Ухвала суду № 59309856, 27.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/1644/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Фомін В.А.

Провадження № 22-ц/778/2535/16 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Кочеткова І.В.

за участю секретаря: Бурими В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 березня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про повернення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, який протягом розгляду справи неодноразово уточнювала (а.с. 6, 11, 82, 234 т.1, а.с. 5, 52, 69, 149 т.2).

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22 жовтня 2013 року приблизно о 17 годині 10 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. В.Інтернаціоналістів в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Кірова в напрямку вул. Свердлова, де в районі будинку № 13/1 по вул. В.Інтернаціоналістів здійснив наїзд на неї, коли вона перетинала проїзну частину дороги по вул. В. Інтернаціоналістів зліва направо по ходу руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив п.п. 12.4, 12.9, 18.4 Правил дорожнього руху України. Порушення п. 18.4 ПДР України, допущенне водієм ОСОБА_4, знаходиться у причинному зв'язку з ДТП та спричиненими наслідками. ОСОБА_4 здійснював керування автомобілем «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційним документом на транспортний засіб. Автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» згідно полісу N АС/4041078.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були заподіяні наступні тяжкі тілесні ушкодження: уламчастий перелом тіла правої клубової кістки з пошкодженням дна і країв правої вертлюжної западини і формуванням втиснутої деформації правої половини тазу, двобічні уламчасті переломи обох сідничних і обох лонних кісток зі зміщенням відламків, переломом першого крижового хребця.

За фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. «в» ст.1, п. «в» ст. 8 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року зі змінами, внесеними Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 було задоволено в повному обсязі: стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 45 483 грн. 12 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп., відшкодована шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, у розмірі 13 764 грн. 00 коп., відшкодована шкода, пов'язана із тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 19 000 грн. 00 коп.; а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 120 000 грн. 00 коп. та витрати на юридичні послуги в розмірі 9 890 грн. 16 коп.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» - скасовано, матеріали кримінального проваджені у цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

На підставі зазначеного остаточно просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 57 069 грн. 66 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп., шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, у розмірі 13 764 грн. 00 коп., шкоду, пов'язану із тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 21 522 грн. 34 коп.

В квітні 2015 року ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» подало до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування вимог зазначило, що на підставі вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 14 жовтня 2014 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення грошових коштів з ПрАТ «СК «Провідна» були задоволені, 30 грудня 2014 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження з приводу виконання вказаного вироку суду в частині стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування в загальному розмірі 83 247 грн.12 коп. На виконання постанов про виконавче провадження, ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 було перераховано страхове відшкодування в загальному розмірі 83 247 грн.12 коп.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Провідна» - скасовано, матеріали кримінального проваджені у цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

При винесенні вироку Мелітопольський міськрайонний суд поспішно прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, не перевіривши правовідносини між сторонами, що зумовило безпідставне набуття ОСОБА_3 майна (грошових коштів) у розмірі 49 546 грн. 16 коп.

Витрати на лікування потерпілої в розмірі 45 483 грн. 12 коп. не підтверджені належним чином, оскільки розписки про взяття в борг не можуть вважатися обґрунтованими витратами на лікування.

Вважає, що за даним страховим випадком ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в разі звернення ОСОБА_3 із відповідною заявою зобов'язана була сплатити страхове відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 18 332 грн. 16 коп.; страхове відшкодування у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим в розмірі 13 764 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 604 грн. 80 коп., що разом становить 33 700 грн. 96 коп.

В січні 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку обґрунтувало тим, що ОСОБА_3 надані докази на підтвердження частини витрат, пов'язаних із лікуванням.

Проте ОСОБА_3 не обґрунтовані витрати на придбання лікарського препарату «Ярина», Ацик, Алерзин, Назонекс, витрати на вагінальне УЗД, придбання господарських товарів, продуктів харчування, сплату комісії банку, придбання бензину, поповнення мобільного зв'язку «Київстар», благодійні пожертви та внески, страхові платежі у загальному розмірі 20 760 грн. 91 коп.

Обґрунтовані ОСОБА_3 витрати складають 59 510 грн. 67 коп. Розмір моральної шкоди відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 5% від грошової суми 59 510 грн. 67 коп. та становить 2 975 грн. 54 коп.

Отже, за даним страховим випадком в разі звернення ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» зобов'язана була сплатити 62 486 грн. 21 коп. Таким чином, ОСОБА_3 було безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 20 760 грн. 91 коп.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 грошову суму на відшкодування шкоди в розмірі 20 760 грн. 91 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» грошові кошти на відшкодування шкоди у розмірі 4 992 гривні 03 копійки та витрати за оплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» зазначає, що ОСОБА_3 не обґрунтувала витрати на купівлю бензину, лікарських препаратів Ярина, Ацик, Алерзин, Назонекс, витрати на вагінальне УЗД, суд дійшов помилкових висновків щодо стягнення відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 02 грудня 2014 року по 11 грудня 2014 року.

На підставі зазначеного просить рішення суду в частині вирішення зустрічного позову змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 20 760,91 грн., судові витрати покласти на ОСОБА_3

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров'ю та/ або майну потерпілого.

За правилами ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

ОСОБА_3 є потерпілою особою внаслідок ДТП, отримані тілесні ушкодження кваліфіковані як тяжкі, вона визнана інвалідом третьої групи.

ОСОБА_4 - особа, винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована ПАТ «СК»Провідна», притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України (а.с.13-24). Вирок суду скасовано в частині задоволення цивільного позову та матеріали направлені на розгляд в порядку цивільного судочинства.

Страхове відшкодування, як зазначено страховою компанією в платіжних дорученнях №0058184, №0057023, №2000153, здійснено добровільно, розмір якого визначено не тільки вироком суду, а розмір страхового відшкодування попередньо був визначений самою страховою компанією згідно акту 230002568 ( а.с.49-50).

Отже, достовірно встановлено, що випадок є страховим і страховик на виконання договору страхування виплатив страхове відшкодування, правова підстава, для виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 не відпала.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Суд перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив докази, дав їм оцінку за правилами ст.212 ЦПК України, навів у рішенні відповідно до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України детальні розрахунки та мотиви,за якими відхилив доводи страхової компанії про безпідставне отримання потерпілою особою суми в розмірі 20760,91 грн. і вони не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі страховою компанією зазначено, що у витрати на лікування включена вартість ліків та УЗД, які не пов'язані з травмою ОСОБА_3 Проте ці доводи спростовуються виписками з медичних карт та історії хвороби, препарати придбавалася в період лікування після ДТП за призначенням лікарів. Так, вагінальне УЗД та препарат «Ярина» було призначено у зв'язку з посттравматичними наслідками через чисельні переломи тазу сідничних та лонних кісток, та видалення гематоми в малом тазу, які були отримані саме під час ДТП і сам препарат призначений не для контрацепції, а як гормотерапія за контрацептивної схемою ( а.с.28 т.2,20,21). Виписка підписана лікарем-гінєкологом та зав.амбулаторією і доводи про неналежність доказу ґрунтуються на суто формальних міркуваннях. Докази були дослідженні під час судового розгляду, всі препарати підтверджені лікарськими призначеннями, а їх придбання підтверджується чеками, судом здійснено порівняння лікарських призначень та чеків.

За характером травм та наслідками отриманих ушкоджень, позивач вимушена була користуватися допомогою в доставці до медичних закладів для діагностики, лікування та реабілітації від отриманих тілесних ушкоджень, тому витрати на пальне, на підтвердження яких позивачем були надані чеки та квитанції, охоплюються вимогами п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зі зустрічної позовної заяви вбачається, що страхова компанія не оспорювала право потерпілої на отримання страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності та із стійкої втратою працездатності.

Періоди непрацездатності потерпілої підтверджені листками непрацездатності і суд, встановивши, що ОСОБА_3 працювала за трудовим договором, визначив розмір шкоди відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ОСОБА_3 встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується висновком МСЕК.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентованої виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення ІІІ групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Станом на жовтень 2013 року, дату настання страхового випадку, розмір мінімальної заробітної плати становить 1147 грн. Тому, розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, яка підлягала виплаті, визначена в розмірі 13764 грн. (1147грн.х12).

За правилами ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

З врахуванням положень даної норми моральна шкода визначена в сумі 3726,43 грн. (74528,66х5%).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційна скарга обґрунтовується тими самими обставинами та доказами, які були предметом перевірки та оцінки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки суд першої інстанції вирішив питання у відповідності до вимог закону і обґрунтування висновків виклав у рішенні у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України, тому згідно зі ст.303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки доказів судом апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог за зустрічним позовом відсутні.

В іншій частині рішення не переглядається в силу ст. 303 ЦПК України, п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 березня 2016 року щодо відмови у задоволенні частини вимог за зустрічним позовом скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів залишити без змін.

Рішення суду в іншій частині в апеляційному порядку не переглядалося.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: