Ухвала суду № 59309753, 21.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №801/12558/2012

Провадження №22ц/778/1959/16 Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді: Каракуші К.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Стрелець Л.Г.

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7

В обґрунтування позову зазначали, що між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №5460321 від 12.06.2007року у відповідності до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредитні кошти у сумі 20000 доларів США під 12,9 % річних строком до 12.04.2017 року, а ОСОБА_6 зобов'язалась сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит Банку в порядку та у строки, визначені графіком, який є додатком №1 до кредитного договору. 28.08.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №7959491 до кредитного договору про надання позичальнику другого траншу кредиту у розмірі 155348,19 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем) в розмірі 18105,85 доларів США, з цільовим призначенням другого траншу кредиту - погашення частини заборгованості по кредиту за першим траншем.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки №5460527 від 12.06.2007року, згідно з яким відповідачі передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що з 28 травня 2010 року позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором і 25.05.2011року та нею отримано лист - вимога №53 від 18.05.2011року про дострокове повернення кредиту та процентів по ньому та попередження про звернення стягнення на іпотечне майно, проте станом на 14.11.2012року заборгованість за кредитним договором становить 262067,55 грн. і складається з : заборгованості за сумою кредиту - 155348,19 грн.; заборгованості по непогашеними у строк відсотками - 74706,26 грн.; пені у сумі 30459,62 грн.; штрафу - 1553,48 грн, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5460321 від 12.06.2007року у розмірі 262067,55 грн. за початковою ціною 234194 грн, а також стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 2620,68 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2013 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за договором кредиту №5460321 від 12.06.2007 року та додаткової угоди до договору №7959491 від 28.08.2009 року в розмірі 262067,55грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 155348,19 грн.; заборгованості по процентам - 74706,26 грн.; пені - 30459,62 грн.; штрафу - 1553,48 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1, 3/4 частини якої належить ОСОБА_6 , ОСОБА_3, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним об'єднанням м. Бердянська 03.10.1997р., по 1/12 частині квартири якої належить ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Бердянською державною нотаріальною конторою 21.04.2007 року за реєстровими номерами №3-924, №3-926, №3-928.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону належним чином не повідомив відповідачів про час та місце судового розгляду, до того ж ухвалив рішення не в заочному порядку; до участі у справі не був залучений орган опіки та піклування, оскільки в квартирі яка є предметом іпотеки проживає малолітня дитина; не застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Неявка в судове засідання апеляційного суду представника позивача, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, у відповідності до приписів ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції частково задоволено позов ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за договором кредиту №5460321 від 12.06.2007 року та додаткової угоди до договору №7959491 від 28.08.2009 року в розмірі 262067,55грн , звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить відповідачам як майновим поручителям за договором іпотеки №5460527 від 12.06.2007року.

Рішенням суду встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідачем ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не оспорюється наявність договірних відносин з позивачем та розмір заборгованості за кредитним договором, тому в цій частині рішення суду колегією суддів не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону належним чином не повідомив відповідачів про час та місце судового розгляду є неприйнятним з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції у відповідності до вимог ч.3 ст.122 ЦПК України отримавши данні щодо місця реєстрації відповідачів (а.с.52-54) постановила відкрити провадження у цій справі (а.с.55).

Копія ухвали ухвалою від 12 грудня 2012 року про відкриття провадження та призначення попереднього судового засідання на 19 грудня 2012 року з копіями позовної заяви та додатками до неї та судові повітки були надіслані відповідачам за належною адресою, яка ОСОБА_3 зазначається у тому числі і в апеляційній скарзі, тобто на адресу квартири, яка є предметом іпотеки.

Проте вказані процесуальні документи суду, судові повістки про виклик до суду на 19 грудня 2012 року та копії позовної заяви з додатками повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (т.63-69).

Ухвалою суду першої інстанції від 09 січня 2013 року справа призначена до судового розгляду на 05 лютого 2013 року, про що відповідачі були повідомлені шляхом направлення судових повісток та оголошення у пресі (а.с.73).

Судові повістки про виклик відповідачів до суду у вказане судове засідання знову повернулись за закінченням терміну зберігання (а.с.78-80). Додаткове джерело повідомлення судом відповідачів про розгляд справи оприлюднене у пресі (а.с.81).

Згідно до приписів ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У відповідності до приписів ст. 77 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місця знаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, не навів жодних обставин, які перешкоджали йому, як відповідачу у справі, отримати судові повістки, які неодноразово направлялись йому на належну адресу, яку він також зазначає в апеляційній скарзі, та скористатись правами передбаченими ст.27, 31 ЦПК України, у тому числі, щодо подання заперечень проти позову, пред'явлення зустрічного позову.

Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги про те, що відповідачі не знали і не могли знати про слухання справи є безпідставним, оскільки судом першої інстанції вжито всіх процесуальних заходів щодо належного повідомлення відповідачів у вказаній справі і у відповідності до приписів закону вони є належно повідомленими.

Твердження апеляційної скарги про неправомірність ухваленого рішення не в заочному порядку досліджувались судом апеляційної інстанції і ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2016 року відхилені (а.с.136-137), тому додаткового правового обґрунтування не потребують.

Неприйнятними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно ухвалив рішення без залучення до участі органу опіки та піклування, оскільки в квартирі яка виступає предметом іпотеки проживає малолітня дитина 8 років.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки №5460527 від 12 червня 2007року, згідно з яким відповідачі передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений нотаріально (а.с.20-24).

Пунктом 1.4 вказаного договору іпотекодавці гарантували іпотекодержателю не порушення прав третіх осіб у зв'язку з укладенням цього договору.

У пункті 1.7.4 іпотекодавці зобов'язались без письмового погодження іпотекодержателя не реєструвати третіх осіб на житловій площі, що входить до складу предмету іпотеки.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України колегією суддів за клопотанням представника ОСОБА_3 витребувано та досліджено у судовому засіданні апеляційного суду нотаріально посвідчену заяву відповідачів, у тому числі ОСОБА_3, за якою останні підтвердили той факт, що у квартирі, яка передається в іпотеку, не прописані малолітні та неповнолітні особи, що підтверджується довідкою КП «Житлосервіс-7», а також підтвердили, що внаслідок передачі квартири в іпотеку не буде порушено прав та законних інтересів третіх осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких вони зобов'язані утримувати за законом чи договором.

Згідно довідки КП «Житлосервіс-7» №235 від 04.04.2007 року, яка була надана під час укладання договору іпотеки, у квартирі яка виступала предметом іпотеки зареєстровані та проживають сім'я з 3 осіб: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та два її сини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно до відомостей Бердянського МВ УДМС України в Запорізький області за адресою квартири, що передана в іпотеку, були зареєстровані з 07.08.2015 року малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.(а.с.197) та з 12.08.2015 року - його мати - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5.(а.с.198).

Отже реєстрація малолітньої дитини за адресою предмета іпотеки відбулась після укладання договору іпотеки та всупереч умовам цього договору, до того ж після ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги про необхідність залучення до участі у справі органу опіки та піклування у зв'язку з чим відповідач вважає оскаржуване рішення неправомірним, представник відповідача ОСОБА_3 надав суду апеляційної інстанції наступні довідки: за №134 від 21.09.2015 року ДНЗ №40 «Калинка» про те, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідував вказаний дошкільний навчальний заклад з 01.06.2009 року по 01.06.2013 року (а.с.208); за №443 від 21.09.2015 року ЗОШ 1-111 ст.№3 про те, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 навчається у вказаному навчальному закладі (а.с.209); без номера від 02.12.2015 року ОСМД «Пролетарський, 90» про те, що за адресою АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.(а.с.209).

Передбачене ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладання такого договору.

У зв'язку з тим, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, і оскільки як на підставу для скасування оскаржуваного рішення заявник скарги посилається на відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на укладання іпотечного договору і необхідність залучення органу опіки та піклування, проте не посилається на факти порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, тому такі доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення.

Сам по собі факт проживання малолітньої дитини за адресою квартири, яка передана в іпотеку 12.06.2007 року, який наводить ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, без належного доведення обставин проживання такої дитини саме на час укладання цього договору не може бути підставою для висновку про нікчемність такого договору та неможливість звернути стягнення на іпотечне майно.

Суду не надано даних про те, що відповідач ОСОБА_3, який був достеменно обізнаний про наявність кредитних зобов'язань з повернення кредитних коштів та відповідного забезпечення у вигляді іпотеки квартири, звертався до суду про оспорювання договору іпотеки з підстав порушення прав малолітньої дитини.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду України у справі 6-396цс15, які стосуються правовідносин щодо оспорювання договору іпотеки за позовом особи, яка не була іпотекодавцем за договором іпотеки, не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі і у справі, що була переглянута Верховним Судом України, не є подібними. До того ж ОСОБА_3, якого суд першої інстанції в належний спосіб повідомляв про попереднє судове засідання, судове засідання у цій справі, не скористався правом відповідача передбаченим ч.2 ст.31 ЦПК України заявити зустрічний позов про незнання недійсним договору іпотеки з підстав на які він посилається в апеляційній скарзі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позичальник ОСОБА_6, яка проживає, як і решта відповідачів, за адресою квартири, яка передана в іпотеку, отримавши 25.05.2011 року досудову вимогу банку про повернення суми кредиту та попередження про наслідки у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.38, 39), починаючи з жовтня 2011 року перестала отримувати, як і решта відповідачі, у тому числі ОСОБА_3, направлену банком кореспонденцію на їх адресу (а.с.41-43). Така поведінка відповідачів продовжилось стосовно кореспонденції направленої їм судом першої інстанції у цій справі. Жодних доказів та посилань про поважність причин неотримання процесуальних документів суду та судових повісток ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції не надав.

Тому посилання ОСОБА_3 у скарзі на незалучення судом першої інстанції до участі у справі органу опіки та піклування та факт проживання малолітньої дитини в квартирі, на яку звернуто стягнення оскаржуваним рішенням суду є зловживанням процесуальними правами, які у відповідності до вимог ст.10, 27, 31, 60 ЦПК України мали бути реалізовані відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Безпідставними є посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на необхідність застосування до позовних вимог банку Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Встановлений вказаним законом мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника), отже не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Не може бути взято до уваги посилання представника ОСОБА_3 про те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у відповідності до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1236цс16. Таке посилання виходить за межі доводів апеляційної скарги, до того ж як вбачається з письмових заперечень позивача оскаржуване рішення вже виконано у спосіб визначений оскаржуваним рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.202-204).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: