 842 316,24 гривні, встановивши спосіб реалізації зазначеного нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою оцінкою встановленою Законом України "Про виконавче провадження".

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", 566 гривень 66 коп. сплаченого державного мита та 40 гривень 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду позовної заяви, із кожного, сплачених позивачем при зверненні з позовом в суд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_8 в апеляційну інстанцію не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи.

Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Снятовський З.Й. апеляційну скаргу не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи у справах дітей Тернопільської РДА - Романцов О.С. апеляційну скаргу визнав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,я ким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №014/0034/82/31355 від 25.04.2007 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (на даний час ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Тернопільської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_3 було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 310 000,00 дол. США, який вона зобов'язувалася повернути згідно графіку погашення кредиту до 24.04.2017 року. Станом на 20.05.2013 року заборгованість за кредитним договором №014/0034/82/31355 від 25.04.2008 року становить в розмірі 355 600, 68 (триста п'ятдесят п'ять тисяч шістсот) доларів США 68 цент, що в еквівалентно - 2 842 316 (два мільйони вісімсот сорок дві тисячі триста шістнадцять) грн. 24 коп., де 254 672 (двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят два) долара США 91 цент, що еквівалентно - 2 035 600,57 грн. - сума неповерненого тіла кредиту; 60 927 (шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять сім) доларів США 77 центів, що еквівалентно - 486 995,67 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що еквівалентно - 319 720 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гри. - сума пені за прострочення строків сплати кредиту та відсотків.

Для забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №014/0034/82/31355 від 25.04.2007 року Позивач уклав із ОСОБА_6 Договір Іпотеки від 26.04.2007 року за реєстровим №1277 згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно:

- житловий будинок з прибудовою, мансардою і цокольним поверхом з надвірними спорудами, загальною площею 314,2 кв.м., житловою площею 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить Іпотекодавцю на праві власності;

земельну ділянку, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,19 га, що розташована в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області і належить Іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до п.1.3 договору іпотеки від 26.04.2007 року заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 2027815 грн. (а.с 15, т.1)

У відповідності до пункту 5.1. 5.2 Договору іпотеки встановлено, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет Іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

В силу вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст.38 цього Закону, початкові ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 13.09.2011 року ОСОБА_3. ОСОБА_6, ОСОБА_8 було направлено вимоги про виконання грошових зобов'язань за вихідними №№20-114-1/3478, 20-114-1/3479, 20-114-1/3480 про сплату у тридцятиденний термін простроченої заборгованості та попереджено про дострокове стягнення заборгованості. Зазначені вимоги було одержано відповідачами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із неналежним виконанням боржницею умов кредитного договору підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на вимогах закону, умовах укладених договорів та фактичних обставинах справи.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою Законом України "Про виконавче провадження" суд в резолютивній частині рішення не зазначив конкретної ціни кожного об'єкта.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону "Про іпотеку" слід дійти висновку, що у розумінні норми ст.39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1239цс16 від 8 червня 2016 року, яка є обов'язковою для застосування судами України.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. (ч.6 ст.38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005р).

Тому під час розгляду справи позивачем була проведена оцінка спірного нерухомого майна ТзОВ "Гудвіл" і складено Звіти із визначенням ринкової вартості будинковолодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 314,2 кв.м, яка становить без врахування ПДВ 2 264100 грн. та земельної ділянки площею 0,1914 га (кадастровий номер 6125280600:02:001:0996) - 576710 грн.

Доказів на порушення суб'єктом оціночної діяльності - ТзОВ "Гудвіл" процедури оцінки майна, її необ'єктивності чи неякісності, а також встановлення іншої ціни на даний об'єкт нерухомості, не надано.

Враховуючи те, що в резолютивній частині рішення суду не була зазначена початкова ціна об'єктів, тому рішення суду в цій частині у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України слід змінити вказавши, що початкова ціна спірного будинковолодіння становить 2264100 грн., а земельної ділянки - 576710 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо вказівки в рішенні суду про стягнення суми заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, тобто проведення стягнення у подвійному розмірі, оскільки в даному випадку особа позичальник та особа іпотекодавець є різні особи.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_3 кредиту в сумі 310000 дол. США., солідарного стягнення суми заборгованості із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 заборгованості по даному кредиту, то колегія суддів оцінку цим доводам не дає, оскільки вони були предметом дослідження при оскарженні рішення суду ОСОБА_10, де рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.02.2015 року залишене без зміни ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2015 року та ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.09.2015 р.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно ОСОБА_6 є власницею будинковолодіння із надвірними спорудами, мансардою, що по АДРЕСА_1 (т.2,а.с1,2).

Відповідно до ч.2,3 ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі ст.177 СК України та ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України "Про іпотеку", не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ в яких зачіпаються інтереси дитини та визначаючи порушення ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (або цей Закон у редакції Закону від 21 грудня 2010 року), необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до ч.2,4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Із матеріалів справи вбачається, що під час укладання договору іпотеки від 26.04.2007 року в спірному житловому будинку були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_8 ( батьки малолітнього ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, який прописаний в даному будинку 21.01.2009р.) з 10.02.2006 р. При укладенні іпотечного договору ОСОБА_8 - батько малолітнього ОСОБА_11 подав нотаріально посвідчену заяву в якій вказав, що такий правочин відповідає інтересам нашої сім'ї та погоджуюсь з тим, щоб умови договору іпотеки майна визначались моєю дружиною самостійно. Укладаючи договір ОСОБА_6 скрила від банку наявність у неї сина ОСОБА_11, що підтвердила в судовому засіданні. ( т.1, а.с. 15, 18, 97).

Отже, вказані факти свідчать про те, що іпотекодавець ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_8 на час укладення спірного договору іпотеки не визнавали право проживання малолітнього сина в жилому приміщення, стверджували, що права їх синів на користування житлом не порушуються, про що повідомили іпотекодержателя.

Посилання апелянта ОСОБА_6 на те, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок будуть порушенні права її двох малолітніх дітей - синів ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та Дениса, 21.01.2012 р,н.. колегія суддів до уваги не бере, оскільки при укладенні договору іпотеки вона скрила факт наявності у неї малолітньої дитини, яка на той час не була прописана та не проживала, тобто поступила не добросовісно по відношенню до нього, а син ОСОБА_12 народився значно пізніше після укладення договору іпотеки, а тому майнові права її дітей не порушенні.

07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Колегія суддів вважає, що цей Закон не слід застосовувати до даних правовідносин, оскільки будинок який належить на праві власності ОСОБА_6 має розмір 314,2 кв.м., що значно є більшим ніж передбачено вищевказаним Законом.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_6, що кредит ОСОБА_3 взяла для розвитку підприємницької діяльності, якою вона займається, а тому колегія суддів вважає, що цей кредит не є споживчим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зібраним доказам, нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає. Рішення в резолютивній частині слід змінити вказавши конкретну початкову ціну об'єктів нерухомості та конкретизувати суму заборгованості боргу по кредиту у відповідності до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317, 319, 324 325 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, виклавши його в редакції: звернути стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно - житловий будинок з прибудовою, мансардою і цокольним поверхом з надвірними спорудами, загальною площею 314,2 кв.м., житловою площею 186,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.1914 га., що розташована в с Байківці Тернопільського району Тернопільської області і належить ОСОБА_6 (ідент. номер: НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), на праві власності, які передано в іпотеку ПАТ "Райффайзен банк Аваль" згідно іпотечного договору від 26.04.2007 року в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3, в сумі 355 600, 68 доларів США, що еквівалентно 2 842 316,24 гривні, з яких: 254 672 (двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят два) долара США 91 цент, що еквівалентно - 2 035 600,57 грн. - сума неповерненого тіла кредиту; 60 927 (шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять сім) доларів США 77 центів, що еквівалентно - 486 995,67 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; 40 000 (сорок тисяч) доларів США, що еквівалентно - 319 720 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гри. - сума пені за прострочення строків сплати кредиту та відсотків, встановивши спосіб реалізації зазначеного нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковими оцінками визначеними експертними грошовими оцінками: ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 314,2 кв.м. - 2264100 грн. (два мільйони двісті шістдесят чотири тисячі сто) та земельної ділянки площею 0,1914 га - 576710 (п'ятсот сімдесят шість тисяч сімсот десять) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк