Ухвала суду № 59309850, 27.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 316/280/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Капустинський М.В.

Провадження № 22-ц/778/2633/16 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Маловічко С.В.

за участю секретаря: Бурими В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу з користувача житлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу з користувача житлового приміщення. Протягом розгляду справи в березні 2016 року зменшила позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначила, що в 1995 році вона набула на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 24 листопада 1995 року та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Енергодарської державної нотаріальної контори ОСОБА_5

05 лютого 2013 року вона зареєструвала своє право власності на вищеназвану квартиру в Реєстраційній службі Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області.

З відповідачем по справі вона була одружена двічі. Перший раз розірвання шлюбу відбулося в 1991 році. Після цього вони деякий час жили окремо один від одного, а другий раз вони перебували у шлюбі з 06 вересня 2003 року по 25 березня 2008 року. Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після придбання квартири позивач зареєструвала в ній своє місце проживання та місце проживання дітей, а після укладення в 2003 році шлюбу зареєструвала й ОСОБА_8

Шлюбні відносини між сторонами не склалися, тому 25 березня 2008 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати в квартирі та мешкає там до теперішнього часу.

Деякий час після розірвання шлюбу відповідач частково надавав грошові кошти для сплати комунальних послуг та квартплати, про отримання яких вона надавала відповідні розписки. Так, в 2013 році від ОСОБА_3 нею було отримано в рахунок оплати комунальних послуг(квартплати) 1200,00 грн.

З 2014 року відповідач перестав надавати грошові кошти на сплату квартплати, а отже не виконує обов'язки члена сім'ї, передбачені ч.3 ст. 156 ЖК України, пов'язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг. Усі обов'язки, пов'язані з сплатою комунальних послуг, квартирної плати, покладені тільки на неї, а відповідач участі у сплаті не приймає.

За період з січня 2013 року по грудень 2015 року нею було проведено оплату послуг на суму 18448,56 грн., кожний повнолітній член сім'ї за вказаний період повинен сплатити 6149,52 грн.

Вважає, що з врахуванням наданих ОСОБА_3 1200 грн. він повинен сплатити 4949,52 грн.

На підставі зазначеного просила стягнути з відповідача як користувача квартири АДРЕСА_1 на її користь борг в розмірі 4949,52 грн. та судовий збір в розмірі 494,95 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за період з січня 2013 року по січень 2016 року в розмірі 4949,52 грн. та судові витрати у розмірі 551,20 грн., а всього 5444,47 грн.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі, судовий збір стягнути з позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи та ухвалення рішення судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу, відповідно до якої до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. При відсутності угоди між власником будинку та колишнім членом сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих правовідносин застосовуються правила встановлені ст. 162 ЖК України.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві власності встановлюється угодою сторін. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_4, колишня дружина відповідача, є власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований у даній квартирі та проживає в ній. Ці обставини відповідачем не оспорюються.

Отже, відповідно до вищезазначених вимог закону ОСОБА_3 зобов'язаний нести витрати за користування жилим приміщенням і комунальні послуги.

Судом встановлено, що за період з січня 2013 року по грудень 2015 року позивачем як власником квартири сплачено за обслуговування будинку, водопостачання, опалення, газ та електроенергію 18448,56 грн. (а.с. 13-36, 37-40, 42-43, 44, 53-63). Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується оплата ОСОБА_4 витрат на утримання квартири та сплата комунальних послуг на рахунки підприємств. Відповідно до розписок відповідач передав ОСОБА_4 на оплату комунальних платежів 1200 грн. (а.с.53-63).

Враховуючи, що у квартирі проживають троє повнолітніх мешканців та їхній обов'язок у рівній мірі приймати участь в утриманні квартири та оплаті за отримані послуги, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення кошти у розмірі 1/3 частини від сплачених ОСОБА_4 в розмірі 6149,52 грн. з відрахуванням 1200 грн., які були передані відповідачем позивачу за комунальні послуги. Всього на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 4999 грн.52 коп. понесених нею витрат на утримання квартири та сплаті комунальних послуг. Суд відповідно до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України навів у рішенні детальні розрахунки і вони не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Посилання ОСОБА_3 на усну домовленість зі ОСОБА_4 про повну сплату витрат за квартиру та комунальні платежі за її рахунок не можуть бути прийняті до уваги. Питання щодо аліментних зобов'язань батьків щодо їх неповнолітньої дітей у даній справі не вирішувалося. Сплата квартплати та внесення плати за користування комунальними послугами є обов'язком відповідача, передбаченим ст.ст.156,162 ЖК України. Факт проживання у квартирі та користування комунальними послугами відповідач не заперечує і обставини, які б звільняли ОСОБА_3 від обов'язку сплачувати за себе комунальні послуги, не встановлені.

Суд, з урахуванням встановлених обставин, норм матеріального права, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, детально перевірив складові сум комунальних платежів, сплачені кожним із сторін, та правильно визначив розмір коштів, який підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: