Постанова № 59310397, 13.07.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2881/16-а

пр.№ 2-а/464/154/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,

при секретарі судових засідань Бігун Ю.І.

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кропивницького М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третьої особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру від 04 січня 2016 року із зобов'язанням відповідача поновити призначену пенсії у повному розмірі.

Обґрунтовує позов тим, що 25.10.2010 позивача звільнено із служби «за скороченням штатів» та з вказаного періоду позивач набув право на пенсію «за вислугою років» з призначенням пенсії органами Пенсійного фонду України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 позивача поновлено на службі з виплатою за місцем проходження служби грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.10.2010 по час поновлення на службі - 20.12.2011. Будучи поновленим на службі позивач втратив право на одержання пенсії за вислугою років, особовий рахунок був закритий і нарахування пенсії органами ПФУ припинилось, а позивач почав одержувати грошове забезпечення. У березні 2012 року відповідач проінформував позивача про надмірно отримані виплачені кошти за період грудень 2011- березень 2012 років, упродовж яких позивач одержував як зарплату, так і пенсію, що нараховувалась позивачеві як поновленому на роботі. З метою добровільного відшкодування позивач здійснив переказ коштів в сумі 6100,41 грн. на банківський рахунок відповідача в червні 2012 року.

У вересні 2015 року позивач повторно став оформляти пенсію, отримав довідку про те, що він не перебуває на обліку в органах ПФУ, пенсію не отримує. При цьому, про жодне існування заборгованості за минулий період відповідач не повідомляв. У лютому 2016 року він отримав лист відповідача, датований 09.02.2016, у якому його повідомлено про те, що відповідачем прийнято рішення про стягнення із пенсійного рахунку позивача сум, виплачених йому понад міру за період з 02.11.2010 по 29.02.2012 в сумі 33 750 грн. 29 коп. Вважає протиправним рішення відповідача, яким утримуються кошти з його пенсії в розмірі 20% щомісячно, починаючи з 01.02.2016 до повного погашення, просить позов задоволити, рішення скасувати, оскільки в його діях відсутні ознаки зловживань.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Кропивницький М.О., що діє на підставі довіреності (а.с.30), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмове заперечення. Зазначив, що позивач дійсно перебував на обліку з 02.11.2010 у зв'язку з звільненням з військової служби. В подальшому позивач оскаржив наказ про своє звільнення в судовому порядку, на виконання постанови суду позивач був поновлений в Головному управлінні МВС України на службі в органах внутрішніх справ України. При цьому, постановою суду було також стягнуто на користь позивача виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2010 по час поновлення на роботі. Таким чином, позивач отримував одночасно і пенсію за вислугу років в загальній сумі 40570,24 грн., і середньомісячну заробітну плату. Тому з метою дотримання вимог законодавства про виплату пенсії позивач був запрошений для вирішення питання повернення надміру виплачений пенсійних виплат. Позивач добровільно сплатив 6100 грн., в решту суму зайво виплачених коштів в розмірі 33750,29 грн. позивачем не була повернута. Тому головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії.

Вважає дії управління правомірними, а вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки відсутні правові підстави для скасування винесеного управлінням рішення, оскільки про обставини свого поновлення на службі позивач повідомив ГУПФ із запізненням, не проінформував про стягнення середньго заробітку, що вказує на зловживання пенсіонера. В зв'язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника, належно проінформованого про день та час розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 призначена пенсія за вислугу років з 02.11.2010 у зв'язку із звільненням з військової служби.

З'ясовано, що позивач оскаржив наказ про звільнення, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 позов задоволено, поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ України, а також стягнуто з головного управління внутрішніх справ України на користь позивача виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2010 по час поновлення на роботі.

Встановлено, що на виконання постанови суду Головне управління МВС України відмінено пункт наказу від 25.10.2010 №355о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з 01.11.2010, пунктом 2 наказу №418 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУ МВСУ з 20.12.2011.

Про рішення суду, яким позивача поновлено на службі, про винесення наказу ГУМВСУ у Львівській області позивач 08.01.2012 повідомив управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших категорій громадян, а також звернувся із заявою про припинення виплат пенсії у зв'язку з поновленням на службі.

Судом враховано і не оспорюється сторонами, що за період з 02.11.2010 по 29.02.2012 позивач отримував пенсію за вислугу років, загальна сума становить 40 570 грн. 24 коп.

Добровільно позивачем повернуто на рахунок ГУПФУ у Львівській області кошти в розмірі 6100,41 грн. за період з грудня 2011 року по березень 2012 року.

З'ясовано, що у вересні 2015 року позивач з метою оформлення пенсії звернувся в органи ПФУ, отримав довідку, з якої вбачається, що на обліку він не перебуває, пенсію не отримує.

Встановлено, що на даний час починаючи з 29.09.2015 позивач як звільнений з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Франківського районного відділу Львівського міського управління ГУ МВСУ у Львівській області отримує пенсію за вислугу років (29 р. 09 м. 04 дн.)

З оскаржуваного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 04.01.2016 №1 вбачається, що відповідач, розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок позивача, який одержує пенсію за вислугу років в розмірі 3597 грн. 70 коп. на місяць, прийняв рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 33750,29 грн. і з ОСОБА_2, починаючи з 01.02.2016 до повного погашення утримується переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Частинами 1 та 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 № 6-4 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що необхідною умовою для повернення надмірно виплачених сум пенсій можливо за умови зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

При вирішенні даного спору судом також врахована правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 січня 2014 року (справа №6-151цс13). Так, відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до ст.244-2 КАС України цей висновок Верховного Суду України є обов'язковим.

Судом враховано, що відповідач не заявляв позивачу впродовж тривалого часу з червня 2012 року по вересень 2015 року будь-які претензії стосовно повернення коштів, які, на думку відповідача, є зайво виплачені, не звертався про стягнення цих зайво сплачених сум пенсії, не оскаржував судове рішення, яким стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з третьої особи і не оспорював таке судове рішення в цій частині, лише після чергового оформлення пенсії позивачем (29.09.2015) у січні 2016 року прийняв одноосібно оспорюване рішення про утримання коштів шляхом списання з пенсії позивача в розмірі 20% пенсії щомісячно.

На переконання суду, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності вини позивача чи зловживань з його боку при отриманні пенсії, позивач, будучи звільненим за скороченням штатів, оформив пенсію за вислугою років. В подальшому позивач скористався правом і при незаконному звільненні. йому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наведене свідчить про відсутність фактів недобросовісного набуття позивачем отриманих коштів в розмірі 33750,29 грн., які є пенсійними виплатами, призначеними відповідачем.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що зловживань у призначенні пенсії саме з боку позивача не доведено, після оскарження звільнення в судовому порядку, будучи поновленим на службі звернувся до відповідача із заявою припинити йому нарахування пенсії, у березні 2012 року добровільно сплатив надмірно виплачені кошти за період 3 місяців (грудень 2011 - березень 2012) в розмірі 6100 грн., тому суд вважає, що відповідач не довів правомірності прийнятого Рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_2 від 04 січня 2016 року №1. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння.

Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії за вислугою років - 29.09.2015 і отримання такої у певному розмірі без будь-яких відрахувань.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Тому визнаючи рішення відповідача протиправним, слід зобов'язати відповідача поновити призначену позивачу пенсію в повному розмірі без утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно до погашення суми переплати в розмірі 33 750 грн. 29 коп.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України і сплачений позивачем судовий збір в сумі 540 грн. підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 69-71,159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04 січня 2016 року №1 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» за період з 02 листопада 2010 року по 29 лютого 2012 року шляхом щомісячного утримання з пенсійного забезпечення ОСОБА_2 надміру сплачених сум пенсій до їх повного погашення в сумі 33750 грн. 29 коп.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити призначену ОСОБА_2 пенсію в повному розмірі.

Присудити ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 540 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку та строки згідно ст.186 КАС України.

Суддя: О.Ю.Горбань