Ухвала суду № 59309763, 26.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/1274/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1186/16 Головуючий в 1-й інстанції

Єдиний унікальний №320/1274/16-к ОСОБА_1

Категорія: ст.187 ч.3 КК України Доповідач у 2-й інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Прямілової Н.С.

суддів Імберової Г.П., Мульченка В.В.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Шелудько З.Л.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080000000021, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, просп.50-річчя Перемоги, буд.36/8, кв.173, раніше судимого:

- 03.02.2011р. Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.06.2012р. невідбута частина покарання - 1 рік 5 місяців 1 день замінена на виправні роботи з утриманням 15% заробітку в прибуток держави. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.06.2013р. звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 5 місяців 1 день,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, останній раз у 2011 році. Однак суд безпідставно дійшов до висновку про відсутність обтяжуючих покарання обставин та не врахував рецидив злочину, що істотно вплинуло на призначення покарання.

Крім того, призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд послався лише на одну обставину, що помякшує покарання, а саме на щире каяття та сприяння встановленню істини у справі, що суперечить положенням ст.69 КК України щодо обовязкової наявності кількох таких обставин. Тому призначене обвинуваченому покарання є необґрунтовано мяким, та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Також суд врахував стан здоров′я обвинуваченого, що суперечить положенням ст.66 КК України, відповідно до яких дані про особу обвинуваченого не є обставинами, які помякшують покарання.

Тому просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислюється з 16.02.2016р.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишений у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.02.2016р. по 16.05.2016р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати на проведення експертиз в розмірі 491,04 грн. та 491,04 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції: прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 21 січня 2016 року, приблизно 16 год. 50 хв., знаходячись біля приміщення перукарні, розташованої за адресою: вул.Зіндельса, 19, м.Мелітополь, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, використовуючи заздалегідь заготовлені знаряддя вчинення злочину - медичну маску та кухонний ніж, з метою подолання імовірного опору з боку власників перукарні, взяв у праву руку кухонний ніж, а з метою укриття своєї особи одягнув на обличчя медичну маску, після чого, з метою вчинення розбійного нападу, шляхом вільного доступу, через не зачиненні двері увійшов до приміщення перукарні, тим самим проник до нього. Відразу після цього, ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, підійшов до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і, демонструючи кухонний ніж, висловив вимогу про передачу йому грошових коштів з каси, тим самим здійснив напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які сприйняли вказану погрозу, як реальну небезпеку для життя та здоров'я, після чого ОСОБА_5 передала з каси ОСОБА_3 власні кошти у сумі 300 грн.

Потім ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, погрожуючи вищевказаним кухонним ножем, наказав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пройти у підсобне приміщення і зняти з себе золоті вироби та передати йому, а також передати йому мобільний телефон, на що ОСОБА_6, сприймаючи погрозу як реальну небезпеку для життя та здоров'я, зняла з вух серги, виготовлені із золота 585 проби, вагою 1 грам, вартістю 3000 грн., що належать ОСОБА_5, та передала їх ОСОБА_3, а ОСОБА_5, сприймаючи погрозу як реальну небезпеку для життя та здоров'я, передала ОСОБА_3 власний мобільний телефон вартістю 2000 грн. Відразу після цього ОСОБА_3 заволодів вищевказаним майном, вийшов із приміщення перукарні, зачинив вхідні двері захисними ролетами і з місця вчиненого злочину пішов, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 5300 грн.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3, у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та не оскаржуються в апеляційній скарзі.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.187 ч.3 КК України.

Оскільки зазначені вище обставини в апеляційній скарзі не оскаржуються, тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України не підлягають перегляду.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання та безпідставне застосування ст.69 КК України, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Відповідно до положень ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Також суд, згідно з ч.2 ст.69 КК України, може не призначати додаткове покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

Суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, хоча раніше судимий, однак позитивно характеризується, страждає тяжкими хворобами і потребує лікування; також врахувавши обставини, що помякшують покарання: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, та інші обставини справи, позицію потерпілої, яка просила не призначати суворе покарання; а також врахувавши відсутність обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування положень ч.ч.1, 2 ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, оскільки зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Крім того, з матеріалів провадження (технічного носія інформації) вбачається, що прокурор, з огляду на обставини, які були зясовані та перевірені доказами під час судового розгляду, у судових дебатах просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України, посилаючись при цьому саме на ті обставини, які були враховані судом.

Також є необґрунтованою вимога прокурора про врахування у якості обтяжуючої покарання обставини рецидив злочину.

Відповідно до ст.91 КПК України укримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які обтяжують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обовязок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, згідно ч.1 ст.92 КПК України покладається на прокурора.

Відповідно до ст.291 КПК Україниобвинувальний акт має містити обставини, які обтяжують покарання.

Згідно обвинувального акту, підписаного та затвердженого прокурором, рецидив злочину як обставина, що обтяжує покарання, досудовим розслідуванням не була встановлена.

Крім того, з матеріалів провадження (технічного носія інформації) вбачається, що обставини, які обтяжують покарання, під час судового розгляду при зясуванні обставин та перевірки їх доказами, також не були встановлені, з огляду на це, прокурор не змінював обвинувальний акт, і в судових дебатах, пропонуючи застосувати ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, посилався на відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Також при посиланні в апеляційній скарзі на необґрунтоване не врахування судом першої інстанції у якості обтяжуючої обставини рецидив злочину, прокурором не взяті до уваги положення кримінального процесуального закону (ч.5 ст.364, ч.3 ст.370 КПК України) про те, що як учасники судового провадження на обґрунтування своєї позиції, так і суд на обґрунтування своїх висновків, мають право посилатися лише на ті обставини, які були обєктивно зясовані та підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі винного, неправильного застосування ст.69 КК України, як про це йдеться у апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього увязнення з 16.05.2016р. по 26.07.2016р. із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_7ОСОБА_8